Раїсі, Качинський, Трайковський і не лише: лідери держав, які загинули в авіакатастрофах

У результаті падіння російського гелікоптера Мі-171 у провінції Східний Азербайджан в Ірані вчора, 19 травня, загинули президент Ірану Ібрагім Раїсі, міністр закордонних справ Хусейн Амір-Абдуллахіан та ще кілька іранських посадовців.

Так Раїсі поповнив список лідерів держав, які гинули в авіакатастрофах. 24 Канал нагадує про трагічні авіатрощі, в яких гинули президенти, коли і за яких умов вони ставалися.

Хосе Фелікс Естіґаррібія – президент Парагваю

Першим чинним світовим лідером, життя якого обірвала авіатроща, став президент Парагваю Хосе Фелікс Естіґаррібія, який був обраний на посаду у липні 1939 року. Наступного року він разом з дружиною відвідував провінційні райони країни. Це відбувалося на тлі розширення президентських повноважень та ухвалення нової Конституції після загрози перевороту в країні.

7 вересня 1940 року президентський літак зазнав аварії біля містечка Аґапуей. Усі пасажири, включно з президентом та його дружиною, загинули. Естіґаррібія посмертно отримав звання маршала.

Рамон Магсайсай – президент Філіппін

У 1953 році на Філіппінах на президентських виборах тріумфував Рамон Магсайсай – у минулому вчитель, учасник Другої світової війни, губернатор держави після висадки США на острови та міністр оборони країни. У політика була величезна прихильність народу через боротьбу з корупцією та анонсовані реформи всіх сфер життя держави.

Протягом 4 років Магсайсай активно протидіяв поширенню комунізму в країні та дотримувався проамериканського курсу. 17 березня 1957 року президент загинув в авіакатастрофі в районі провінції Себу. Похорон президента через 5 днів відвідали близько 2 мільйонів людей.

Іменем Магсасая названа премія, яку ще називають азійським аналогом Нобелівської.

Рамон Магсайсай / Фото pinoyvote.net

Абдул Салам Ареф – президент Іраку

Другий президент Іраку Абдул Салам Ареф свого часу зробив собі блискучу політичну кар'єру, яка почалася з активної участі у поваленні монархії в країні. У 1963 році після усунення першого президента країни шляхом перевороту, його місце посів Ареф. Протягом трьох років президент вів війну проти курдів на півночі країни, вів переговори про об'єднання з Єгиптом, формально визнав незалежність Кувейту, але не кордони країни (на яку Ірак напав пізніше).

13 квітня 1966 року Абдул Салам Ареф вилетів гелікоптером з Басри до Багдада. З ним летіли ще 2 гелікоптери, однак до Багдада президентський вертоліт так і не долетів. Уламки знайшли лише наступного дня біля району Ель-Куна. Усі, хто був на борту – загинули.

Абдул Салам Ареф / Фото alabasianews.com

Рене Барр'єнтос – президент Болівії

Рене Барр'єнтос вперше став президентом Болівії у 1964 році після перевороту, внаслідок якого скинули уряд соціальних реформістів. Удруге президентом політик став після виборів у серпні 1967 року. До того упродовж 8 місяців обов'язки виконував генерал Кандіа.

З президентством Барр'єнтоса пов'язано чимало неприємних подій, одна з яких – "різня у ніч святого Хуана" 24 червня 1967 року, коли солдати відкрили вогонь по шахтарях та вбили близько 30 людей. Цей та інші прецеденти створили Барр'єнтосу образ диктатора. Тому він вирішив подорожувати країною, аби відновити довіру населення, зокрема, селян.

27 квітня 1969 року його літак розбився біля міста Арке, через що президент загинув. До сьогодні існують версії, що літака збили, проте слідство дійшло висновку, що це все ж таки був нещасний випадок.

Хайме Рольдос Агілера – президент Еквадору

Хайме Рольдос Агілера у 1979 році переміг на президентських виборах в Еквадорі, після чого взявся за реформи, спрямовані на покращення життя країни. Наприклад, першочергово був встановлений 40-годинний робочий тиждень, а мінімальна зарплата збільшена удвічі. З моменту свого обрання політик відстоював всебічне дотримання прав людини.

У 1981 році Агілера продемонстрував дипломатичний талант, адже тоді між Еквадором та Перу почався військовий конфлікт, який вдалося вирішити.

24 травня того ж року літак президента розбився у горах Уайрапунга, що у провінції Лоха. Загинули президент Агілера з дружиною, міністр оборони країни з дружиною, а також двоє офіцерів та ще 5 людей. Причини катастрофи до сьогодні достеменно не з'ясовані. Тому серед прихильників теорій змов існує твердження про те, що літак збили, оскільки план реформи нафтовидобувної галузі країни ставив під загрозу інтереси США.

Хайме Рольдос Агілера / Фото flickr.com

Самора Машел – президент Мазамбіку

Самора Машел був активним учасником боротьби за незалежність Мозамбіку від Португалії, а в ранні роки також боровся проти расової дискримінації.

Успіху у війні з Португалією в 1974 році Машел зміг досягти за підтримки СРСР та Китаю, а також значний плив мав переворот у Португалії того ж року. У 1975 році Машел став першим президентом Мозамбіку, сповідуючи марксизм та ленінізм.

