Фортифікаційний словник: чим ДОТ відрізняється від ДЗОТа і скільки є типів мінних полів

Відступ наших військ на Донбасі і наступ росіян на Харківському напрямку знову загострили тему будівництва захисних рубежів.

Наразі триває активне будівництво фортифікаційних споруд протяжністю 2000 кілометрів, які формують три смуги оборони. Нові терміни та визначення неминуче входять до нашого лексикону, і розбиратися в них доводиться навіть далеким від військової та інженерної справи людям. Розшифровка основних понять - у короткому «фортифікаційному словнику» Коротко про.

Військові фортифікації – що це?

Лінія оборони - це система військових фортифікаційних споруд, встановлених на певній відстані від передової. Система містить кілька смуг оборони.

Перша смуга оборони може включати мінні загородження, перешкоди з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні споруди. Головна лінія оборони складається із залізобетонних та гранітних ДОТів (довготривалих оборонних точок), ДЗОТів (дерево-земляних оборонних точок), траншей, землянок, бліндажів та кулеметних гнізд. За головною лінією оборони може знаходитися резервна смуга, а також артилерійські позиції.

Крім цього - багатокілометрова лінія оборони, що складається з дротяних загороджень, протитанкових надолбів, які називають «зубами дракона», а також ровів, окопів та укріплень. Вона оснащена системою вогню (артилерією, реактивними установками) та польовими аеродромами. Передбачено запасні, резервні та тимчасові позиції. На цій лінії працює особлива система логістики, яка дозволяє мобільно підвозити матеріали, паливо, боєприпаси, а також перекидати сили та евакуювати поранених.

Мінні поля бувають навіть повітряні

Мінні поля є основою мінно-вибухових загороджень. Вони високоефективні - можуть вражати військову техніку, що рухається, і живу силу противника, мають високу стійкість до ядерного вибуху, вогню артилерії та ударів авіації. Мінні поля важко подолати, і вони, як правило, не вимагають залучення особового складу для їх обслуговування.

За своїм призначенням мінні поля бувають протитанковими, протипіхотними, протидесантними та змішаними. За способом приведення в дію – керованими та некерованими. Залежно від бойової ситуації, типу мін, місцевості, наявності сил і засобів мінні поля встановлюються заздалегідь або в ході бою. Поява баражуючих боєприпасів дозволяє створювати повітряні мінні поля.

Саме мінні поля «у три рівні встановлення» і зупинили український наступ улітку 2023 року. Тоді було зафіксовано сто мін на сто квадратних метрів поля.

Протитанковий рів - штучна перешкода, що має особливе значення в організації системи протитанкової оборони і призначена для посилення спроможності оборонних військ щодо відображення атак танків та іншої броньованої техніки противника та створення умов для їх знищення. Влаштовуються у всіх видах бойових дій частинами, підрозділами сухопутних військ самостійно, а також із залученням спеціальних інженерних підрозділів та місцевого населення.

Протитанковий рів робиться з розрахунку, щоб танк не міг проїхати безперешкодно через нього, а його глибина така, щоб танк, потрапивши в рів, не міг з нього вибратися без застосування спеціальної техніки (кранів, тягачів). Його схили, особливо ескарпова сторона, тобто сторона оборонного рову, звернена до супротивника, робиться крутим нахилом.

Протитанкові надолби, або "зуби дракона", - дерев'яна фортифікація, бетонна конструкція або гранітна брила, зарита в землю рядами. Призначена для перешкод просування танкових підрозділів противника. Малі протитанкові надолби повинні піднімати або пошкоджувати днище танка і бути замасковані. Великі протитанкові надолби мають своїм розміром ускладнювати розчищення проходів. Часто поєднуються з мінними полями та дротяними загородженнями.

Бетону – мало, дерева – хоч відбавляй

ДОТи - довготривала вогнева точка, окрема мала капітальна фортифікаційна споруда із міцних матеріалів, призначена для довготривалої оборони та стрільби різними вогневими засобами із захищеного приміщення (бойового каземату).

ДОТи будувалися з монолітного чи збірного залізобетону, каменю на розчині, залізних балок з арматурою та броньових закриттів. Вогнева точка, виконана з металу, зветься бронековпак. Найчастіше застосовувався монолітний залізобетон. Саме ДОТів не вистачило українській армії, коли довелося йти з позицій. Їх просто не було на займаних позиціях.

Командувач Сил підтримки Збройних Сил України генерал-майор Дмитро Герега зазначив, що часто у мережі бачить коментарі, мовляв, потрібно залити все бетоном.

«Будівництво опорного пункту – наука. Так, ми використовуємо дерево для будівництва ходів, а для вогневих споруд, бункерів - бетон. Пояснюю чому. Дерево простоїть 2-3 роки, воно легко замінюється, швидко монтується і при попаданні снаряда не дає стільки уламків на відкритому просторі, як дасть бетон», - пояснив Дмитро Герега.

ДЗОТ - дерев'яно-земляна вогнева точка, або довготривала замаскована вогнева точка - польова оборонна фортифікаційна споруда, побудована з колод, дощок та ґрунту.

Ця споруда може бути як одиночною, так і однією з багатьох у системі укріпленого району. Як і інші види довготривалих фортифікаційних споруд, ДОТ захищає військовослужбовців від поразки вогнем противника (кулями, осколками, мінами, вибухами снарядів та авіабомб) і дає можливість гарнізону вести вогонь по супротивнику через амбразури, спонсони казематні або баштові. Як ДОТи іноді використовувалися вкопані в землю танки (застарілих типів або нездатні до самостійного пересування) і навіть танкові башти, встановлені на фундаментах.

Більшість постійних укриттів зміцнюється стовбурами дерев, що призводить до високих обсягів споживання якісної деревини. В основному використовують сосни, що мають найрівніші стовбури без гілок.

Цими стовбурами обшиваються стіни бліндажа, а "дах" накривається потрійним перекриттям, яке також робиться з дерева. Вважається, що така споруда здатна витримати попадання снаряда калібру 152-155 мм. Для спорудження укріпленого бліндажа на 5-10 осіб необхідно 20 - 50 дерев.