Майстерність і винахідливість: чого армія США може вчитися у ЗСУ

Тактика – це наука, а застосування тактики в бою – мистецтво. Збройні сили перемагають, застосовуючи загальні принципи до конкретної ситуації та творчо підходячи до бойових завдань.

Фокус переклав статтю Браяна А. Хестера, Денніса Дойла і Ронана А. Сефтона про те, чому США повинні брати приклад з української армії. Сефтона про те, чому США повинні брати приклад з української армії.

Протягом двох років українці захищали свою країну за допомогою креативних комбінацій тактики і технологій. Україна була втягнута в конфлікт, повний зіткнення старих і нових технологій, але завдяки тому, що технічно підковане населення України добровільно пішло на службу, вона змогла вистояти під натиском Росії та навіть домогтися успіхів, особливо у 2022 році. Ми називаємо ці тактичні й технічні таланти застосування сучасних технологій на полі бою "технічною майстерністю". Американські солдати повинні йти в бій із такою ж перевагою. Польова майстерність означає використання ресурсів, доступних для виживання в польових умовах. Під технічною майстерністю ми маємо на увазі доцільне використання технологій на полі бою.

В армії США необхідний багаторівневий низовий підхід, щоб солдати могли проявляти і розвивати свої технічні навички. Наприклад, згадайте часи, коли техніки РЛС, як високоспеціалізовані фахівці, відігравали важливу і вирішальну роль у розвідці боєм. Тепер армія змінила роль таких техніків, адаптуючись до мінливого ландшафту передових технологій, як-от безпілотні системи управління і сенсорні технології. Минули ті часи, коли опанування конкретного технологічного прийому залишалося ключем до тактичного успіху. Солдати мають справу із оперативною обстановкою, в якій вони повинні впроваджувати технологічні рішення так само швидко, як їх створює промисловість. Військовослужбовці можуть здійснити свій внесок у тактичний успіх армії, розширюючи свої навички, а армійським командирам варто цілеспрямовано розвивати технічні вміння своїх солдатів. Командири мають запрошувати солдатів за стіл під час розробки рішень, надавати їм ресурси, тримати їх у курсі інноваційних процесів і ділитися ідеями з іншими.

Уроки, тренування і технічна майстерність

Технічна майстерність може здатися футуристичною, але солдати на полі бою завжди використовували технології несподіваним чином. Концепція технічної майстерності названа так, щоб ми могли колективно усвідомити її важливість і визнати її постійно зростаюче значення. Під час навчання українських солдатів армія США в Європі та Африці спостерігала значний рівень технічної майстерності, що проявляється у вигляді інновацій на полі бою, коли технологічні та професійні здібності українських солдатів давали їм змогу використовувати, обслуговувати й ремонтувати доступну військову техніку, таку як артилерійські установки M777, бронемашини Stryker, бойові машини M2 Bradley або танки M1 Abrams. Однак ті, хто перебував безпосередньо на полі бою, зробили ще один крок уперед, пристосувавши доступні цивільні технології, як-от безпілотники, роботи та радіокеровані машини, щоб отримати тактичну перевагу. Те, що українська армія заохочує новаторство свого особового складу, слід розглядати як множник сили, який забезпечує трансформацію під час бойового зіткнення і може стати вирішальним фактором у бою.

Війна в Україні посилила необхідність розширення базових навичок солдатів для збереження панування на суходолі. Двоє з авторів служать у 2-му кавалерійському полку армії США в Європі та Африці, де ми мали змогу розвивати й удосконалювати технічні навички за допомогою уроків війни в Україні. Наш аналіз поля бою показав, що технологічні інновації, які застосовують уже доступні ресурси, допомагають захистити бійця на землі. Це підкреслює важливість технологій на тактичному рубежі сучасного поля бою.

Інтеграція малих безпілотних літальних систем і 3D-принтерів має вирішальне значення для тренувань, які ми розробляємо. До них належать розвідувальні дрони-квадрокоптери і керовані вручну дрони з видом від першої особи. Підрозділи армії США в Європі та Африці експериментували з кількома українськими адаптаціями навісного обладнання для безпілотників, які дають солдатам можливість доставляти корисне навантаження з БПЛА. Наприклад, у спеціальному центрі з виробництва техніки американські солдати надрукували та зібрали знімний механізм для безпілотної системи, який може нести інертні боєприпаси різних розмірів і скидати їх на цілі з високою точністю. З огляду на критичну роль, яку FPV-дрони зіграли у війні в Україні, в армії США було створено відділ, що займається навчанням операторів безпілотників за допомогою симуляцій і реальних польотів. Щоб ще більше розширити функції і можливості безпілотників, солдати створили навісне обладнання, що включає посадочні шасі або механізми кріплення корисного навантаження, натхненні реальними конструкціями, які використовуються в Україні.

