"Це стратегічна ціль Росії": інтерв'ю з Подоляком про наступ на Харківщину та нову зброю

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк. Він запевнив, що скоро Україна отримає багато нової зброї, що унеможливить просування Росії.

Приїзд Блінкена та наступ на Харківщині

Державний секретар США Ентоні Блінкен приїжджав до Києва на тлі наступу росіян на Харківщині. Представниця російського МЗС Марія Захарова відреагувала на цей візит. Сказала, що Блінкен, мовляв, "поїв піцу, заспівав пісню і поїхав далі".

Пан Блінкен приїхав з відповідними публічними та непублічними заявами і щодо зброї, і щодо бюджетування цієї зброї, і щодо розуміння, яка саме зброя і в якій кількості потрібна Україні. Все обговорили, і далі на рівень президента Джо Байдена передадуть інформацію про необхідність наситити ППО, особливо на Харківському напрямку. Безумовно, зрозуміло чому.

Президент (України – 24 Канал) аргументовано пояснив, що одна з проблем, з якою ми сьогодні зіштовхуємося на лінії фронту, – це використання просто фантастичної кількості керованих авіаційних бомб. Протидіяти цьому можна, знищуючи російську тактичну авіацію. Це можна робити або своєю авіацією, або системами Patriot, враховуючи, що Росія використовує для атаки по Харківщині ще й балістичні ракети, і ракети С-300, С-400.

Це все зрозуміло, і, крім того, це символічно. Попри всі розмови про те, що Сполучені Штати якось трохи відійшли в сторону, адміністрація Байдена чітко показує, що вони активно зацікавлені в актуалізації інформації щодо війни.

Вони чітко розуміють, що у цій війні треба насичувати Україну зброєю зі складів, про це говорить сам пан Блінкен.

Якщо вже говорити про цю дивну особу (мовиться про Марію Захарову – 24 Канал), то я не розумію, як можна на неї дивитись з урахуванням її рівня модерації процесів. Та все ж її нервова реакція показує, що Росія розуміє рівень підтримки, який Україна отримуватиме та вже отримує від Сполучених Штатів.

До речі, з паном Блінкеном обговорювалися, зокрема, гарантії безпеки, вони мають бути широкими. Якраз-таки хотілося б отримати від Сполучених Штатів об'ємніший, взірцевий рівень гарантій безпеки.

На прикладі Ізраїлю ми бачимо, що можна все-таки з партнерами проговорювати можливість побудови пасивного захисту неба. Тобто закривати небо над Україною, знищувати тут ракети, дрони. На мій погляд, це достатньо важливо.

Щодо Харківщини. Росія, користуючись атакою на Харківщину, хоче суттєво збільшити лінію фронту для того, щоб розтягнути наші резерви. Це очевидно, це їхня стратегічна ціль, і тому вони атакують Харківщину.

Вони також хочуть використати можливість підійти ближче до міста, щоб його атакувати не тільки керованими авіаційними бомбами, а ще й додатково артилерією. Те, що вони взагалі могли зайти на Харківщину, це якраз-таки проблема дефіциту зброї в Україні.

Давайте відверто поговоримо, де росіяни перебувають. Вони не подолали відстань від державного кордону більше, ніж на 5 – 6 кілометрів. Безумовно, це не та відстань, яку вони хотіли пройти. Вони використовують іншу тактику. Не тактику колон та великої концентрації сил та засобів – мобілізованих і бронетехніки. Вони використовують таку ж тактику, як і на Донецькому напрямку. Мовиться про велику кількість штурмових невеличких загонів, 15 – 30 людей, які йдуть паралельно з постійним використанням керованих авіаційних бомб, які, до речі, знищують і ці штурмові групи. Тобто роблять все для того, щоб можна було просочитись кудись і десь захопити маленькі плацдарми.

Повторю, що цю ситуацію спричинив дефіцит зброї, але й також неформальні заборони використовувати зброю, яка в нас є, навіть в дефіциті, по місцях концентрації російських сил. Наприклад, якщо вони перебувають на території Росії, це треба також враховувати.

Хоч ситуація складна, але росіяни не виконали те завдання, яке хотіли. Наші хлопці все це стримують і завдають контрударів. Тобто ми розуміємо, що відбувається, розуміємо, що хоче отримати Росія, розуміємо, як проти цього працювати. Генеральний штаб сьогодні активно відпрацьовує не тільки оборонні системи, але й контрнаступальні.

