Як Путін підштовхує Захід до переговорів: військові маневри Китаю, ядерні погрози Росії і Білорусі та "мирні" плани

Путін начебто готовий до домовленості про припинення вогню й заморозку війни на сьогоднішній лінії фронту, бо начебто наявних територіальних здобутків для Кремля наразі достатньо, щоб продати це російському народу.

Таку новину в п’ятницю, 24 травня, опублікувало видання Reuters, посилаючись на чотирьох людей, які працюють або працювали з Путіним на вищому політичному чи бізнесовому рівні (насправді п’ятьох, але одне джерело не підтвердило готовність заморозити війну на сьогоднішніх рубежах). Речник Путіна Пєсков у коментарі Reuters сказав, що Росія "відкрита до діалогу для досягнення своїх цілей і не хоче вічної війни". Проте, головне в цій відповіді – це "досягнення своїх цілей", від яких Москва не відмовляється. Тому "ексклюзивна" інформація Reuters, як подає її це видання, не є сенсацією. Ми це чули вже безліч разів, як від самого Путіна, так і від його наближених осіб і спікерів.

Набагато більш цікаво те, коли та в якому контексті з’явилася ця "ексклюзивна" новина. За кілька годин до цього, в п’ятницю, 24 травня, західні ЗМІ, з посиланням на спільний "консенсус", поширили новини, що КНР і Бразилія підтримують проведення мирної конференції, яку б визнала як Україна, так і Росія. Цей документ під назвою "консенсус" опублікувало МЗС Китаю після зустрічі очільника МЗС КНР Ван Ї із головним радником президента Бразилії з питань міжнародної політики Чельсо Аморімом. І все це відбувається після дводенного візиту Путіна до Китаю 16-17 травня.

Не важко здогадатися, що ці дії скоординовані напередодні 50-го саміту G7 в Італії 13-15 червня, першого установчого саміту формули миру президента Зеленського в Швейцарії 15-16 червня та ювілейного Вашингтонського саміту НАТО 9-11 липня. Все це підігрівається масштабними військовими навчаннями Китаю навколо Тайваню, прямими погрозами КНР на адресу Японії, та візитом Путіна до Лукашенка, де він зокрема обговорював участь Білорусі в російських військових навчаннях із відпрацюванням тактичної ядерної зброї. На додаток, у МЗС Естонії заявили, що в ніч на 23 травня російська прикордонна служба "в односторонньому порядку зняла світлові буї, встановлені Естонією для демаркації кордону з Росією на річці Нарва".

Країни "осі зла" підвищують ставки. Як на це реагує Захід, та чим він відповість? Читайте далі в цьому тексті ТСН.ua.

Гра в переговори: чого насправді хоче Путін

Офіційно про начебто готовність Кремля до переговорів від самого Путіна, Лаврова та інших російських представників ми чуємо ледь на щодня. Проте, поруч із цим з боку Москви постійно лунають тези про "стамбульські домовленості", "територіальні реалії" та "надання гарантій безпеки самій Росії".

Тезу про "стамбульські домовленості" Путін повторює вже рік. Вперше кремлівський "фюрер" сказав про це в червні 2023 року, коли з Києва до Санкт-Петербурга приїхала делегація з країн Африки - Замбії, ПАР, Єгипту, Конго, Сенегалу, Уганди та Союзу Коморських островів – зі своїм "мирним" планом, щоб схилити сторони до переговорів. Тоді їхні спільні "мирні" ініціативи, які зводилися до того, що "мир кращий за війну", презентував президент ПАР Сиріл Рамафоза.

Тоді ж на камери Путін демонстрував начебто "парафовані київською делегацією" в Стамбулі навесні 2022 року документи, коли російські війська ще стояли під Києвом, які передбачали, як про це в березні вже 2024 року написала The Wall Street Journal: відмову України від вступу до НАТО (при цьому щодо членства України в ЄС Москва начебто не заперечувала); скорочення чисельності української армії; розширення використання російської мови; та збереження окупованого українського Криму під контролем Росії.

Проте, якби наша делегація дійсно підписала такий план "капітуляції", Путін не просто би демонстрував ці папірці, а й показав би на камери крупним планом підписи тодішніх українських переговірників. До того ж, не варто забувати, що навесні 2022 року Кремль також вимагав "демілітаризації" і "денацифікації" України, про що вже зараз не згадує, поруч із всеукраїнським референдумом (який мали б ухвалити ВРУ й держави-гаранти) про договір між Києвом та Москвою, який також мав би включати статус Криму, що вирішувався б на переговорах протягом 15 років.