Однак не всі мешканці країни були задоволені такою моделлю державного управління та вимагали демократії й багатопартійності, що призвело до громадянської війни. На тлі війни Машел вирушив із візитом в Замбію, і дорогою назад його літак Ту-141 зазнав аварії в Драконових горах в ПАР. Тамтешній уряд звинуватив в аварії радянських пілотів, які керували літаком. Зрештою слідство дійшло до висновку, що помилка екіпажу призвела до катастрофи. Крім Самора Машела, загинули ще 33 людей, серед яких високопосадовці, дипломати та 4 радянські члени екіпажу.

Самора Машел / Фото DefenseImagery.mil

Мохаммад Зія-уль-Хак – президент Пакистану

У березні 1977 року в Пакистані з численними порушеннями відбулися парламентські вибори, у результаті яких сформувався уряд, який не підтримувало населення. Тому вже в липні відбувся переворот на чолі з генералом Мохаммадом Зія-уль-Хаком – командувачем штабу сухопутних військ, ветераном індо-пакистанської війни.

До 1985 року Зія-уль-Хак керував країною в умовах воєнного стану, проводив процеси ісламізації, повертав фізичні покарання та релігійні податки.

З початком радянської інтервенції в Афганістан та через ісламську революцію в Ірані, Пакистан став основним союзником США в регіоні, надаючи свою територію для тренування бійців, завдяки чому країна отримувала чималі кошти від Вашингтона.

За нез'ясованих обставин літак, на борту якого був Мохаммад Зія-уль-Хак, 17 серпня 1988 року розбився в провінції Пенджаб.

Мохаммад Зія-уль-Хак під час візиту до США / Фото Білого дому

Жувеналь Габ'ярімана і Сіпрієн Нтар'яміра – президенти Руанди і Бурунді

У 1973 році Жувеналь Габ'ярімана очолив військовий переворот, унаслідок якого усунув від влади свого попередника і сам став президентом Руанди. За понад 20 років його правління державна пропаганда, зокрема, створила умови для початку геноциду, який розпочався у країні з того, що на підльоті до столиці країни 6 квітня 1994 року з ПЗРК було збито літак Габ'ярімана. Він загинув. Опісля цього в Руанді розпочалися криваві події, які призвели до загибелі майже мільйона людей.

Також на борту того ж літака був Сіпрієн Нтар'яміра – президент Бурунді, який разом з руандським колегою повертався з конференції в Танзанії. Він став президентом за 2 місяці до аварії як компромісна особа на тлі громадянської війни, проте реалізувати план міжетнічного примирення йому не вдалося.

Борис Трайковський – президент Північної Македонії

Другого президента Північної Македонії називали чи не найкращим другом його тодішнього українського візаві Леоніда Кучми. Трайковський був обраний на посаду на тлі нестабільності на Балканах. Македонія була чи не єдиною країною, яка здобула незалежність без крові.

Однак після завершення війни у Косово, "Армія визволення" – албанське збройне угруповання намагалося захоплювати сербські населені пункти на кордоні з Косово. Та коли контингент НАТО та ООН почали протидіяти цьому, "Армія визволення Косова" згорнула свої дії.

Та маючи зброю і бойовий досвід, організація перетворилася в "Армію національного визволення" і в січні 2001 року почала бої в Північній Македонії, де значну частину населення становлять албанці, кількість яких ще й зросла через сотні тисяч біженців з Косова. Тоді Північна Македонія опинилася на порозі війни, не маючи зброї та авіації. Єдиною країною світу, яка погодилася допомогти, стала Україна.

Продаж зброї, а також дипломатичні зусилля України в Радбезі ООН допомогли уникнути кривавої війни в Північній Македонії. На знак своєї вдячності Борис Трайковський у серпні 2001 року прилетів до Києва на святкування 10-ї річниці нашої незалежності.

26 лютого 2004 року Трайковський літаком летів до Боснії та Герцеговини, але неподалік Сараєва літак зазнав аварії. Президент Північної Македонії загинув.

Борис Трайковський / Фото Міністерства оборони США

Лех Качинський – президент Польщі

У 2005 році на президентських виборах у Польщі перемогу здобув Лех Качинський, а його брат Ярослав здобув посаду прем'єр-міністра країни. Президент Польщі був одним із небагатьох світових лідерів, які у серпні 2008 році підтримали Грузію, в яку вторглася Росія, та наголошував, що Москва створює небезпеку і для інших країн, зокрема, для України та Польщі.

Лех Качинський / Канцелярія президента Польщі

10 квітня 2010 року літак з польськими високопосадовцями вилетів до російського Смоленська на вшанування пам'яті жертв розстрілу в Катині. Літак Ту-154 впав вранці поблизу міста, через що загинули 96 людей, серед яких президент Польщі з дружиною, низка державних та релігійних діячів країни. Після трагедії крім Польщі траурні дні оголосили в Грузії, Україні, Бразилії, Росії, Литві та на Мальдівах.

Місце падіння літака під Смоленськом / Фото PAP

Тривале розслідування було завершено у квітні 2022 року. Тоді польські слідчі опублікували остаточні висновки про те, що причиною катастрофи став вибух у лівому крилі літака, залишки вибухівки знайдені на майже 200 уламках літака. Серед версій фігурує те, що напередодні катастрофи цей літак був на ремонті на російському заводі, і саме там могли підкласти вибухівку, яку активували 10 квітня.