Китайський "Кремль" і вежа наложниці імператора: звідки Сі Цзіньпінь керує КНР

Чжуннаньхай називають "новим забороненим містом" за аналогією з імператорським палацом у Пекіні, стверджують американські журналісти. Саме тут розташовані штаб-квартири органів влади КНР, і тут Сі Цзіньпінь приймає іноземні делегації. Це закрита територія, і туристів туди не пускають. Тож якщо ви не іноземний посол, то в Чжуннаньхай ви, швидше за все, не потрапите. Який аналог американського Білого дому, російського Кремля та української Банкової, пише CNN.

Чжуннаньхай у перекладі з китайської означає "Центральне і Південне моря". Це рукотворне озеро в Пекіні, розташоване безпосередньо на захід від Забороненого міста, яке займає приблизно таку саму площу.

У китайських ЗМІ термін "Чжуннаньхай" вживається для позначення вищого керівництва КНР: наприклад "офіційно Чжуннаньхай повідомив". На його території розташовані рукотворні озера, парк, а також імператорські павільйони, храми і сучасні офіси, які з 1950 року утворюють керівний комплекс правлячої Комуністичної партії Китаю (КПК).

Це одне з найсекретніших місць Китаю. Воно оточене багатовіковою червоною стіною, на якій встановлено безліч камер спостереження, а територію навколо старанно патрулюють сили безпеки як у цивільному, так і в уніформі.

Історія Чжуннаньхая

Для імперських предків китайського лідера Сі Цзіньпіна це місце виконувало дещо іншу функцію. У Забороненому місті вони правили, а в Чжуннаньхаї відпочивали. У павільйонах вони влаштовували прийоми, милуючись видом на озера.

Першою правителькою, яка розглядала Чжуннаньхай насамперед як місце для правління, була вдова-императриця Цисі, яка ефективно контролювала Китай протягом майже п'яти десятиліть, починаючи з 1861 року. Вона багато років жила в Залі церемоніальних феніксів у саду, який тепер став центром політичної влади в Китаї. Там же вона померла 1908 року.

На маленькому острові Інтай, копії міфічного острова Пенлай, де жили безсмертні з китайської легенди, вона тримала під арештом свого племінника, імператора Гуансюя. Допоки він не помер від отруєння миш'яком за день до самої вдовствуючої імператриці.

Після закінчення імператорського правління 1912 року в архітектурі Чжуннаньхая відбулися серйозні зміни. Після того, як останній імператор зрікся престолу, новий президент Китаю Юань Шикай надав йому право жити в північній частині Забороненого міста, а потім зробив Чжуннаньхай штаб-квартирою своєї нової адміністрації.

Найпомітніша зміна торкнулася двоповерхового павільйону на самому півдні садів. Вежа Дорогоцінного Місяця була побудована імператором Цяньлуном для його наложниці, мусульманки з Сіньцзяна, яку привезли в Пекін як військову здобич. Наложниця дивилася з вежі на південь, на несправжню мечеть і базар, які імператор спеціально побудував, щоб вгамувати її тугу за домом.

Юань переобладнав цей павільйон на головний вхід у свій президентський комплекс і встановив високу сторожову вежу на схід від нього. Ворота отримали назву Сіньхуамень, або Ворота Нового Китаю.

Ворота тепер прикрашені двома червоними прапорами і політичними гаслами. І залишаються найпомітнішою частиною Чжуннаньхая. Інша частина комплексу з 1989 року суворо закрита для китайської громадськості.

Мао Цзедун і Чжуннаньхай

Спочатку, після перемоги комуністів у громадянській війні в Китаї 1949 року, Мао Цзедун оселився на віллі Шуанцін на Ароматних пагорбах, ще одному колишньому імператорському саду на захід від Пекіна. Але в кінцевому підсумку він переїхав у Чжуннаньхай і почав приймати гостей у павільйонах Саду достатку благодіянь.

Відновивши Чжуннаньхай як центр політичної влади в новому Китаї, Мао взявся за перебудову комплексу на свій смак. Там з'явилися тенісний корт, тренажерний зал, басейни і будівлі в західному стилі, увінчані китайськими карнизними дахами.

1966 року Мао переїхав із Саду достатку благодіянь у спеціально побудований будинок поруч зі своїм улюбленим критим басейном, де приймав іноземних лідерів у плавках. Наприклад, Микиту Хрущова 1958 року. Хрущов був незадоволений, бо не вмів плавати.

Сі Цзіньпін, китайські лідери і Чжуннаньхай

Більшість наступних лідерів вважали за краще жити будинок за межами комплексу Чжуннаньхай. Ден Сяопін з 1977 року жив у будинку у внутрішньому дворі на сусідньому провулку, прилеглому до Бейхаю, "Північного моря" ланцюга озер у центрі Пекіна.

Хоча це офіційно не розголошують, вважається, що сучасніші лідери, зокрема Сі Цзіньпін і його попередники, живуть в ексклюзивному закритому комплексі в Джейд-Спрінг-Гілл, який іноді називають "заднім садом" китайської політики на заході Пекіна.

Що зараз знаходиться в Чжуннаньхаї

Сучасний комплекс Чжуннаньхай розділений приблизно на дві частини: північні будівлі на березі "середнього озера" використовують як штаб-квартиру вищого виконавчого органу Китаю — Державної ради. Саме сюди допускають іноземних сановників. Тим часом навколо "південного озера" розташована штаб-квартира КПК, зокрема в залі Ціньчжен (Зал сумлінного уряду) і офіси генерального секретаря партії (посада, яку нині обіймає Сі Цзіньпін).

Зал Хуайжень, або Зал заповітного співчуття було додано до імператорського парку за часів пізньої династії Цін, але потім його ретельно реконструювала КПК на початку 1950-х років. Там знаходиться великий зал для глядачів, а також безліч невеликих конференц-залів. Зал протягом десятиліть слугував головним місцем зустрічей Політбюро Китаю, керівного органу партії, який зазвичай складається з близько двох десятків членів.

Сьогодні Чжуннаньхай охороняється ретельніше, ніж будь-коли. Коли 1973 року було зроблено прибудову до прилеглого готелю "Пекін", влада була в паніці, усвідомивши, що з верхніх поверхів можна досить легко побачити Чжуннаньхай. Тож у "новому заповітному місті" терміново побудували будівлю, що закриває огляд.

Аналогічним чином, 2018 року, коли було завершено будівництво нової найвищої будівлі Пекіна — 528-метрової вежі Citic, відомішої як "Цзунь", — апарат національної безпеки країни, як повідомляється, реквізував верхні поверхи через побоювання, що відвідувачі або мешканці можуть шпигувати за Чжуннаньхаєм.

Нагадаємо, Китай ясно дав зрозуміти, що захоплення Тайваню лише справа часу. Під час масштабних військових навчань острів оточили кораблі КНР, а літаки неодноразово залітали в повітряний простір цієї країни.