Тобто, як бачимо, Кремль постійно змінює свої "хотєлкі", бо насправді не зацікавлений у будь-яких реальних переговорах, крім цілковитої капітуляції України. Проте, разом із цим, з’являються й нові вимоги, як-от "визнання територіальних реалій". Вперше про це ми почули напередодні блискавичного контрнаступу Сил оборони України на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року. Тоді, як вже безліч разів писав ТСН.ua, Захід теж активно схиляв нас до переговорів. Про це зокрема публічно говорив тодішній очільник Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. Саме з цим до Києва на початку листопада 2022 року приїздив радник Байдена з питань нацбезпеки Джейк Салліван.

Наразі ж Москва публічно наполягає на початку перегорів (проте не з Україною, а зі США та колективним Заходом) на основі "визнання територіальних реалій". Тобто, вони мають на увазі: "що наше наразі, це наше, а що далі – ми про це ще поговоримо". Зараз російська армія на полі бою має очевидну перевагу. Як пише The New York Times, російські війська останніми тижнями просуваються по всій лінії фронту, подекуди захоплюючи те, що українці відвоювали в запеклих боях у 2023 році.

"Під час несподіваного наступу Москва здобула найбільші територіальні здобутки від кінця 2022 року. Це витверезна ситуація для України, яка може вдарити по моральному духу її солдатів і зіпсувати настрій суспільства. Аналітики кажуть, що Росія, швидше за все, збільшить свої успіхи в найближчі місяці, поки Україна чекає, доки американська військова допомога прибуде на поле бою", - зазначає видання.  

Проте, по мірі надходження західної військової допомоги та триваючої у нас мобілізації, становище Сил оборони України на фронті покращуватиметься. До того ж, не дивлячись на спроби Росії наступати на Харківщині, які ми зупинили, Москва, як би вона не декларувала готовність до "вічної війни", все більше наближатиметься до найбільшого свого виклику, - необхідності оголошення чергової великої хвилі мобілізації після перепризначення Путіним самого себе на п’ятий термін правління в Росії.

Хоч всі західні ЗМІ, експерти й оглядачі декларують, що заміна Сергія Шойгу на економіста Андрія Бєлоусова на чолі Міноборони РФ – це сигнал про готовність Путіна до довгої війни на виснаження – за інформацією Financial Times до кінця 2024 року Росії буде необхідна нова велика хвиля мобілізації. Видання посилається на публічні дані британської розвідки про те, що щомісяця Кремлю вдається вербувати близько 30-40 тис. найманців, завдяки щедрим виплатам.

"Одноразові бонуси при вступі до армії тепер можуть досягати $11 тис., на додаток до щомісячної зарплати $2150-2700, що вже приблизно в три рази перевищує середню зарплату в Росії. Сім'ї солдатів також отримують великі виплати в разі серйозних поранень або смерті", - зазначає Financial Times, додаючи, що наразі кремлівський режим вдається й до вербовки підозрюваних у кримінальних справах в обмін на амністію, бо, напевно, вже всіх засуджених із тюрем вигребли.

Допомога Китаю: гарантії небезпеки

Проте гроші, вочевидь, вичерпуються, й не лише у Кремля. Віцепрем’єр Олександр Новак вже повідомив, що російський уряд і далі обмежуватиме експорт бензину від 1 липня до 31 серпня, щоб зупинити зростання цін на пальне на заправках на тлі атак на російські нафтобази та НПЗ. На додачу, Москва погрожує помстою Заходу за його рішення перенаправити доходи від заморожених активів російського Центробанку (більшість із яких – близько 190 млрд євро – зберігається в бельгійському депозитарії Euroclear) на допомогу Україні.

До того ж Китай, який, за словами британського міністра оборони Гранта Шаппса, вже надає або готується надати Росії летальну зброю (до цього Пекін, як вже неодноразово писав ТСН.ua, допомагав Москві обходити західні санкції, поставляючи товари подвійного призначення для російського ОПК), сам стикається з величезними економічними проблемами.

Взяти хоча б рішення про надання Центробанком КНР $138 млрд постраждалому від кризи китайському сектору нерухомості після того, як низка китайських забудовників оголосила про дефолт. По суті, держава просто викупатиме непродану нерухомість, яка простоює. Росія не має таких ресурсів, щоб хоч якось допомогти Пекіну, бо за 2023 рік весь об’єм взаємної торгівлі Китаю та Росії склав $240 млрд. Проте, це не заважає Пекіну підтримувати Москву політично й дипломатично. Саме тому, вочевидь, Кремль вдається до паралельного підвищення ставок.

