Війна за Африку: як путінська Росія розширює свій вплив на континенті

Кремль намагається відновити вплив часів холодної війни на континенті.

3 травня, коли високопосадовці США підтвердили присутність російських сил безпеки на тій самій авіабазі, що й американські війська в Нігері, популярний Telegram-канал, який, за повідомленнями, контролюється московськими чиновниками, опублікував повідомлення з аудіокліпом культової пісні радянської рок-групи “Наутілус Помпіліус” 1985 року “Гудбай, Америко”.

Через два тижні, минулого четверга, офіційні особи США та лідери Нігеру домовилися про поетапне виведення американських військ з Нігеру, яке відбудеться в найближчі місяці.

Про зміни в геополітичних відносинах в регіоні Сахелю, зокрема відхід західних військ із регіону та збільшення впливу Росії, йдеться в матеріалі The Guardian.

Відхід Заходу із Сахелю: Росія розширює вплив та знаходить нових союзників

Телеграм-повідомлення слугувало оновленням статусу останніх подій: відхід західних військових із Сахелю супроводжувався розширенням російського впливу.

“Росія фактично отримала перевагу в геополітичній гонці озброєнь в Сахелі і здобула відданих, хоча і крихких, союзників в регіоні”, — сказав Ікемесіт Еффіонг, керівник відділу досліджень SBM Intelligence, консалтингової фірми, що базується в Лагосі і займається геополітичними ризиками.

За його словами, Західна Африка зараз розділена на дві частини: прозахідні прибережні країни і більш “русофільські” держави Сахелю, що не мають виходу до моря, — так називають величезну зону, схильну до переворотів, яка простягається через увесь континент від Атлантичного океану до Червоного моря.

Москва прагне розширити свою сферу впливу в глобальному масштабі, знайти нові експортні ринки і отримати доступ до природних ресурсів. На думку деяких оглядачів, Африка є ідеальною можливістю для реалізації цих ідей.

Російська тінь у Сахелі: від “Вагнера” до “Африканського корпусу”

Вплив здійснюється через парасолькову структуру, керовану російським міністерством оборони під назвою “Африканський корпус”, яка, як вважають, названа на честь німецького підрозділу в Північній Африці під час Другої світової війни. До його складу увійшла ПВК “Вагнер”, суперечлива воєнізована компанія, яку очолював Євген Пригожин до своєї загибелі на борту літака на північ від Москви в серпні минулого року.

За десять років до своєї смерті Пригожин налагодив стосунки з керівництвом таких країн, як Малі, Лівія, Центральноафриканська Республіка та інші, відправляючи найманців для боротьби з повстанцями або для забезпечення особистого захисту лідерів. Натомість “Вагнер” отримав доступ до шахт та інфраструктурних проектів, а також політичний вплив.

Його вважали диригентом оркестру з багатьох партій: окрім забезпечення безпеки, оперативники “Вагнера” також займалися видобутком корисних копалин, втручанням у вибори, а також виробництвом і поширенням дезінформації.

Це коштувало кривавої ціни: за даними неурядової організації Armed Conflict Location & Event Data Project (Acled), з 2017 року під час операцій “Вагнера” в Африці загинуло щонайменше 1 800 цивільних осіб.

Після смерті Пригожина структура і операції “Вагнера” були поглинуті “Африканським корпусом” разом з його сином Павлом. Вербування відбулося в грудні. Бійцям “Вагнера” був наданий вибір: розпуститися або приєднатися до нової команди.

Щоб припинити спекуляції щодо подальшого існування угруповання, російські високопосадовці відвідали кількох африканських лідерів, щоб запевнити їх у безперервності та підтримці.

Путін виявляє “нульову толерантність”: “Вагнер” та новий контроль

Аналітики кажуть, що нова домовленість свідчить про те, що Путін демонструє нульову толерантність до незалежних найманців.

Тривалий час російська держава заперечувала будь-які зв'язки з “Вагнером”, але це змінилося після спроби державного перевороту і подальшої смерті Пригожина.

“[Вагнер] мав велику свободу дій, щоб обходити правила і займатися сумнівною діяльністю, яку росіяни могли б заперечувати”, — сказав доктор Джозеф Сігл, директор з досліджень Африканського центру стратегічних досліджень, академічної установи при Міністерстві оборони США.

“Зараз діяльність цих розгорнутих сил є невід'ємною частиною діяльності [російського] міністерства оборони. Від них не можна відхреститися, як це могло бути раніше”, — додав він.