Техніка, застосовувана солдатами, вплинула і на прицілювання в глибину території, а не тільки на операції на близьких відстанях. Традиційні далекобійні вогневі засоби та важка артилерія стали вирішальним елементом у війні в Україні. Сполучені Штати надали понад 30 високомобільних артилерійських ракетних комплексів, щоб допомогти послабити російський потенціал. Президент Володимир Зеленський назвав їх вирішальними в успішній операції з відновлення контролю над Херсоном – містом, яке Росія окупувала протягом восьми місяців. Однак бойовий простір змінився у зв'язку з поширенням модифікованих і переоснащених безпілотників. Історично склалося так, що основними цілями для дальнього точного вогню були командні центри або зенітні установки. Але в міру того, як ефективність солдатської кмітливості та застосовуваних технологій стає дедалі очевиднішою, передові центри підготовки пілотів і вузли виробництва безпілотників перетворилися на пріоритетні цілі для знищення. Оскільки ці цілі часто перебувають за кілька кілометрів від місця бойових дій, їхня точна ідентифікація є унікальною задачею. Армія США в Європі та Африці і V корпус розробили можливості для вирішення цієї проблеми за допомогою груп контролю і спостереження за місцевістю 2-го кавалерійського полку, які проводять глибинну розвідку на електровелосипедах, оснащених сонячними батареями. Інноваційні ідеї, подібні до команд спостереження, і обладнання, яке вони використовують, – це тільки початковий приклад того, чого можуть домогтися командири найнижчого рівня, якщо вище командування наділить їх повноваженнями застосовувати технічні знання і вирішувати складні завдання на полі бою.

Технічна майстерність уже наявна в наших формуваннях, але саме від нас залежить її виявлення і розвиток. Командири можуть черпати натхнення в українських інноваціях і підтримувати солдатів, які використовують технології в ефективні та інноваційні способи для виконання своїх завдань. Існуючі системи нагляду та сертифікації в армії США мають низку серйозних перешкод, які стримують потенціал розвитку технологій та інновацій у наших підрозділах. Наприклад, для проведення випробувань технологічні пропозиції мають пройти через кілька інстанцій. Хоча інновації відбуваються на найнижчому рівні, зміна нормативних актів має відбуватися на верхніх рівнях, щоб сприяти розвитку інноваційної культури. Ми знаємо, що командири можуть заохочувати технічну майстерність, підвищуючи рівень обізнаності підрозділів про технології та не допускаючи ризику під час проведення експериментів з обладнанням у польових умовах. Ось наші рекомендації про те, як це зробити.

Відкритість

Командирам необхідно знати своїх солдатів і їхні навички, якими вони володіють поза рамками своєї військової спеціальності або обов'язків. Ознаками того, що солдат схильний до технічної майстерності, є інтерес до комп'ютерів, відеоігор, електроніки, освіта у сфері STEM і, звісно ж, аматорські безпілотники. Командири мають запрошувати солдатів усіх звань, незалежно від їхньої військово-професійної спеціалізації, для допомоги у розв'язанні складних проблем, що виникають під час навчання та виконання завдань. Найважливіша риса – це прагнення змінити армію і надати бійцям тактичні можливості, які допоможуть вести і вигравати війни. Солдати з технічними навичками із задоволенням долучаються до змін, оскільки їх мотивує відчутний прогрес, який вони можуть спостерігати в армії.

Можливості

Командирам варто надавати своїм підлеглим необхідні ресурси і час для реалізації та тестування знайдених під час мозкового штурму рішень. Наприклад, керівництво домоглося винятку з правил, щоб солдати могли працювати над безпілотниками в лабораторії інновацій 7-го армійського навчального командування. Командир 2-го кавалерійського полку придбав електровелосипеди для команд контролю і спостереження, щоб вони могли експериментувати і тренуватися на них. Солдатам дали час для експериментів і випробувань, вони отримали змогу розробляти проєкти та створили інноваційні адаптації технологій. Така атмосфера проклала шлях до реальних і швидких інновацій, які приводили до створення придатних для використання проєктів протягом блискавичного 24-96-годинного циклу проєктування. Лідери можуть цілеспрямовано створювати умови, виділяти час і кошти на придбання необхідного обладнання, щоб розвивати та заохочувати технічну майстерність у своїх формуваннях.