З одного боку, Путін, приїжджаючи до Лукашенка в Мінськ у п’ятницю, 24 травня, каже про готовність до переговорів, водночас згадуючи спільні військові навчання щодо застосування тактичної ядерної зброї.

"Росія ніколи від цих переговорів не відмовлялася. Ба більше, ми ці переговори почали в Білорусі свого часу (перший раунд до Стамбула навесні 2022 року відбувся саме в Білорусі – ред.), потім перенесли в Стамбул, вийшли на домовленості… Після цього, з подачі західних хазяїв, була поставлена ціль домогтися стратегічної поразки Росії на полі бою. Ми бачимо зараз, що поновилися розмови, що треба повернутися до переговорів. Хай повертаються, але, не виходячи з … тих непростих переговорів, які буди досягнуті в Білорусі й Туреччині, й виходячи з сьогоднішніх реалій, які склалися на землі", - заявив Путін на спільній пресконференції з Лукашенком у Мінську.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав не довіряти сигналам із Москви про нібито готовність до переговорів і прагнення заморозити бойові дії. "Путін відчайдушно намагається зірвати мирний саміт у Швейцарії 15–16 червня. Він боїться його успіху. Путін наразі не має бажання припиняти свою агресію проти України. Тільки принциповий і єдиний голос глобальної більшості може змусити його обрати мир замість війни. Саме цього має досягнути саміт миру. Ось чому він цього так боїться", - дописав у соцмережі Х Дмитро Кулеба.

Проте, з іншого боку, речник МЗС Китаю Ван Веньбінь назвав "безпідставними й безвідповідальними очорненнями" заяви міністра оборони Британії Шаппса, що КНР надає Росії летальну зброю. "Замість того, щоб брехливо звинувачувати Китай, чому б не розглянути роль Великобританії у питанні України?" - зазначив Ван Веньбінь. І це на додачу до того, що Китай розпочав масштабні військові навчання довкола Тайваню, якраз під час інавгурації новообраного президента Тайваню Лай Цінте.

Все це збігається з інформацією американських ЗМІ, що Китай не візьме участі у мирному саміті в Швейцарії, як і Бразилія, солідаризуючись із Росією. Тим паче, що президент Байден, за інформацією Bloomberg, також не приїде на перший установчий саміт формули миру президента Зеленського у Швейцарію, даючи цим поживу для "осі зла", що США не так вже й зацікавлені в перемозі України. Хоча, щодо визначення "перемоги" у Києва та Заходу завжди були різні думки.

Взяти хоча б те, що США досі не дають нам дозволу на удари їхньою зброєю безпосередньо по цілям на території Росії. І, на винищувачі F-16, які скоро надійдуть на озброєння України, розповсюджується те ж саме обмеження.

Ба більше, Пекін, як і Путін із Лукашенком, влаштував військові навчання довкола Тайваню. Китайські посадовці заявили, що керівництво Тайваню буцімто підштовхує острів до війни з Пекіном. За інформацією Міноборони Тайваню, КНР задіяв 49 винищувачів та 19 кораблів ВМС і берегової охорони протягом 24 годин від 23 до 24 травня. Із цих 49 військових літаків, 35 пролетіли через середину Тайванської протоки, де-факто порушуючи кордон між двома сторонами.

Тож, як бачимо, країни так званої осі зла солідаризуються. Наприклад, посол Китаю в Японії днями заявив, що "японський народ буде втягнений у вогненне пекло" за підтримку Тайваню. Й, не дарма проросійський прем’єр Угорщини Віктор Орбан у свіжому інтерв’ю вкотре сказав, що Росія не хоче нападати на країни НАТО, а лише прагне захопити Україну, назвавши війну конфліктом між "двома слов’янськими народами".  Так, ці заяви Орбан робить напередодні виборів до Європарламенту на початку червня. Щоправда, тут він також відображує "хотєлкі" кремлівського "фюрера": "Дайте мені розправитися з Україною зараз, а пізніше я прийду за вами".

Цікаво, що оберуть західні лідери на догоду своїм політичним рейтингам?

Наостанок наведемо тезу Кремля щодо "надання гарантій безпеки самій Росії". Варто нагадати, що ще восени 2021 року, напередодні повномасштабного вторгнення до України, в Кремлі в ультимативній формі говорили НАТО "збирати манатки" й забиратися на кордони 1997 року. Цим самим підважуючи кілька хвиль розширення Альянсу на Схід. Тобто, Путін хоче повернення до часів СРСР і Варшавського договору, що збігається з баченням Китаю, який також засуджує розширення НАТО й бачить у цьому причину нападу Росії на Україну.