Міноборони — чорна діра для мільярдів? Як виробництво озброєнь може підняти економіку України

Ще до повномасштабної війни, Україна з кожним роком нарощувала державні видатки на оборону, що, втім, не призводило до прискорення зростання економіки.

Куди йшли народні гроші і чому немає ефекту мультиплікатора — і спробуємо розібратися.

Українське суспільство в широкому розумінні та експертне співтовариство, зокрема, "живиться" на кількох міфах, серед яких ключовий: під час війни економіка не може розвиватися і приречена на перманентну кризу.

Кілька років тому англійський економіст Марк Гаррісон провів вельми цікаве дослідження про стан глобальної економіки під час Другої світової війни.

Як виявилося, війна і падіння ВВП — це зовсім не синонімічні явища.

Нерідко буває і навпаки — війна допомагає провести потрібні реформи і навіть витягнути національну економіку з безодні Великої депресії.

У таких країнах війна нерідко стає каталізатором економічного зростання, в основному за рахунок оборонних замовлень.

Природно, якщо надалі, після завершення військових дій, уряд не знайде нового ключа, що відчиняє двері зростання на альтернативній платформі, на економіку чекає чергова стагнація.

Але в цьому і полягає мистецтво державного управління, коли вищий політичний менеджмент підбирає різні моделі для забезпечення позитивної динаміки розвитку.

Найбільше від війни в економічному плані отримали США: їхній ВВП з 1938 року збільшився з $800 млрд до $1,474 трлн (дані дослідника").

Велика Британія "відскочила" гірше: ВВП збільшився з $284 млрд до $331 млрд.

Що стосується СРСР, то його валовий продукт зменшився з $359 млрд до $343 млрд, або на $16 млрд, водночас ми прекрасно пам'ятаємо про ті катастрофічні людські та матеріальні втрати, яких він зазнав під час війни.

Цифри наведено в міжнародних доларах США і цінах 1990 року.

Якщо проаналізувати динаміку ВВП, то США досить упевнено зростали: від 7 до 16% (у цінах 1990-го року), спад у розмірі 1,67% намітився лише до кінця війни, коли оборонне замовлення почало поступово слабшати.

СРСР пережив падіння до 24% у 1942 році і зростання у 18,7% у 1944-му.

Характерно, що в рік перемоги 1945-го ВВП усіх трьох країн зійшовся пучком у точці падіння: — 5,25% (СРСР), — 1,67% (США), -4,34% (Велика Британія).

Якщо порівняти цю динаміку з Україною за чотири роки активної війни на Донбасі (2014-2017), отримуємо наступний результат: наш доларовий ВВП у середньому скорочувався на 8-9% на рік, а ВВП СРСР, США і Великої Британії за період 1938-1945 — на +0,44%, +9,26%, +2,34% відповідно.

У 2013-му році валютний еквівалент валового продукту України сягнув рекордного значення в $183 млрд, а потім стрімко знизився до $91 млрд у 2015-му році (з розрахунку на середньорічний курс гривні).

У 2017-му цей показник зріс до $113 млрд.

Сумарно, за вказаний період, Україна втратила майже $71 млрд свого валового продукту.

Я беру інтервал 2014-2017, адже цей період можна назвати найбільш турбулентним з точки зору військової активності на Донбасі.

Що стосується військових витрат: частка військових витрат до ВВП у СРСР збільшилася з 2,1% у 1932 році до 32,8% у 1942 році.

До 1947-го цей показник скоротився до 11,7%.

Військові витрати Союзу на оборону були сумісні (якщо порівнювати частку у ВВП) з американськими і поступалися англійським, не кажучи вже про німецькі (там ці витрати в деякі роки перевищували ВВП — наприклад, 138% у 1944-му році).

Таким чином, нинішні твердження деяких експертів про те, що для перемоги необхідно ледь не всю економіку "заточити" на виробництво зброї, не відповідають дійсності: аномальне зростання витрат на війну, як показує досвід фашистської Німеччини, свідчить про близькість поразки, а не перемоги.

Серед причин перманентних обвалів нашої економіки багато "батьків", але слід визнати повну відсутність кореляції між зростанням оборонного замовлення і ВВП.