Що потрібно, аби зупинити наступ на Харківщині

В ГУР говорили про те, що все відбулося за планом, тобто ми розуміли та знали, що росіяни підуть на Харківщину. Українці можуть сказати, що, мовляв, ми все знали, але все одно не були до цього готовими, якщо росіяни таки змогли просунутися навіть на 5 – 6 кілометрів.

Я розумію, що всі хочуть жити в ідеальному світі. Це класно. Але дивіться, є державний кордон. Безумовно, було б добре, щоб там були побудовані суперфортифікаційні споруди. Але їх не можна побудувати під час війни. Там стоїть російська артилерія. Це фактично сіра зона: з одного боку, з іншого боку. Тобто артилерія стоїть там за 10 кілометрів від державного кордону з боку Росії, і вона прострілює 20 кілометрів.

Чи можна там побудувати повноцінні бетоновані фортифікаційні споруди? Ні. Чому? Обстріл постійний, і він триває вже понад два роки. Де можна побудувати лінію оборони, там і будують. Маю на увазі на трошки іншій відстані від державного кордону.

Чи можна втримати та не дати жодного сантиметра територій, якщо йде величезна кількість людей, штурмові групи, що постійно використовують тактичну авіацію та бронетехніку безпосередньо на кордоні? Ну, в ідеальному світі, напевно, можна.

У реальному світі відбувається так, як відбувається сьогодні по лінії зіткнення в Харківській області. Тобто чи зупинена Росія? Так, зупинена. Тяжкі бої? Так, тяжкі. Хоча, на мій погляд, набагато тяжчі бої сьогодні продовжуються на Донецькому напрямку. Там знищують більшу кількість російської техніки та живої сили.

Ще раз, чи можна було зупинити росіян на державному кордоні? Ні. Але чи зупинена Росія? Так. Не забуваймо, що це велика війна, в якій Росія використовує величезну купу ресурсу. Там же не йде 10 людей і все. Так, зрозуміло, що накопичені в Бєлгородській області 12 – 15 тисяч мобілізованих, не є тою кількістю, яка дозволить захопити Харківську область. Але чи достатня ця кількість для можливості протиснути державний кордон, зайти там на півтора кілометра? Так, це достатня кількість людей.

Що треба для того, щоб їх знищити? Зброя. Чи було її достатньо в Україні: далекобійних ракет, РЕБів, авіації та протиповітряної оборони? Ні, недостатньо. Чи буде її достатньо, враховуючи візит Блінкена, на цьому етапі? Ні, недостатньо. Але ця кількість збільшуватиметься.

Тож чому Росія сьогодні активно пробує, по-перше, розширити лінію фронту, а по-друге, так інтенсивно атакує, зокрема, Харківську область? Тому що у Росії є ще маленьке вікно можливостей. Вони хочуть реалізувати свою ініціативу. Що таке ініціатива? Це коли ти накопичив набагато більше ресурсу (ніж противник – 24 Канал).

Росія накопичувала ресурс протягом практично року. Тобто проводила відповідні атаки на Донецькому, Луганському, Запорізькому напрямках, і накопичувала додатковий ресурс. У той таки час Україна "накопичувала" дефіцит зброї. Я зараз з сарказмом говорю, тому що всі думали, що можна якось в цій війні обійтися маленькою кількістю зброї.

Тому Росія розуміє, що завтра такого вікна можливостей не буде, оскільки в України буде набагато більше зброї.

Це все і є велика війна високої інтенсивності. Я ще раз говорю, безумовно, круто жити в ідеальному світі, коли можна зупинити армаду тут і зараз, буквально не маючи зброї. Але реальність така, як є. Чи розуміють в Генеральному штабі виклики, які стоять, наприклад, на Харківському напрямку? Абсолютно: і сьогодні, і вчора.

Президент України, до речі, мав низку візитів, у межах яких мав зустрітися з іспанцями, португальцями, бельгійцями, щоб обговорити гарантії безпеки та подальші кроки щодо постачання техніки. Але він ці візити скасував, бо постійно проводить Ставку, аби мати актуальну інформацію щодо подій на Харківському та інших напрямках.

Чому Україна не била власною зброєю по Росії

Чи правильно я розумію, що ми бачили, як росіяни збирають і накопичують сили, як вони концентруються на кордоні з Україною, але не могли вдарити зброєю, яку нам надають наші західні партнери, а використати для цього, наприклад, FPV-дрони було недоцільно?

Давайте так. Ми бачимо, що вони вже понад два роки концентрують сили по всьому периметру кордону з Україною – навпроти Сумської, Чернігівської, Харківської області тощо. Але використання західної зброї неформально обмежили окупованою територією – там можна. Тобто росіяни можуть накопичувати зброю на кордоні безпосередньо, але бити по російській території не було спроможностей.

