У Путіна є лише два сценарії

Я бачу прямий зв’язок між активізацією російських танців навколо переговорів та тими кадровими перестановками, які відбуваються у силовому блоці РФ.

На мій погляд, ці перестановки спричинені двома чинниками. По-перше, впливом військового блоку, який посилився і який уособлює Шойгу у зв’язці з Герасимовим, що стало небезпечним для Путіна. По-друге, нездатністю Шойгу забезпечити тривалу перманентну війну економічно. А Путіну потрібна або перманентна війна, або переговори із Заходом і вихід із війни на його (Путіна) умовах.

Бєлоусов, який змінив Шойгу на посаді міністра оборони, покликаний забезпечити здатність російської економіки в цілому (не тільки ВПК) вести довгострокову військову кампанію проти України. Процеси, що відбуваються у РФ, я умовно називаю "в’єтнамізацією" конфлікту, проводячи паралелі між війною США у В’єтнамі. Тобто перманентна багаторічна війна далеко від російської території. Спроба створення зараз Росією "буферної зони" у Харківській області якраз вписується у цей сценарій.

Сьогодні склалася така ситуація, коли Путін розуміє, що повного знищення української державності він уже не досягне. Щобільше, навіть якби досяг, це не дасть йому можливості відновлення відносин з Заходом – легітимізації основними економіками світу. Тому він має лише два сценарії: або реально затягнути війну до кінця свого правління; або загрозою затяжної війни та демонстрацією відповідної спроможності, спокушати Захід риторикою про готовність до миру та переговорів. Ось для такої демонстрації чи реального затягування війни йому потрібен економіст у Міноборони.

У будь-якому разі головне для нього зараз – це змусити Захід говорити з ним. На умовах сили чи умовах компромісу, але змусити говорити. Тому що це означатиме його легітимізацію та вихід з категорії ізгоя та злочинця у категорію господаря частини світу, про яку він хоче домовлятися з Заходом. Сам факт діалогу Заходу з Путіним говоритиме про те, що з диктатора знято блокаду. Що визнається можливість збереження його влади у РФ. Що ордер на арешт Путіна, виданий Міжнародним кримінальним судом, можна скасувати.

А для цього треба посадити Захід за стіл переговорів "по Україні", як він заявив днями в інтерв’ю китайським медіа. Не "з Україною", а "по Україні". Тобто про нас без нас.

Україні точно не вигідно затягування війни. У нас значно менша ресурсна база, ніж у РФ. Та й психологічний ресурс теж виснажується. Все ж таки ми, на відміну від росіян, живемо у війні, а не спостерігаємо її. Для нас сценарій перманентної війни може мати катастрофічні внутрішньополітичні наслідки. І Захід також розуміє це. Тому ситуація є досить небезпечною. Якщо загроза перманентної війни на тлі спокуси Заходу миром спрацює, то для України це означатиме територіальні втрати, а можливо, і зниження рівня політичної підтримки. Особливо якщо у США переможе Трамп.

Саме тому Путін зараз так багато говорить про мир, сподіваючись на гіпотетичні переговори з Заходом. І саме тому кадровими змінами, він показує свою готовність до перманентної війни, яка виснажує Захід та Україну. І вона може стати такою, якщо Путіну вдасться захопити Донецьку та Луганську області, а також створити буферну зону на кордоні з РФ.