Суспільні канали Вірменії старші за українське Суспільне. Але чи більш незалежні?

У рамках міжнародної конференції Tvapatum 2024: Digital Storytelling, що проходила 7–8 травня в Єревані, відбулася зустріч із членами наглядової ради вірменських суспільних радіо і телебачення.

У Вірменії не існує окремого закону про суспільне мовлення, є окремі норми в загальному законі про аудіовізуальні медіа. Суспільне мовлення має дві окремі юридичні особи радіо та телебачення. Але наглядову раду має спільну. До складу суспільного входять телекомпанія, радіокомпанія та культурно-просвітницький телеканал «Шогакат». Суспільна телекомпанія — це Перший канал, «Новини 24/7», «Перший супутниковий», «Armenian Public television in Amerika». Суспільна радіокомпанія — це Перший канал 107,7, молодіжний канал «Моє радіо», дитячий канал «Аревік», духовно-просвітницький канал «ВЕМ». Є також на радіокомпанії іномовлення, яке мовить 11 мовами національних спільнот (перська, курдська, езидська, турецька, грузинська, ассірійська, арабська, російська, грецька, азербайджанська, англійська).

Світлана Остапа під час конференції у Єревані

Суспільне телебачення має обмеження в показі комерційної реклами (5 хвилин на годину). Прибуток від реклами поповнює бюджет телекомпанії на 10%.

Річний бюджет суспільної телекомпанії складає 16 млн євро (це 0,2% від загального державного бюджету). Загальна кількість працівників телекомпанії 931. Виробництво власних програм — 60%, решта на аутсорсі.

Культурно-просвітницький телеканал «Шогакат» фінансується спільно з Вірменською апостольською церквою, але, можливо, ця співпраця припиниться.

Управління та нагляд за роботою суспільних теле- і радіокомпаній здійснює Рада суспільних мовників (аналог нашої наглядової ради).

Рада складається з семи членів, які обирають голову терміном на чотири роки. Рада має забезпечувати гендерне представництво членів у кількості не менше 1/3 свого складу. Наразі у складі Ради лише одна жінка.

Члени Ради обираються конкурсною комісією, яку створює регуляторний орган — Комісія з телебачення і радіо. Потім призначає прем’єр-міністр терміном на 6 років.

Після призначення член Ради протягом місяця зобов’язаний: 1. Припинити політичну або підприємницьку діяльність; 2. Залишити оплачувану роботу, за винятком наукової, викладацької чи творчої діяльності. Члени Ради отримують заробітну плату (в середньому тисячу євро на місяць).

Щодо повноважень, то Рада суспільних мовників визначає кількість і обсяг мовних програм (каналів), порядок і цілі використання коштів; затверджує штатний розпис і структуру компаній, форми договорів і порядок оплати праці. Призначає генеральних директорів компаній строком на п’ять років на конкурсній основі. Затверджує правила професійної етики журналістів суспільних компаній. Раз на рік проводить дослідження суспільних мовників і публікує їх. Раз на рік представляє в парламенті звіт по бюджету і змісту програм та публікує його на своєму сайті.

Перший канал суспільного телебачення має непогані рейтинги. Але, за словами голови ради Ари Шіріняна, канал почав перетворюватися на комерційний, і це не подобається членам ради. Наприклад, члени Ради наполягли на припиненні виробництва неякісних серіалів.

Рада суспільних мовників також займається саморегуляцією у компаніях, розглядає скарги на контент або з власної ініціативи розглядає порушення професійної етики, готуючи рекомендаційний висновок. Окрім внутрішнього розгляду випадків порушень професійної етики, суспільні мовники приєдналися до ініціативи саморегулювання медіа у Вірменії та керуються Етичним кодексом.

Під час конференції у Єревані

Членів Ради суспільних мовників цікавила ситуація в  Україні, механізм створення наглядової ради й обрання керівництва компанії, фінансування. Їх зацікавило, що НСТУ має окрему редакційну раду, яка розглядає скарги на контент. Багато питань було про єдиний телемарафон і про відносини з політиками. А також про документальні фільми НСТУ.

Поговоривши на конференції з вірменськими журналістами, довідалася, що на суспільному телеканалі практично немає справжніх журналістських розслідувань. Ті, що є, більше схожі на імітацію розслідування. Медійникам Вірменії хотілося б, щоб їх суспільні канали були більш незалежними.