Велика міграція по-російськи: як ворог замінює населення на окупованих територіях

Програми переселення по-російськи

Алгоритм відпрацьований на Кримському півострові. У 2023 році він почав працювати на окупованих регіонах материкової частини України.

Як це працює? Місцевих жителів активно "паспортизують" та переоформлюють нерухомість вже за російськими законами. Теоретично, видані державними органами України документи діятимуть (виходячи з ухвалених норм для цих територій) до 2028 року. На практиці окупаційна влада поспішає, намагаючись завершити процес набагато швидше.

Паралельно з цим частину жителів окупованих регіонів російська влада прагнутиме вивезти на територію Росії і поселити там. Активно працюють програми "переселення" громадян України.

Серед основних можна вказати наступні:

• програми "розміщення українських біженців". Це документування, дозвіл на тимчасове проживання. Але зазвичай у регіонах Сибіру, Далекого Сходу. До речі, дозвіл на тимчасове проживання у "безквотному" режимі з 2024 року поширюють на "всіх українців";
• держпрограма переселення за якою вихідці з країни колишнього СРСР могли переселитися до Росії з отриманням "підйомних" (з другої половини 2024 року не діє для громадян України з окупованих областей, які Росія оголосила своїми);
• з 2023 року для жителів регіонів, які Росія незаконно оголосила "своїми", запрацювала програма підвищення трудової мобільності, яка стимулює переселення фахівців у 18 суб'єктах федерації. Насамперед це райони Сибіру та Далекого Сходу. Також є ще депресивні регіони європейської частини: Псковська, Тамбовська, Калузька області. Залежно від регіону також пропонується фінансовий стимул до переїзду;
• окремо варто згадати програми "вимивання мозку". Це програми прикордонного співробітництва, які фінансують навчання, зокрема й українських дітей у російських вишах. Запущені були у 2015 році, у 2019 та у 2020-му збільшили кількість можливих учасників. У 2022 – 2023 роках встановили окремий фокус на вихідцях з України та Білорусі.

Частину жителів у різний спосіб виманюють, переселяють у досить віддалені регіони Росії. Частину, як, наприклад, унікальних фахівців, переселяють із застосуванням примусу. Фінансові виплати використовують як альтернативу тиску на людину в місці проживання: "Поїдеш, не буде проблем, та й гроші отримаєш".

На перший погляд, створюється парадоксальна ситуація – з негусто населених (з урахуванням біженців) регіонів Кремль намагається виселити чимало людей. Мовиться про обсяги у щонайменше 10 – 15% від населення, що залишилося під окупацією.

Кого росіяни звозять на окуповані території

Але на місце вивезених і людей, які втекли від "русского міра, завозять "нових громадян". Для яких, в першу чергу, використовують механізм фінансового стимулювання. Мовиться про кілька різних за своїм складом та характеристиками потоків.

1. Управлінці – найбільш нечисленна група, з якою, у принципі, все зрозуміло. Це жителі Росії, які заради майбутнього кар'єрного зростання деякий час працюють на окупованих територіях. Мовиться не лише про органи влади, а, наприклад, про податкові органи, поліцію. Більшість із них приїжджають тимчасово, тому вони нас цікавлять меншою мірою.

2. Молоді спеціалісти та фахівці для цивільної інфраструктури. А ось тут цікавіше. Мовиться про вчителів, медиків, інженерів комунальних підприємств. Для цих людей, залежно від спеціальності, передбачені так звані "підйомні" (разові виплати), доплати за умови роботи, доступ до пільгових іпотечних програм.

3. Пенсіонери з районів крайньої Півночі. Ця програма у 2015 – 2017 роках дала досить потужний потік переселенців до Криму. З 2018 до 2023 років квоти (фінанси) виділялися на мізерному рівні. 2024-го є підстави вважати, що квоти будуть, але значна їхня частина – в окуповані Росією українські регіони. Люди поїдуть, бо навіть прифронтовий регіон за якістю життя значно кращий за умовний Магадан.

4. Силовики. Мовиться в першу чергу про офіцерів і контрактників збройних сил Росії і Росгвардії і їхні сім'ї. Для цих категорій будують службове житло. А ті, хто вирішив залишитися, мають змогу стати учасниками "військової іпотеки" – отримати іпотечний кредит під 8% річних (максимум). Військові пенсіонери також входять до цієї категорії і є "найбажанішим" міграційним ресурсом для Кремля.

