Хто вкрав носи у давньогрецьких і римських статуй: винен не тільки час

Багато стародавніх витворів мистецтва, зокрема статуї, дійшли до наших днів у вельми пошарпаному стані. У більшості руйнувань винен час, вандали або катастрофи, пише IFLScience.

"Статуї, які ми бачили в музеях, майже завжди побиті, пошарпані та пошкоджені часом", — каже аспірант кафедри класичних досліджень Університету Брандейса Спенсер МакДеніел.

"Виступаючі частини скульптур, такі як носи, руки, голови тощо, майже завжди відламуються першими. Інші частини скульптур, які прикріплені більш надійно, наприклад, ноги та тулуб, зазвичай зберігаються краще", — пояснює МакДеніел.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Носи відносно крихкі й часто руйнуються, коли статуї падають на підлогу. Але невже всі вони стали жертвами часу?

"Переважна кількість носів були навмисними мішенями. Приміром, на чорній базальтовій голові племінника імператора Тиберія Германіка в Британському музеї видно, що ніс було відтято, імовірно, у той самий час, коли ранні християни вирізали хрест на лобі у статуї", — зазначають експерти.

Схожа доля спіткала статую Афродіти, яку зараз можна побачити в Національному археологічному музеї Афін. У неї відсутній ніс, а на лобі висічений великий хрест. Очевидно, що в цих випадках, видалення носа було частиною ритуального повалення помилкового ідола.

У більш ранніх цивілізаціях, таких як стародавні єгиптяни, подібний жест міг бути викликаний вірою в те, що статуї зберігають у собі "душу" уособлюваної істоти. Стародавні єгиптяни вірили, що руйнуючи статуї, вони можуть позбавити сили людину або божество, яких вони представляли. Зокрема, ідея полягала в тому, що руйнування носа вбиває дух божества, оскільки теоретично позбавляє фігуру здатності дихати.

Але деякі римські та грецькі статуї були створені набагато пізніше вірувань Стародавнього Єгипту.

На думку професора класичної літератури Ноттінгемського університету Марка Бредлі, ключ до розгадки може критися в давньоримській і грецькій системах правосуддя. Йдеться про види покарання за злочини.

"Подібні каліцтва натякають на реальні покарання, які застосовували в усьому стародавньому світі: у гомерівській Греції, Перській імперії, класичній та елліністичній Греції, а також у Римській імперії аж до візантійського періоду", — додає Бредлі.

У стародавньому світі, і навіть пізніше, за часів Візантійської імперії, видалення носа було досить поширеним покаранням за безліч злочинів.

"У Єгипті навіть було ціле поселення, яке називалося Ріноколоура ("місто купірованих носів"), куди відправляли вигнаних злочинців, чиї носи відрізали на покарання", — підкреслює експерт.

Таким чином видалення носів на статуях означало символічне покарання для фігури, яку скульптура представляла. Таке саме твердження можна застосувати і до обезголовлених статуй.

"Схоже майже всі культури в стародавньому світі робили щось подібне. Голова справді могутній символ, і його пошкодження могло розглядатися як ефективний спосіб похитнути владу, чи то правителя, чи то бога", — каже професорка стародавнього мистецтва в Міському університеті Нью-Йорка Рейчел Куссер.

Нагадаємо, в Італії під час ремонту каналізації знайшли давньоримську статую Геркулеса. Скульптура, найімовірніше, належить до римського імперського періоду — 27 р. до н.е. — 476 р. н.е. Її знайшли під землею в районі знаменитої історичної дороги "Аппіїв шлях".