Ми використовуємо свою далекобійну зброю, але вона в обмеженій кількості. Є інші тактичні завдання, які треба вирішувати на тому чи іншому напрямку. Чому ми постійно говоримо, що потрібні далекобійні інструменти? Тому що це суттєво впливатиме на місця концентрації росіян.

Не забуваймо, що коли Росія безпосередньо на кордоні накопичує сили та засоби, то використовує засоби радіоелектронного захисту. Тобто там не так просто, як, наприклад, на нафтопереробку відправити дрони, тому що це зовсім інший рівень. Бо ж прикордонна територія – це ж безпосередньо зона ведення бойових дій.

Є багато таких оперативних, операційних, я б сказав, нюансів, які не дозволяють одночасно знищувати все, що Росія накопичує на своїй території. Знову ж, це політичні, неформальні домовленості, обсяги зброї, використання РЕБів тощо.

Я підкреслю, що Росія багато вкладається в інформаційну складову. Вони ж постійно казали, що зараз додатково створять дві армії та почнуть захоплювати Харків.

Ось вони провели операцію, спробували реалізувати свою ініціативу на північному напрямку, мовиться про Харківський, і де вони перебувають? Вони сьогодні вже три дні ведуть бої на північному кордоні Вовчанська. Розумієте, так? Тобто Україна не дозволяє їм реалізувати навіть невеликі стратегічні задуми.

Що визначить перебіг війни

Не менш інтенсивні бойові зіткнення тривають у Донецькій області, зокрема в районі Часового Яру, про що говорять і самі військові. Тим часом The Telegraph пише статтю про те, що нібито битва за Харків вирішить перебіг війни в Україні.

Перебіг війни вирішать всі битви, які в цій війні будуть. Це ж очевидні речі. Я завжди саркастично кажу: що далі якась редакція від лінії фронту, то "точніше" вона розуміє, що саме вирішить перебіг війни.

На мій погляд, війна сьогодні має три виміри:

• Гроші війни, тобто у кого буде більше грошей. На жаль, Росія все ще має величезну купу грошей, яку може інвестувати у війну. Чому вона має ці кошти? Бо є компанії, банки, фірми, які працюють на російському ринку, та відповідно дозволяють Росії заробляти.
• Кількість зброї, яка працюватиме на лінії фронту. У Росії є накопичена зброя. Так, вона стара та не високотехнологічна, але її багато. Ще додались інструменти, які їй надає Північна Корея. Мовиться про величезну кількість снарядів. Три мільйони снарядів – це неймовірна кількість ресурсі.
• Психологія, на яку впливають інформаційні програми. Коли ти сидиш далеко від війни, ти розумієш, що Україна не зламається, вона не капітулює, не стане на коліна, то можеш написати, що якщо українці віддадуть пів кілометра своєї території, бо не захочуть залити це все своєю кров'ю, ну тоді, певно, вони програють війну.

Всі грають у таку собі інформаційну гру, коли та що буде вирішено тощо. The Telegraph міг би написати математичну статтю, чітко розказати, скільки коштів Росія витрачає на війну. Сказати, що у федеральному бюджеті Росії є стільки-то британських, іспанських, італійських, німецьких грошей. Пояснити, що і далі є компанії, які працюють на російському ринку, та сплачують такі-то податки. За цей умовний німецький чи австрійський податок Росія купує 120 танків Т-72.

Тож, якщо світ хоче, щоб Росія не виграла цю війну, треба звертатись до математики. Щоб знищити ці 120 танків, Україні потрібно "така-то" зброя, в "такій-то" кількості, на "таку-то" суму. Україна готова виготовити сама "стільки-то" дронів. Тому The Telegraph, газета Британії, могла б написати, що треба, щоб британський уряд надав Україні конкретну кількість зброї.

Математична стаття з відповідними табличками – оце було б правильно. Як і відповідні висновки – не драматичні, не психоемоційні, не емоційні, а конкретні, логічні, спокійні, об'єктивні висновки. Які? Я їх перерахую. У The Telegraph має бути написано великими літерами на першій шпальті:

• Росія має програти;
• єдина країна у Європі, яка може зупинити все те, що сьогодні ескалює Росія, – це Україна;
• незалежно від того, що ми тут обговорюємо про внутрішню чи зовнішню політику України, ми маємо усвідомити, що це єдина країна, яка виграє в Росії;
• для цього Україні потрібно… і далі перерахувати, що потрібно. Або ми в Британії маємо прийняти для себе рішення, що байдуже, що там Україна робитиме, бо ми потім самі воюватимемо.