Але крім програм спрямованих на переселення, є фінансові програми, які "купують лояльність" місцевих жителів і паралельно також стимулюють міграційні потоки.

Ключовою такою програмою є пільгова іпотека під 2% річних, яка поширюється саме на окуповані території. З одного боку, це начебто для місцевих жителів, які встигли отримати російське громадянство. Але схема коли за офіцером умовної "Росгвардії" приїжджає сім'я і вже дружина оформлює ту саму "іпотеку під 2%" цілком реальна. Як реальна реклама програми й молодих фахівців, яких Росія перетягує на окуповані території. На жаль, реальна і для частини громадян України, які поспішають отримати російський паспорт для доступу до ресурсу поліпшення своїх житлових умов.

Велике будівництво та переділ власності

Виникає питання: а де ж селити всіх цих тих, що понаїхали? Тут є два основні механізми.

1. Велике будівництво. Справді, у низці міст Росія починає масштабне будівництво. Мовиться як про об'єкти інфраструктури, так і про житло. Нові квадратні метри частково надаються тим, хто втратив житло під час боїв. Це на камеру, щоб показати турботу. А ось більшість йде або як "службове житло" (тобто під оренду), або як квадратні метри, доступні для продажу. Фінанси з перерахованих вище програм.

Якщо пільгова іпотека навряд є прибутковою з погляду фінансів (вона вигідна для Кремля у розрізі зміни демографічної картини), то освоєння грошей за програмами переселення з районів крайньої півночі цілком дозволяє заробити тут і тепер.

2. Переділ власності. На початку тексту я згадував про переоформлення власності. Ще раз нагадаю, що формально процес триває до 2028 року. Насправді окупаційна влада поспішає. Вона хоче швидко запустити ринок вторинного житла.

З одного боку, це викуп квартир у тих, хто "їде" і, відповідно, тим вже нікуди повертатися. З іншого – націоналізація "нічийного житла", тобто житлоплощі, що належить українцям, які втекли від "русского міру".

З 2024 року додатковим стимулом стало розширення програми "іпотеки під 2%" на вторинний ринок житла на окупованих територіях. Тобто нові переселенці можуть шукати собі житло, не чекаючи результатів "великої забудови".

Висновки та можливі цілі Росії

З урахуванням політики заміщення населення в Криму, реалізованої Кремлем, можна спрогнозувати, що Росія розраховує:

• замістити 10 – 15% населення (що залишилося під окупацією) на вихідців з інших регіонів до 2025 – 2026 років. Мовиться про молоде і відносно молоде покоління, морально готове до мобільності. А також про ту категорію, думки та життєві установки якої найлегше змінити. Натомість приїдуть "ідеологічно заряджені" жителі Росії, зокрема військові та пенсіонери;
• уже в 2025 році показати "зростання населення" завдяки міграційним потокам. До 2026 – 2027 років одержати не менше 20 – 25% населення, яке переїхало в регіон, що вже перебуває під окупацією.

Для України основним завданням є недопущення помилок "кримського кейсу". Нагадаю, що ми дуже мало звертали увагу на процеси переселення. Хоча це могло стати однією з основних тез комунікації щодо Криму. Нам необхідно як можна скоріше здійснити нижче перелічені заходи.

1. Розробити та опублікувати контури програми з відновлення майнових прав після деокупації регіонів. Сьогодні є низка розробок аналітичних центрів, але немає затверджених на державному рівні алгоритмів. Таке можна пробачити, якщо війна триває менше як 2 роки. Якщо більше, то накопичуються проблеми, які вже не вирішити без спеціальної державної політики. Особливо, якщо врахувати, що ми, на відміну від Росії, обмежені рамками законності та поваги до прав людини.

2. Регулярно відстежувати та публікувати якісні та кількісні показники російської політики щодо заміщення населення. Це потрібно не лише на період після війни, але й навіть на моменті можливих переговорів про припинення вогню та політичні механізми повернення території. Ми повинні знати, скільки людей виїхали і кого привезли замість них. Це, до речі, теж один із пунктів майбутніх політичних претензій до Росії.

3. І, нарешті, треба пам'ятати, що серед чинників, які впливають на динаміку міграційних процесів, є ситуація на фронті. А це вже питання підтримки Сил Оборони України, зокрема громадянами країни. Надії на те, що наші проблеми вирішуватись руками "сильних союзників", шкідливі. Партнери можуть допомогти фінансово, морально, трохи політично. Вирішувати наші проблеми повинні насамперед ми самі.