Вийти з тіні Франції. Як Ізраїль розробив винищувач Kfir

Бойовий літак Kfir ізраїльських ВПС, плід життєвої необхідності та революційних інновацій, вийшов із тіні Dassault Mirage 5 французької розробки. Після Шестиденної війни і війни Судного дня залежність Ізраїлю від французьких літаків заклала основу для розробки вітчизняного винищувача з видатними характеристиками.

Фокус переклав статтю Маї Карлін про ізраїльський винищувач Kfir, якого боялися всі сусідні країни.

Kfir, розроблений для протидії передовим радянським літакам супротивників Ізраїлю, оснащувався турбореактивним двигуном General Electric J79, що стало значною модернізацією порівняно з початковою силовою установкою Mirage. Володіючи максимальною швидкістю 2446 км/год, дальністю польоту 767 км і практичною стелею 17,7 тис. метрів, Kfir був до зубів озброєний гарматами та ракетами розробки компанії Rafael, що робило його грізним "бомбовозом". Прийнятий на озброєння в середині 1970-х років, Kfir спочатку відігравав головну роль у ВПС Ізраїлю.

Поява американських F-15 Eagles незабаром змінила його статус. Попри те, що його затьмарили новіші винищувачі, Kfir брав участь у бойових діях у Лівані в 1980-х роках і відтоді експлуатується кількома іноземними арміями, ставши взірцем неприборканого духу Ізраїлю в галузі авіаційних інновацій.

Ізраїльський винищувач Kfir: інновації в повітряному бою

Бойовий літак Kfir ізраїльських ВПС був створений на основі літака Dassault Mirage 5 французької розробки. У перші роки після свого заснування єврейська держава в основному покладалася на французьку платформу. Ізраїль був чи не найактивнішим оператором Mirage III за межами французьких ВПС. Цей потужний літак зробив свій внесок у перемогу Ізраїлю над Йорданією, Єгиптом і Сирією під час Шестиденної війни 1967 року. Платформа також поповнила свій бойовий послужний список участю у війні Судного дня 1973 року. У цей період Франція та Ізраїль підтримували тісні відносини, і Mirage IIIC був спеціально розроблений для задоволення особливих оборонних потреб єврейської держави. Хоча цей винищувач був наріжним каменем ЦАХАЛу протягом багатьох років, ізраїльські чиновники шукали далекобійнішу платформу для наземних атак. Винищувач ЦАХАЛу Kfir мав задовольнити цю потребу.

Огляд винищувача Kfir

У 1960-х роках, до появи американських літаків Douglas A-4 Skyhawk і McDonnell Douglas F-4 Phantom II, ВПС Ізраїлю в основному покладалися на Mirage IICJ.

Примітно, що ця платформа стала першим літаком зі швидкістю 2 Маха (удвічі вищою за швидкість звуку), закупленим Ізраїлем у той час. Незабаром ізраїльська влада спонукала французьку компанію Dassault приступити до проєктування наступного варіанту Mirage 5. Будучи модифікованою версією Mirage IIIC, нова платформа зберегла багато подібностей зі своїм попередником.

Однак авіоніку, розташовану за кабіною пілота в попередній моделі, прибрали, що дало змогу збільшити запас пального і знизити витрати на обслуговування. Іншими словами, Mirage 5 був, по суті, версією Mirage III для наземних штурмів.

До кінця десятиліття компанія Dassault завершила будівництво 50 літаків Mirage 5, закуплених ЦАХАЛом. Однак єврейська держава так і не отримала їх після того, як Франція ввела ембарго на постачання зброї.

Ізраїльські інженери заповнили цю прогалину в можливостях, випустивши власну неліцензійну копію Mirage 5 – Nesher, яка скопіювала технічні характеристики французької платформи, що їх роздобули ізраїльські шпигуни.

У намаганні створити більш грізний варіант "Нешера" народилася програма Kfir. Тим часом сусіди, що оточували Ізраїль, до зубів озброювалися передовими платформами радянської розробки.

ЦАХАЛ, стурбований тим, що літаки Mirage, які вже були в арсеналі, не зможуть протистояти цим дедалі досконалішим платформам, потребував поліпшеного винищувача. Ізраїльські інженери розглядали можливість встановлення двох різних двигунів на новий планер Kfir – турбореактивного J79 від General Electric і турбогвинтового Spey від Rolls-Royce.

Оскільки США вже ліцензували для Ізраїлю виробництво двигуна J79 для Douglas F-4 Phantom II, ЦАХАЛ обрав саме цю силову установку. J79 забезпечував потужнішу тягу і форсажну тягу, ніж оригінальний французький Atar 09, що використовувався для Mirage.

Максимальна швидкість літака Kfir становила 2446 кілометрів на годину. Його бойова дальність польоту сягала 767 кілометрів, практична стеля – 17,7 тис. метрів, а скоропідйомність – майже 14 тис. метрів за хвилину. Що стосується озброєння, то Kfir оснащувався парою 30-мм гармат DEFA 533 розробки Rafael зі 140 снарядами кожна, а також набором некерованих ракет класу "повітря-земля".

Крім того, на планер можна було встановити цілу низку ракет, зокрема AIM-9 Sidewinder, Shafrir AAM, Shrike ARM і AGM-65 Maverick. З корисним навантаженням понад 6 тонн Kfir був непоганим бомбовозом.

Винищувач Kfir — історія експлуатації

Перші "Кфіри" надійшли на озброєння ВПС Ізраїлю в середині 1970-х років і були приписані до 101-ї першої винищувальної ескадрильї. Планувалося, що ця платформа на довгі роки залишиться основою ізраїльської переваги в повітрі, але поява американських F-15 Eagle змінила ці терміни. До 1976 року перші закуплені Ізраїлем F-15 прибули в країну і швидко стали переважною платформою ЦАХАЛу.

Єврейська держава продовжувала використовувати винищувачі Kfir у бойових діях, зокрема в Лівані наприкінці десятиліття. Коли Ізраїль вторгся до Південного Лівану 1982 року під час операції "Мир для Галілеї", F-15 Eagle і F-16 Fighting Falcon уже були найкращими винищувачами ЦАХАЛу. Під час цього конфлікту "Кфірам" доручали завдавання ударів без супроводу.

До кінця 1990-х років флот Kfir почали виводити на пенсію. Однак кілька іноземних замовників, включно з Еквадором, Шрі-Ланкою і Колумбією, все ще експлуатують цю ізраїльську платформу.

Про автора

Мая Карлін – авторка статей про національну безпеку в The National Interest, аналітикиня Центру політики безпеки та колишня наукова співробітниця Анни Соболь-Леві в IDC Герцлія в Ізраїлі. Її статті публікуються в багатьох виданнях, включно з The National Interest, Jerusalem Post і Times of Israel. Ви можете стежити за нею в Twitter: @MayaCarlin. Пишіть автору електронною поштою: [email protected].