Деякі спостерігачі, зокрема Олександр Данилюк, експерт з питань російської багатовимірної війни і асоційований науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил (Royal United Services Institute), лондонського аналітичного центру, стверджують, що ці зміни є лише поверненням до початкового російського плану.

“Немає ніякої різниці... тому що Пригожин ніколи не був власником цієї операції, — сказав він про «Вагнер». — Це завжди була операція російських спецслужб, а Пригожин був лише менеджером у цьому ланцюжку командування”.

Зміни означають більше прямого контролю з Москви і менше гнучкості для менеджерів, відповідальних за “російське завоювання” Африки, сказав Данилюк.

“Африканський корпус”, продовжив він, був лише частиною грандіозного плану під назвою “Експедиційний корпус”, який “спочатку був розроблений і створений для операцій не тільки в Африці, але і в усіх країнах глобального півдня. Насправді це тільки початок”.

Нові відносини, старі проблеми

У той час як перевороти і конфлікти в колишніх французьких колоніях призвели до погіршення відносин між ними і Парижем в останнє десятиліття, Росія відновила зв'язки часів холодної війни в різних частинах Африки. Сотні людей з'явилися на мітингах за переворот у біло-синьо-червоних кольорах російського прапора, в той час як навколо них спалювали французькі прапори.

В морській частині Західної Африки з'явилися ознаки діяльності джихадистів, і є страхи, що вони також можуть замінити традиційних союзників на Москву.

Дипломати та експерти з питань закордонної політики кажуть, що російська активність продовжує супроводжуватися обіцянками пакетів стабілізації режиму та боротьби з небезпекою, але не дуже багато реальних результатів.

Ледд Серват, спеціаліст з питань регіональної безпеки в Африці у компанії Acled, сказав, що лише в Малі кількість насильницьких подій, в яких були задіяні повстанські групи, майже потроїлася з 2021 року, коли ПВК “Вагнер” почала операції в країні. По мірі того, як російські війська прибувають, держави-господарі виганяють інші західні військові і навіть, у деяких випадках, місії ООН, чисельна сила доступного персоналу для контртероризму зменшується, а не збільшується.

За новою угодою прибуття російських військ обмежені лише кількома сотнями на виправдання відправлення. Навіть у поєднанні з недостатньою кількістю місцевих армій чисельність військових занадто мала, щоб належним чином протистояти збройним групам. Експерти кажуть, що це не недолік, а особливість конструкції.

“Ці сили тут не для безпеки громадян, це фактично деталі захисту для режимів... які Москва залучила, — сказав Сігле. — Москва побачила, що їй не потрібно відправляти багато [солдатів], — додав він. — Всього кілька сотень у Нігері та Буркіна-Фасо... це фінансово задовільна угода для росіян, але ще більше — політично задовільна угода”.

Росія, Франція та складна геополітика

Навіть незважаючи на те, що Росія, здається, отримує перевагу в Сахелі, ситуація залишається складною, оскільки численні гравці все ще борються за вплив у різних країнах.

У квітні президент Франції Емманюель Макрон зустрівся зі своїм колегою з Центральноафриканської Республіки (ЦАР) Фостен-Аркандже Туадерою вже вдруге за шість місяців у Парижі. У спільній заяві обидві країни сказали, що “дорожня карта для конструктивного партнерства”, яка поважає “державний суверенітет”, уже розробляється, в рамках якої Париж буде “сприяти стабільності ... та супроводжувати економічний та соціальний розвиток” у ЦАР.

Дехто швидко сприйняв це як сигнал можливого зміщення геополітичних альянсів, але зв'язки Туадери з Москвою все ще глибокі. Його приватна безпека складається з персоналу з Росії, а російська мова зараз використовується як мова викладання в школах країни.

У січні тимчасовий президент Чаду Махамат Ідрісс Дебі Ітно зустрівся з Путіним. Джерела повідомляють, що Москва, яка підтримує чинний режим, відхилила прохання частини чадської опозиції про підтримку в усуненні Ітно.

Росія може змінити сторону в регіоні в будь-який момент і підтримати різних маріонеток, кажуть аналітики.

Данилюк сказав, що вся ця діяльність підпадає під грандіозний план “створення проросійських урядів або навіть контрольованих Росією урядів, з наростаючою інтенсивністю і масштабом”.

За його словами, Росія “ніколи не була зацікавлена в будь-якій автономії країн-клієнтів”: “Це не якесь визволення. Насправді це просто російський спосіб колоніалізму, і може бути дуже важко знайти когось, хто звільнить вас від цього. Подивіться, що відбувається в Україні”.