Ворог видихнувся, його чисельна перевага розмазується по всьому фронту. Інтерв’ю з полковником Недзельським

Певне зниження темпів наступу російської окупаційної армії на Харківщині можна пояснити кількома причинами. Одна з них полягає в тому, що кремлівському диктатору Путіну була потрібна хоч якась "перемога" на 9 травня. Оскільки цей план зірвався, зникла потреба надто поспішати. Ще одна причина – у ситуації, коли українська та західна військові розвідки в курсі усіх переміщень військ, дуже важко таємно зібрати велике угруповання для прориву фронту. Щойно воно з’являється, його атакують.

Наразі основні сили окупаційної армії "розмазані" вздовж усієї лінії фронту. Напрямок головного удару, схоже, не визначений. Противник тестує українську оборону й шукає слабкі місця. Якщо знайде хоча б одне, кине туди усі сили та засоби. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Петро Недзельський.

– Президент Зеленський повідомив про часткову стабілізацію ситуації поблизу Вовчанська на Харківщині, незважаючи на те, що ворог продовжує просуватися. Чи може це бути ознакою того, що військова допомога союзників вже надійшла на цю ділянку фронту?

– Я глибоко переконаний, що Путін хотів зробити "подарунок" своїм ветеранам чи комусь іще на 9 травня і отримати невелику перемогу на фронті. Але на наше щастя, на нашу гордість, цього не вийшло, такого задоволення ми йому не дали. Отже, можна говорити про те, що популістський план Путіна було зірвано.

Саме цим можна пояснити, чому темпи наступу ворожої армії знизилися. Путін – психопат, адже немає жодних об’єктивних причин прив’язувати дату наступу до якихось свят чи історичних подій.

– Тобто ви вважаєте, що ворог просто видихнувся? Задовго до наступу на Харківщині майже всі військові експерти стверджували, що наступ неможливий, оскільки в противника об’єктивно немає для цього ресурсу. Отже, вони мали рацію?

– Так, абсолютно правильно. Справа в тому, що ще раніше усі військові спеціалісти говорили, що в Путіна ніколи не було достатньо сил для того, аби захопити Харків, вести міські бої тощо. Теорія збройних протистоянь стверджує: якщо ви хочете наступати, у вас має бути військ як мінімум вп’ятеро більше, аніж у противника.

У Путіна не було такої великої чисельної переваги на цьому напрямку. Так, загалом він має велике військо, але треба було зібрати зі всіх фронтів, створити певний клин, ударний напрямок тощо. Але ми би його вичислили, ми би завдали масованих ударів… Все це дуже складно організувати так, щоб ніхто не дізнався – сконцентрувати велике угруповання військ на напрямку головного удару і зробити так, щоби наступ був успішним.

Таким чином, ця перевага Путіна в особовому складі втрачає свій сенс, незважаючи на те, що йдеться про перевагу у 20 разів. Щойно він розпочинає концентрувати війська на певному напрямку, наша розвідка, якій допомагають західні розвідки, миттєво це фіксує. Щойно утворюється певне угруповання – ми завдаємо по ньому ударів і розпорошуємо ці сили.

Таким чином, перевага ворога в чисельності розмазується по всьому фронту і втрачає пробивну функцію.

– Так, ворог "розмазує" свої сили – практично вздовж усієї лінії фронту ведуться активні бойові дії. Але чи можна говорити про зміну акцентів? Наприклад, можна помітити, що інтенсивність боїв поблизу Часового Яру чи на Авдіївському напрямку дещо впала, водночас посилилися бої на північному сході. Чи бачите ви певні тенденції? Чи можна спрогнозувати, який напрямок ворог обере як пріоритетний?

– Наразі, думаю, і сам ворог цього не знає. Він намагається визначити найбільш слабкі місця в нашій обороні, і щойно знайде таке місце, щойно на певній ділянці фронту буде прорив української оборони, одразу туди почнуть перекидати сили з усіх фронтів. Причому це не нова тактика. Так було і під час Другої світової війни, коли відбувалися широкі фронтальні наступи.

Іноді певний напрямок готувався для головного удару, але виявлялося, що там у противника сильна оборона. Натомість на інших ділянках, де створювалася видимість наступу, щоби відволікти туди війська противника, талановиті командири проривали оборону. В такому разі командування штабу миттєво змінювало оперативний план і обирало інший напрямок головного удару. Саме за такою логікою і діє Путін.

– Ви як харків’янин, напевно, дуже добре знаєте, що там зараз відбувається. Місто постійно атакують. Чи вважаєте ви, що є можливість ефективно захистити місто від ворожих ракет та дронів?

– Звісно, є. Там працює система ППО. До її розробки долучилися безліч талановитих вчених, командирів, зокрема з випускників Харківського військового університету.

Харків в принципі захищається дуже добре. Але проблема в тому, що місто розташоване дуже близько до кордону з Росією – усього за 40 кілометрів. Тому ракети можуть долати цю відстань дуже швидко. Іноді засобам ППО вдається збивати ракети, іноді ні. Так само із дронами, хоча там своя специфіка. Отже, проблема є, але харків’яни справляються.

– Раніше часто обговорювалося створення санітарної чи демілітаризованої зони на території Росії. В контексті цього нескінченного терору прикордонних областей України, можливо, варто про це згадати? Чи допускаєте ви, що за певних обставин у перспективі така зона могла би бути створена?

– Так, це хороша опція, але це напівміра, як мертвому припарка. Про яку санітарну зону можна говорити із загарбником, з агресором, який просто начхав на міжнародне право, на міжнародні угоди тощо? Встановлювати санітарну зону з фашистом, який бомбить житлові квартали в центрі Харкова, коли гинуть діти, жінки, люди похилого віку?

Я маю великі сумніви, що це буде ефективно. Я знаю, що собою являють російські військові, мені доводилося спілкуватися з ними, і я можу сказати: вони розуміють лише силу. Потрібна лише масштабна допомога наших західних партнерів і жорстка відповідь. Жодних компромісів, жодних домовленостей. Окупаційна армія повинна відійти за кордони 1991 року – а тоді починаємо вести розмову про компенсації та решту.