Не лише дивні, а ще і шкідливі: гігієнічні звички родом із СРСР

Радянська косметика може викликати у сучасної молоді цілу гаму емоцій, серед яких навряд чи будуть позитивні. Дефіцит не просто якісних, а просто будь-яких продуктів з догляду за собою породжував у мешканців СРСР гігієнічні звички, які сьогодні назвали би не просто дивними, але й відверто шкідливими.

Ці звички досі можна зустріти серед старших людей, які чомусь зберігають переконання в їхній корисності і безпечності. OBOZ.UA розповідає про ці сумнівні лайфхаки, а також про те, що з ними не так.

Господарське мило для догляду за шкірою

Брусок сухого господарського мила навряд чи викличе у сучасної людини бажання помити ним хоча би навіть просто руки. А у СРСР його використовували для всього – і для догляду за тілом, і для миття волосся, і навіть для інтимної гігієни. Вважалось, що воно через свій натуральний склад повністю безпечне, до того ж допомагає боротись з бактеріями. А що пахне неприємно, так цей запах буцімто швидко вивітрюється.

Насправді ж господарське мило має занадто агресивну формулу, до якої для ефективності включали навіть їдкий натр та каніфоль. А ці компоненти не просто не корисні, вони повністю руйнують захисний бар’єр шкіри. Через це вона стає вразливою буквально до всіх несприятливих умов – від вологості повітря до сонячного ультрафіолету. Та що там казати, господарське мило досі використовують для боротьби зі шкідниками рослин. Чи варто казати, наскільки це не корелює з міфом про його користь, як косметичного засобу.

Одеколон для зняття макіяжу

Декоративну косметику в СРСР почали випускати ще у перші повоєнні роки наприкінці 1940-х рр. І це окрема тема для розмови. Чого варта, наприклад туш, в яку, щоби скористатись нею, потрібно було плюнути. При цьому засоби для демакіяжу виробляти у Країні Рад почали аж на початку вісімдесятих.

Що робили ці 40 років радянські жінки? Змивали косметику чим прийдеться – від того ж господарського мила до дешевих одеколонів. Так, парфумований засіб трошки менше пік очі, ніж мило, але спирт в його основі був ще більш безжальним до шкіри. Змивання косметики спиртом було швидким і в чомусь зручним, але дуже сильно сушило шкіру, руйнувало її захисний бар’єр і могло пошкоджувати слизові оболонки. Все це не тільки пришвидшувало процес старіння, але й могло провокувати дерматити та інші захворювання.

Зубний порошок замість пасти

Радянська промисловість довгий час могла виробляти лише один тип засобів для догляду за ротовою порожниною – зубний порошок. Для його виготовлення використовували хімічно осаджену подрібнену крейду. Такий абразив справді добре знімав наліт із зубів, при цьому наносити його можна було просто за допомогою пальців – купувати щітку було необов’язково.

До мінусів порошку сучасні стоматологи відносять його абразивність. Під час тривалого використання він може сильно подряпати емаль, що призведе до розвитку карієсу. Окрім того сухий порошок часто випадково вдихали під час чищення зубів, що призводило до проблем з дихальними шляхами і навіть розвитку алергії.

Газета замість туалетного паперу

Перший туалетний папір з’явився в СРСР аж у 1979 році. До того моменту підтримувати гігієну громадянам країни доводилось тим, що було у них під рукою – газетами. Газетні сторінки справді дещо м’якші за інші типи паперу, але при цьому вони щедро оброблені сполуками токсичного свинцю – він міститься у типографській фарбі. Використання газет призводило до подразнення шкіри у чутливих зонах, а з часом викликало навіть розвиток пухлин.

Раніше OBOZ.UA розповідав про пляжні звички радянських людей, за які зараз може бути навіть соромно.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.