Пам’яті наймолодшого захисника «Азовсталі» Назарія Гринцевича

Коли вінничанин Назарій Гринцевич («Грєнка») пішов захищати Батьківщину, йому ще й 18-ти не виповнилось.

У шкільні роки він, як багато хлопців, захоплювався футболом, був уболівальником вінницької «Ниви», членом громадської організації «Центурія».

Після закінчення ліцею хлопець вступив на юридичний факультет Донецького національного університету. Будучи студентом, вирішив долучитися до ЗСУ. Пройшов курс молодого бійця у загоні спеціального призначення «Азов».

«Я знала, що Назар буде військовим. Він мріяв про це десь із років 14-ти. І коли випала нагода, почав втілювати свою мрію. Так у його житті з’явився загін «Азов». Про те, що потрапив до нього на навчання, мене не повідомив. Пішов на хитрість, сказав, що їде на сезонні роботи за кордон. Звичайно, дивитися у вічі смерті – страшно. Назар також боявся, але ще страшніше йому було уявити, що ворог знищить Україну, змусить страждати мене, брата та сестричку. Тому й пішов воювати із нечистю… Таких, як він – одиниці, такі, як він – цвіт нашої нації. Його найвідоміша настанова: «Що б у вас не було, любіть маму, їжте кашу, любіть Україну!» Пам’ятайте її та чиніть по совісті», - писала у соцмережі його мама Марина Колос.

А свій 19-й день народження Назарій зустрів уже під час оборони Маріуполя. Був парамедиком, наймолодшим захисником «Азовсталі». Хлопець отримав контузію, осколкове поранення в обличчя і перелом ребер. Далі – поранення, ворожий полон.

Разом із побратимами він перебував у російському полоні понад чотири місяці. Кремлівським пропагандистам на відео, яке вони зняли після виходу бійців з «Азовсталі», казав, що «виконував би наказ до останнього».

Потрапивши до сумнозвісної колонії «ДНР» в Оленівці, Назарій був засуджений до смертної кари. Утім, не зламався. Його разом із понад двохстами іншими захисниками у межах великого обміну звільнили у вересні 2022 року. Повернувшись, хлопець розповідав, що найсмачнішим, що їв у полоні, були хліб і кисіль. Він навіть витатуював ці слова на тілі…

Після звільнення та відновлення Назарій знову повернувся у стрій. Разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», де командував взводом оптичних спостерігачів. Воював гідно. За день до своєї загибелі, 5 травня 2024 року, відзначав 10-річчя від дня заснування його рідного полку «Азов». Він написав тоді в Інстаграмі: «10 років вдосконалення, дружби, помсти. Боротьба продовжується».

А 6 травня Назарій Гринцевич загинув у бою поблизу міста Кремінна Луганської області.

«В бою за Україну загинув наш друг, засновник К12, учасник оборони Маріуполя, азовець Назарій «Грєнка» Гринцевич. Вагу цієї втрати для кожного з нас і для України важко описати словами. «Грєнка» - безстрашний учасник вуличної боротьби за Україну з малих років, згодом - азовець, який пройшов запеклі бої оточеного Маріуполя, отримав поранення, пройшов ворожий полон і повернувся в стрій. Своєю безграничною енергією і натхненням він вів за собою десятки та надихав тисячі людей. І його приклад вічно світитиме майбутнім поколінням. Найкращий друг. Лідер. Легенда. Помстимося», - писали його побратими на сторінці підрозділу.

А проводжаючи Назарія в останню путь, його друг і побратим «Едвард» із К-12 сказав: «На таких людях, як друг «Грєнка», стоїть наша країна, наш народ, наша нація. Україна проводжає в останній шлях молодого командира, юного лідера, який міг зробити дуже багато. Лише 21 рік. І за своє життя він здійснив фантастичні речі. Він брав на себе важкі завдання і виходив з них переможцем».

В одному з інтерв’ю Назарій казав: «Коли народяться мої діти, спитають, де я був у 2022 році, я скажу: «Робив так, щоб ви жили зараз під українським прапором». Утім, з дітьми не судилося…

Героя, який повертався на щиті, у Вінниці зустрічали навколішки тисячі людей. Вони, як просила Назарієва мама, кидали під колеса траурного кортежу червоні і білі троянди.

І стільки ж прийшли попрощатися з ним у день поховання.

Відспівали його у Спасо-Преображенському кафедральному соборі ПЦУ. А тоді попрощалися з молодим воїном на стадіоні його улюбленої футбольної команди «Нива». Рік тому, коли там прощалися з його старшим другом, лідером вінницьких ультрас Денисом Бабієм «Трейном», «Грєнка» читав для нього прощальну молитву Українського націоналіста. Цьогоріч 10 травня вона прозвучала вже на його честь.

А побратими-азовці з «Контакту 12» перед траурним мітингом запалили фаєри. Вони скандували: “Грєнка” в строю! Пам’ятаємо, помстимося!». А ще повторювали його патріотичну і трохи кумедну фразу, яку він вперше сказав і записав на відео весною 2022 року на руїнах «Азовсталі»: «Любіть маму, їжте кашу, любіть Україну!»

За життя Назарій Гринцевич був удостоєний високої державної нагороди – ордена «За мужність» III ступеня. А після смерті увічнити пам’ять про нього вирішили земляки, звернувшись до Вінницької міської ради із петицією, в якій закликають перейменувати вулицю Острозького, що межує зі школою, в котрій навчався воїн, на вулицю Назарія Гринцевича.

«Це вічна пам'ять про Героя, вдячність, повага та пошана до нього. Ми хочемо назавжди закарбувати його могутність та відвагу як почесного громадянина держави», - йдеться в петиції. Вона вже набрала необхідну кількість голосів, аби її розглянула міська влада.

Шана і слава Герою!

Фото із соцмереж