Лідерство

Залученість командирів разом із солдатами у просторі технічної майстерності необхідна для подолання ризиків і проблем, які неминуче виникнуть. Наприклад, досвід командира, який розуміє ризики і вміє їх знижувати, дасть змогу здійснити прорив в інноваціях, проєктуванні, розробці та впровадженні тактичних переваг під час навчання та операцій. Проте для лідерства в цій сфері потрібні командири, які володіють хоча б умовним рівнем технічної ерудиції та технічними навичками. Ми повинні інвестувати в професійну військову освіту наших офіцерів, молодших офіцерів і сержантів, щоб розвивати й навчати тих, хто буде занурений у технологічно насичений бойовий простір, який вимагає технічної майстерності. Лідери повинні розуміти і брати на себе ризик інновацій та експериментів, щоб солдати могли діяти вільно, без необґрунтованих і задушливих обмежень. Завдяки відкритості до ризику ми знаходимо способи нарощування потенціалу. Якщо ми будемо занадто боятися ризику, то не зможемо забезпечити бойові можливості.

Крім того, командири мають наводити конкретні приклади того, що потрібно вирішити, наприклад, "нам потрібно забезпечити, щоб наш Stryker із піхотним відділенням у розібраному вигляді зміг дістатися до ймовірної лінії зіткнення під загрозою рою дронів із видом від першої особи". Солдати, які пройшли технічну і польову підготовку, можуть використовувати свої навички для створення умов, необхідних для того, щоб Stryker із загоном піхоти вступив у контакт із людино-машинними інтегрованими формуваннями та зайняв найкращу позицію для перемоги в початковому контакті, замінивши солдата роботом під час першого контакту з противником. Однак ми маємо бути обережними, щоб не завадити нашим основним бойовим можливостям, розвиваючи технічні навички в тактичних формуваннях.

Лідери повинні ділитися цими уроками з усіма підрозділами: писати статті та ділитися знаннями про те, як розвивати та застосовувати їхній досвід. Важливість технічних засобів стає дедалі очевиднішою в міру того, як командири маневрених підрозділів вивчають уроки, здобуті на полі бою в Україні, проте критичною складовою для досягнення успіху є об'єднання зусиль усієї армії. Солдати, які застосовують свої технічні навички в одному підрозділі, можуть розробити і створити корисний інструмент, який розширить їхні можливості. Але використання його в рамках свого підрозділу може призвести до розтрати ресурсів і дублювання зусиль. Необхідно, щоб, коли солдати отримують можливість впроваджувати інновації, їм також надавали можливість ділитися своїми розробками з іншими підрозділами, забезпечуючи масштабні можливості з потенціалом удосконалення в рамках ітераційного циклу розробки. Ця концепція імітує об'єднані зусилля, які ми можемо спостерігати в Україні, де технічно підковані добровольці збирають ідеї, щоб поліпшити всі бойові сили своєї країни.

Висновок

Загалом лідери мають оцінювати свої ініціативи в галузі технологій за ключовим результатом: забезпеченням успіху бойових дій на місцях. Характер військових дій швидко змінюється. Перетворення, що відбуваються в армії, особливо у зв'язку з подіями в Україні, вказують на значні зміни у веденні операцій, до яких армія повинна бути готова. Дедалі важливішу роль відіграють безпілотники та сенсори. Підрозділи армії США в Європі та Африці інтегрували уроки війни в Україні, швидко адаптувалися, і командири всіх підрозділів армії можуть зробити свій внесок у розвиток технічних навичок своїх солдатів, запрошуючи їх до обговорення, створюючи для них умови, керуючи і ділячись досвідом. Для нас дуже важливо усвідомлювати цей динамічний ландшафт і підтримувати адаптивний спосіб мислення в галузі технічної майстерності, оскільки темпи технологічних змін і не думають сповільнюватися.

Про авторів

Браян А. Хестер – сержант-майор, який вступив на службу піхотинцем і за 34 роки служби обіймав усі керівні посади в піхоті. Він тричі служив в Іраку, двічі – в Афганістані, а також був розгорнутий у складі Force 17 у Косово. Зараз він є старшим радником по роботі з військовослужбовцями в Командуванні перспективного розвитку армії США.

Денніс Дойл – сержант-майор, який вступив на службу 1996 року як танкіст і відслужив у Боснії та Іраку. Він зіграв вирішальну роль у формуванні 2-ї кавалерійської дивізії як потужної та маневреної сили, здатної до швидкого розгортання, яка враховує найостанніші уроки, витягнуті з війни в Україні.

Ронан А. Сефтон – офіцер розвідки армії США з великим досвідом роботи з іноземними партнерами. Він працював лінгвістом і є завзятим шанувальником 3D-принтерів і безпілотних технологій. Під час служби у 2-му кавалерійському полку йому довелося спілкуватися з українськими військовослужбовцями, щоб винести уроки з війни.

Думки, висловлені тут, належать авторам і не відображають точку зору армії США, Міністерства оборони або будь-якого відомства американського уряду.