Залишається загроза на Сумському напрямку: чи зможемо ми зламати плани противника. Інтерв'ю з генералом Романенком

Російська армія не має достатнього ресурсу для одночасного наступу і на Харківщині, і на Сумщині, і на сході.

Подальший розвиток подій залежатиме від того, хто швидше зуміє накопичити сили та засоби до кінця травня – початку червня. Якщо це буде окупаційна армія, може розпочатись другий етап наступу, якщо Сили оборони України – плани окупанта будуть зірвані. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Глава Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер заявив, що постачання Україні необхідної військової допомоги не обов'язково стане запорукою стримування країни-агресора Росії, оскільки окупанти не досягли жодної мети і продовжуватимуть війну. Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням?

– Зараз у Росії вважають, що вони не досягли військово-політичних цілей в Україні. У принципі, вони були б готові перейти до переговорного процесу, який би зводився до нашої капітуляції, аби залишити все захоплене за собою.

Тому навіть якщо наші союзники допомагають, якщо ми самі нарощуємо свій потенціал завдяки вітчизняному військово-промисловому комплексу, Росію це однозначно не зупиняє. Чому? Тому що інтенсивність та обсяги цієї допомоги, а також обсяги власного виробництва є недостатніми.

Крім того, не до кінця виконано внутрішні завдання України, насамперед мобілізаційні. Бракує військовослужбовців у підрозділах, які ведуть бойові дії на лінії зіткнення, не кажучи вже про резерви. Тобто в нас не дотримано кількісних параметрів щодо озброєння та особового складу, щоби змінювати цю ситуацію.

– Президент Зеленський заявив, що газова інфраструктура на заході нашої країни може стати новою ціллю Росії. А як ви оцінюєте цю небезпеку?

– Ракетна зброя противника, а також засоби повітряного нападу дозволяють йому діставати такі об'єкти за показником дальності. Щодо балістичних ракет, "Кинджалів", "Іскандерів-М", то вони здатні руйнувати інфраструктуру, яка, наприклад, забезпечує збереження газу в газосховищах.

У нас є зобов'язання щодо зберігання частини газових запасів наших країн-союзників. Тому Росія підриває нашу енергетику, б'є по гідро- та теплостанціях і намагається зруйнувати систему газопостачання та зберігання запасів газу. Засоби для цього вони мають. Питання в тому, наскільки ми можемо протистояти цьому, які засоби протиракетної оборони у нас будуть. Поки що у нас із цим питанням дуже складно. Їх явно замало.

– Але тут є ще один аспект. Оскільки йдеться про об'єкти, розташовані на заході нашої країни, чи не допускаєте ви, що та сама Польща могла би більш активно допомагати нам у плані протиповітряного та протиракетного захисту? Союзники України мали би бути зацікавленими в цьому, чи не так?

– Вони зацікавлені, і не лише у прикритті, а в наданні допомоги Україні, адже російські засоби повітряного нападу залітають на територію Польщі, Румунії, а також Молдови, не члена НАТО. У Польщі навіть був випадок загибелі громадян від таких дій Росії.

Тому вони були б готові йти назустріч, проте цього їм не дають зробити, насамперед американці. На Вашингтонському саміті НАТО (відбудеться 9-11 липня 2024 року. – Ред.) розгляд цього питання відкладають. США хочуть, щоби усі країни-члени НАТО підписали документ про неприпустимість ескалації. Тому дуже складно припускати, що через це вони зважаться на те, щоби засоби НАТО захищали об'єкти на території України.

Хоча ескалація з боку Росії триває. Причина в тому, що цьому потурають. Відповідно, маємо наслідки. Наприклад, Росія розмістила ядерне озброєння в Білорусі, подивилася, що протидії немає, і почала розвивати цей напрямок, проводити навчання тощо.

Путін кидає пробну кулю, потім дивиться на реакцію наших союзників, ця реакція виявляється невиразною, і він посилює тиск для досягнення своїх цілей.

– Справді, Путін називає "червоними лініями" застосування озброєнь НАТО в Україні, проте сам активно застосовує закордонні озброєння у війні проти нашої країни. Так, стало відомо про використання північнокорейських балістичних ракет KN-23. Що це за зброя?

– Це балістичні ракети, створені на основі радянських розробок. Нібито цього року росіяни мають зібрати цілу бригаду на базі цих ракет. Це серйозне озброєння. Можливо, не таке точне, як хотілося б Кремлю та Північній Кореї, але вони його вже застосовують і планують робити це надалі.

Але той самий Блінкен під час візиту до Києва сказав, що небажано бити по військових об'єктах на території Росії. Тобто логіка така: з території РФ ці засоби будуть завдавати ударів по Україні, але відповідати небажано, хоч би чого не вийшло, хоч би не було ескалації. Ось така позиція нашого союзника.

– Активні бої точаться майже вздовж усієї лінії фронту, принаймні на сході, південному сході та частково на півдні. Чи вважаєте ви, що сьогодні можна визначити наступний напрямок головного удару окупаційної армії?

– Удари локального рівня спрогнозували наші розвідники. Вони говорили про Харківську та Сумську області. Залишається загроза розгортання бойових дій на Сумському напрямі. Але щоби досягти результатів і на східному фронті, захопити Донецьку та Луганську області в адміністративних кордонах і водночас вести бойові дії на Харківському та, можливо, на Сумському напрямку – на все це поки що не вистачає сил та засобів.

Але росіяни дуже серйозно займаються своїми ресурсами та резервами. На строкову службу заплановано призвати 150 тисяч. Для цього використовують різноманітні способи. Збільшують кількість контрактників. Загалом цього року вони планують додатково набрати 300-400 тисяч. Плюс вони відновлюють стару бронетехніку, а також випускають по 30 сучасних танків Т-90 на місяць. І таку можливість вони мають на найближчі кілька років.

Тому ресурси та резерви вони збільшують. Набирає чинності і стратегічний чинник часу. Або вони зможуть зібрати ресурси до кінця травня – початку червня і розпочати другий етап наступальних дій, про який попереджав наш президент, або ми за допомогою Заходу, озброєнь та техніки покращимо ситуацію з мобілізацією, зможемо створити систему оборони, яка зламає їхні наступальні плани.