На що розраховує Росія цього літа: про інформаційну гру Кремля

Невелика інвентаризація. На початку квітня написав про очікування. Що маємо? Поки що все в межах.

1. Росіяни почали відтягувальну активність на північ від Харкова.

Обстріли посилюються. Інформаційний тиск зростає.

Водночас:

• ресурсів для наступу на місто у росіян як не було, так поки що й немає. Бродіння навпроти Сумської області наші відстежують;
• до 11 дня активності ворог не вирішив первинних завдань — не захопив Вовчанськ (тривають бої в центрі) і не вийшов на рубіж обстрілу Ха польовою артилерією;
• населення в тонусі, тривожність є, паніки немає;
• західна допомога повільно, але підповзає;
• на практиці доводиться теза, що кожен росокупант отримає в лоб персональним дроном. Який доставить у війська або повільна держава, або швидкi громадяни. Тенденція посилюватиметься, кожен російський контрактник-найманець має усвідомлювати наслідки. Для росіян це вже не лотерея — це вирок.

Кілька днів тому я припустив, що авантюра на північ від Харкова почалася раніше за план. Учора цю саму тезу озвучив "Економіст". Бо воно дійсно так виглядає. Або погано спрацювала їхня розвідка. Або — що ймовірно — втрутився політичний чинник: Шойгу намагався здійснити маленький подвиг напередодні перепризначення уряду та/або готували тло для поїздки в Китай.

Фахівці кажуть, що для нарощування активності росіянам доведеться залучати сили і засоби з інших напрямків. Що за принципом сполучених посудин відіб'ється негативно.

У нас два ключові треки:

• масштаб і темпи поставок західної допомоги (боєприпаси, бронетехніка, а також вливання в наш ВПК);
• західна авіація — бо це і посилення ППО, і можливість відігнати російську авіацію.

Найближчі тижні — критичні для формування траєкторії: до провалу або до виповзання.

Якщо за літо відбудеться насичення допомогою наших військ (на додачу до того, що робить наш ВПК і що окремо купується), а також з'явиться авіація щонайменше для завдань ППО на правому березі Дніпра, у росіян буде сумне обличчя. Зокрема, буде можливість маневрувати наземними засобами ППО, прикривати війська, ефективніше вирішувати проблему розвідувальних дронів РФ.

Тож усе дуже складно, але для нас є не тільки погані сценарії. Росіяни вже вибилися з графіка і повинні коригувати плани.

2. Що на це вказує?

Звичайний прийом Кремля — розкручувати двофакторну спіраль: використовувати воєнні дії для посилення інформаційного тиску і навпаки — інформаційні атаки покликані покращувати обстановку для військових. Поки що у них буксує і одне, і інше.

До 21 травня в росЗМІ викотили серію публікацій про "закінчення повноважень" президента України. Однак у цих публікаціях навіть вони самі пишуть: ООН Зеленського визнає, Захід визнає, претензії висувають тільки РФ і (можливо) Білорусь. Візит глави МЗС ФРН до Києва ще раз підкреслює, що тема "21 травня+" має виключно російську природу.

В Україні є ті, хто в політичних цілях діє синхронно з росіянами. Але багато тих, хто критикує владу, проте відкидає цю єресь.

Загалом за 5 місяців Кремлю не вдалося розгойдати до внутрішньої дестабілізації в Україні. З одного боку, українці розібралися, що до чого, з іншого боку — не відбулося обвалення фронту, надійшли позитивні сигнали зі США, що оздоровило атмосферу навіть на тлі серйозної шкоди енергетиці та інших проблем.

Тобто наразі політичний чинник з інформаційними інтервенціями недостатньо допомагають російському задуму, а воєнні звершення окупантів не викликають ланцюгової реакції в українському суспільстві. Є хиткий баланс.

Росіяни це бачать. І вживають заходів, щоб його зруйнувати.

3. У чому зараз інформаційна гра росіян?

Основний сюжет — спроба "отруїти" українське суспільство, армію і політикум мислевірусом під назвою "швидкий мир". Перемогти не на фронті, а через управління очікуваннями.

Канва отруйної історії, яку штовхають росіяни, приблизно така:

• за підсумками різного роду консультацій у червні–липні (Ж7, саміт у Женеві, саміт НАТО тощо) основні гравці узгодять конструкцію вискакування з війни і поставлять українську владу перед фактом;
• наочним вираженням цього стане "олімпійське перемир'я" — до 26.07 — після 14.08;
• якщо увійти в перемир'я, то навіщо з нього виходити? Формальний момент — 11 серпня ВРУ має продовжити воєнний стан в Україні. Якщо він не продовжується — Україна викочується в "мирний" сценарій із виборами вже восени 2024 року. З переможцями виборів фіксують якийсь результат…

Отрута цієї ілюзії в тому, що втомленим людям пропонується короткий період і дуже відчутний процес. Що викликає відразу кілька наслідків.

Коли людям кажуть, що через 2 місяці "перестануть стріляти", величезна спокуса — не готуватися до викликів, а намагатися перетерпіти, пропетляти. Розкручування "запиту на мир" може призвести до різкого зниження опору і вкрай негативних наслідків як для фронту, так і для тилу. Коли "миру" не станеться — буде фрустрація і звинувачення української влади.

Якщо з якихось причин вдасться вийти на якийсь формат "перемир'я", то миттєво почнуться спроби розкрутити політичне протистояння і влаштувати восени ту саму дестабілізацію, якої вдавалося уникати весь цей час. І на її тлі повернутися до воєнних дій, але в набагато гірших умовах для України з виходом на набагато гіршу переговорну позицію.

Місяць тому я давав список основних подій до кінця липня з датами. Третину цього відрізка ми вже прожили. Час стискається.

Найпростіший спосіб не потрапити в зазначену пастку — слухати й сподіватися можна на все, що завгодно, але планувати свої дії й ухвалювати рішення, немов історії зі "швидким світом" немає. А якийсь просвіт можливий навесні 2025 року.

Тобто не петляти два місяці, а адаптуватися до завдань на рік у ситуації, що погіршується, з ризиком сидіти без тепла й електрики.

Якщо так зробити — ось тоді й зростуть шанси на реальні переговори з адекватних позицій.

Тому що ті самі партнери активно роблять заміри настроїв. Коли заміри показують, що український народ у тонусі, готовий до труднощів, здаватися не планує і просить ППО — високі шанси отримати ППО.

А коли народ хитається і зростає запит на "нехай все закінчиться неважливо як, але швидко", шансів отримати ППО немає зовсім. Бо простіше і логічніше вшатати такий народ обстрілами/вкиданнями і знизити витрати…

Зберігаючи голову холодною, український народ блокує розкручування спіралі, яку я вище описав. Це сфера, де зусилля кожного важливі.

Не маючи можливості дотиснути нас зібраним ресурсом, РФ опиняється перед дилемою — або різко нарощувати витрати (публічна масова мобілізація, чого вони категорично не хочуть), або дійсно шукати вихід.

Учора глава Пентагона зазначив, що літо — черговий переломний момент для України. Я це сприймаю не тільки як фігуру мови (вже було десятка півтора переломних моментів).

Є таймінг, який впливає на весь світ — вибори президента США. Час тисне на всіх. Хто краще витримає цей тиск, той і отримає шанс краще захистити свої інтереси.

Несподіванки можуть бути (доведено Фіцо і Райсі), але утримання фокусу допомагає.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело