Пам'яті нацгвардійця Володимира Сірого

Нацгвардієць Володимир Сірий (позивний «Вовк») загинув 11 вересня 2022 року під час проведення штурмових дій у районі Білогорівки Луганської області. 

Володимир народився 28 липня 1996 року у селі Пиріжна Одеської області. Після закінчення школи у 2013 році вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ.

Провчившись там рік, хлопець зрозумів, що його покликання - бути військовим, тому залишив навчання та повернувся додому. Згодом Володимир отримав повістку і пішов на строкову службу до лав Нацгвардії України, після чого підписав відповідний контракт. Згодом він вступив до Нацакадемії НГУ і навіть був старшиною курсу.

Після випуску «Вовка» направили на службу у 8-й полк оперативного призначення імені Івана Богуна Нацгвардії (у 2022 році цей полк був переформований на 14-ту бригаду оперативного призначення НГУ). Там Володимир обіймав посаду командира взводу оперативного призначення на бронетранспортерах.

«Вовк» разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання на території ООС, зокрема, воював на Луганщині.

На момент повномасштабного російського вторгнення офіцер Нацгвардії продовжував боронити Луганщину від окупантів: долучився до виконання бойових завдань у Сіверську, Сєвєродонецьку, Білогорівці.

Зокрема, під час нападу РФ на завод «Азот» у Сєвєродонецьку завдяки точним розрахункам і вмілому командуванню військовому вдалося не лише врятувати свій взвод, а і вивести з-під обстрілів близько 130 цивільних громадян.

Володимир загинув 11 вересня 2022 року під Білогорівкою під час виконання бойового завдання. Того дня разом зі своїм підрозділом він готувався до штурму у Білогорівці.

«Вовк» тоді вів колону БТРів і українські захисники довгий час успішно «тиснули» росіян. Разом із побратимами нацгвардійці мужньо приймали бій, але підірвались, наїхавши на міну. Інші члени екіпажу отримали важкі поранення, а Володимир загинув...

У останню путь Героя провели 27 жовтня 2022 року на рідній Одещині.

Указом Президента Володимира Зеленського №81/2023 від 15 лютого 2023 року старшого лейтенанта НГУ було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Хлопець мав беззаперечний авторитет і серед бойових побратимів, і взагалі серед усіх тих, хто його знав. Побратими Володимира кажуть, що «Вовк» для кожного з них був не просто командиром, але і братом.

Нацгвардієць постійно мотивував своїх бійців, здебільшого власним прикладом. За словами брата Романа, «Вовк» був справжнім професіоналом.

«Неодноразово його рішення рятували життя підлеглих. На нього завжди рівнялися, поважали як знавця своєї справи», - заявив Роман.

За словами дружини Ірини, коханий під час служби допомагав і сусіднім підрозділам, включаючи іноземні. Окрім цього, військовий брав участь у евакуації поранених і надавав бійцям меддопомогу.

«Володимир був дуже доброю і справедливою людиною. Це - загибель людини великої честі і совісті. Бо від початку своєї служби він завжди керувався принципами людяності і гуманності для блага України», - зазначила Ірина.

Після смерті чоловіка вона мобілізувалася до ЗСУ і у пам’ять про його позицію робить усе можливе для Перемоги України.

Жінка навіть розмістила петицію на сайті Офісу Президента з проханням посмертно присвоїти коханому звання «Герой України» з удостоєнням ордену «Золота Зірка». Наразі ця петиція набрала 25380 голосів і перебуває на розгляді у глави української держави.

За словами знайомих Володимира, він був сміливою, надійною, доброзичливою, веселою людиною.

Роман заявив, що «Вовк» мріяв після закінчення війни спокійно жити і навіть завести дітей. Цьому бажанню хлопця не судилося здійснитися.

Але Роман втілив у життя іншу мрію брата, яка була у них спільною - 1 серпня 2023 року у Яготині відбулася церемонія відкриття тренажерної зали у пам'ять про нацгвардійця. Ця тренажерна зала отримала символічну назву «Grey Wolf» - на честь загиблого «Вовка».

На одній з її стін був виконаний стінопис із зображенням Володимира та вовка, який слугуватиме символом героїзму загиблого військового.

А рівно через рік після смерті Володимира Сірого, 11 вересня 2023 року, у рідному селі хлопця на місцевому кладовищі було відкрито меморіальну дошку на його честь.

Вічна пам'ять Герою!

Фото: Кодимська громада, Нацгвардія