Далі The Telegraph має пояснити, що Росія не стане законослухняною "домогосподаркою" після цієї війни, не повернеться до міжнародного права. Вони постійно ескалюватимуть, атакуватимуть, оббріхуватимуть та робитимуть все для того, щоб мати безпосереднє боєзіткнення з умовною Британією. Ось так мають писати. Тоді це буде об’єктивна картинка.

Обіцяні Patriot

Президент України в інтерв'ю телеканалу ABC News сказав, що Росія не зможе окупувати Харків, якщо Україна матиме дві системи Patriot для його захисту. Обіцянки двох систем Patriot в Україні вже є?

Обіцянки є. Однак президент трошки раніше сказав: "Дивіться, а можна трошки менше слів, а трошки більше конкретики". Красиві слова – це правильно, ми живемо в інформаційну еру.

Однак тривають бойові дії на Харківщині. Президент не хоче "тектонічні зміни", він говорить абсолютно прагматичні речі: "Дивіться, всі наші проблеми на цьому напрямку – це керовані авіаційні бомби, балістика, домінування Росії завдяки тактичній авіації та дронам, що не дозволяє ефективно вести безпосередні боєзіткнення. Росія має тотальну перевагу у повітрі".

Ба більше, Росія хоче вигнати з Харкова все населення, психологічно повпливати. Президент говорить прагматичну річ: "Дайте просто захистити небо, і тоді будемо бачити зовсім іншу картинку безпосередньо на полі бою". Це очевидно.

Це дорого? Коли ми говоримо про війну такого обсягу, як ми сьогодні маємо в Україні, то слово "дорого" трошки дивно звучить, тому що Путін заявив, що Росія витрачає 8,7% ВВП на війну. Це приблизно 150 – 200 мільярдів.

Patriot – це вирішення багатьох питань. Наступний етап – це потреба снарядів, дронів, далекобійних ракет. Снаряд, дрон – це контрбатарейка на лінії фронту, далекобійна ракета – це місця концентрації. Тоді картинка інакше буде виглядати.

Сі Цзіньпін та Путін

Буквально минулого тижня Сі Цзіньпін був в так званому "європейському турне". Це було три країни, які намагаються притримуватися або нейтральної позиції, або періодично притримуються позиції Росії в війні проти України. А тепер поїхав до нього Путін. Це збирання якогось альянсу чи все-таки там трохи інакше на це треба дивитися?

Це презентація уряду васального типу. Росія втратила свою суб'єктність щодо Китаю, який сьогодні набагато більший і об'ємніший гравець на політичній арені. Безумовно, що Китаю треба певний час для того, аби це усвідомити і якось реалізувати через більш жорсткі моделі поведінки, зокрема, щодо того, хто їх ламає, а це і є Росія.

Однак стрімке падіння Росії від країни, яка сиділа за глобальним столом і на рівних розмовляла з США та Євросоюзом, навіть інколи ініціативно, вона перетворюється на країну, де Путін приїжджає разом з оточенням помічників, з презентацією уряду. Він привіз показати "господарю" команду, яка буде від його імені керувати Росією.

Китай сприймає Росію сьогодні зовсім інакше, ніж на початку повномасштабного вторгнення, не як партнера. Ба більше, Путін хоче, щоб Китай підтвердив можливість мати масштабну економічну підтримку від країн, за якими він буде стояти. Путін хоче отримати гарантії, що Китай надасть ресурси для війни. Росія віддає Китаю свою суб'єктність, а з іншої сторони – просить прогарантувати їй ресурси для війни.

Китай хоче мати якісні контакти щодо економіки з Європейським Союзом, адже Китаю потрібен високотехнологічний ринок. Він хоче мати впевненість: з одної сторони – США, які мають великі претензії до Китаю, з іншої сторони – Європейський Союз, який не має претензій.

Також Китай хоче "забрати" ті країни, Угорщину і Сербію, які раніше орієнтувались на Росію. Угорщина, Сербія, Словаччина і будь-яка інша країна розуміють, що Росія сьогодні перебуває в стані афекту і вона не може бути представником різних інших позицій, а Китай може.

Китай є перспективніший, ніж Росія, яка є на початку фіаско. Вона не є конкурентоспроможною, може тільки воювати. Буквально завтра інші країни зрозуміють, що буде, якщо Росія програє.