Це відбувається з вельми простої причини: державний оборонний бюджет у нас лише в мінімальних пропорціях розподілявся на користь вітчизняних підприємств ВПК на закупівлю нових озброєнь (така ситуація була до повномасштабної війни, як справи йдуть зараз сказати важко — статистика закрита).

Заводи Укроборонпрому до війни перебували в системній кризі: з холодними цехами взимку і хронічною невиплатою заробітних плат.

Вони ледве трималися на плаву завдяки кадровому складу передпенсійного і пенсійного віку, але вже починали стикатися з дефіцитом висококваліфікованих робітничих кадрів.

Скажемо спасибі людям, які "реформували" Укроборонпром у 2019-2021 роках.

Чому у нас так і не виникла кореляція між витратами на оборону і зростанням ВВП?

Важливо Перевірки скасовуються. Кому з підприємців цього року планують надати особливі пільги

У РФ спрямовували істотну частину своїх бюджетних витрат на будівництво нових кораблів, підводних човнів, ракет, систем ППО і радіолокаційної боротьби, автомобілів, бронетехніки, літаків, супутників.

Звідси й ефект мультиплікатора, коли один рубль, витрачений у секторі ВПК, призводить до кратного збільшення приросту ВВП.

Україна ж закуповувала бронекатери у Великій Британії за кредитні кошти. А військові кораблі замовляла до війни в Туреччині.

З 2014-го року не було введено в експлуатацію жоден новий літак і наші курсанти змушені були літати на металобрухті, з ризиком для життя.

Маючи кораблебудівні заводи, ми повністю перейшли на імпорт.

Нещодавня війна в Нагірному Карабасі показала, що Азербайджан, інвестувавши з середини 90-х років приблизно $29 млрд на закупівлю нової військової техніки і виділяючи $2-2,5 млрд на оборонний сектор на рік, домігся якісної військової переваги над Вірменією і виграв війну, звільнивши втрачені території.

При чому не тільки за рахунок безпілотників, а здебільшого за допомогою злагоджених дій ротних тактичних груп сил спеціального призначення, які у зв'язці з артилерією і бронетанковими з'єднаннями шляхом флангових охоплень і зайняття домінантних висот вибивали вірменські БТГ зі здавалося б неприступних позицій.

Водночас витрати на оборону в Азербайджані перебували на рівні 4,5-5% ВВП на стадії створення нового формату армії у 2010-2015 роках і 3,5-3,9% на стадії "очікування" і "тестування війни" в період 2016-2019, з виходом на 5,4% ВВП у 2020-му на тлі активних бойових дій зі звільнення окупованих районів так званого "поясу безпеки НКР".

Що стосується припливу інвестицій у країни, що воюють, то якщо проаналізувати рейтинг Світового банку за динамікою залучення ПІІ, до топ-списку потрапила низка країн із воєнними конфліктами або із загрозою їхніх.

Наприклад, приблизно такий самий обсяг іноземних інвестицій, як Україна, привертав Мозамбік, країна, де повстанці "нові імами" захопили порт Мосімбоя й утримували його кілька років за 60 км від ключових газових родовищ країни.

Поруч із нами був маленький Ліван, Ефіопія, де почалася чергова війна з сепаратистами, цього разу з провінцією Тиграї.

Важливо Кешбек від Зеленського: що за програма "Купуй Українське" і чому за українцями буде стежити податкова

Як і Україна, ці країни залучали по 2-4 млрд ПІІ.

Приблизно стільки ж інвестицій залучав підсанкційний Іран і значно більше — Ізраїль та Південна Корея.

Це ще раз доводить, що для інвестора важливими є зручні точки входу в ту чи іншу економіку і пропорція прибуток/ризики на користь першого фактора.

Як розповідав у своїх лекціях нобелівський лауреат Дан Шехтман, в Ізраїлі армія є центром трансферту інновацій і ключовим гравцем, що формує попит на них.

Розвиток ВПК стимулює не тільки науку, а й систему освіти, медицину.

Але таку систему так і не реалізовано в Україні, що й призвело до такого парадоксального явища, як криза національного ВПК, авіа-ракето- і кораблебудування на тлі зростання державних витрат на оборону напередодні повномасштабної війни.

Джерело.