"Усі на м'ясний штурм": одкровення росіянина та громадянина Шрі-Ланки, які здалися у полон ЗСУ

Ми вже понад 2 роки є свідками того, наскільки байдуже вороже командування ставиться до життя особового складу російської армії. Та навіть попри колосальні втрати, у Росії все ще залишається перевага в живій силі. І не в останню чергу це відбувається через способи, якими вона залучає людей до війни.

На Сході наші захисники взяли у полон двох окупантів. Перший – 20-річний росіянин з Московської області, який добровільно здався, коли його з групою покинули на позиціях і обіцяну підтримку не відправляли 2 дні. Другий – громадянин Шрі-Ланки, якого фактично погрозами змусили підписати контракт у російській армії, обіцяючи посаду кухаря. Натомість відправили у штурм, де він зазнав поранення.

З обома поспілкувалася журналістка 24 Каналу. Їй вони розповіли, яким чином потрапили до окупаційної армії, про жахливе ставлення командування, м'ясні штурми та збільшення випадків самокаліцтва у ворожій армії. Про все це – читайте у матеріалі далі.

Замість продовження візи – фронт

Лакшіте – зі Шрі-Ланки. До Росії приїхав на заробітки. Спершу працював на м'ясокомбінаті, а потім став кухарем у кафе Burger King у Москві. Та робоча віза закінчувалася і до нього з'явилися люди, які почали погрожувати, адже без продовженої візи він міг стати нелегалом. Шляхів два – або в'язниця, або підписати контракт на рік з російською армією й отримати гроші та російський паспорт. І не тільки йому – а всій родині. Батьки були проти того, аби син йшов в армію, але він вирішив інакше.

Зараз у палаті української лікарні Лакшіте скаржиться, що не розумів куди іде, але перспектива грошей і громадянства для нього виглядала кращою. Та що було у підписаних ним документах – не знає. Російською ледь розмовляє і читати нею не вміє.

Проте йому обіцяли, що у нього буде не бойова посада. Він начебто мав допомагати на кухні. Однак реальність виявилася іншою.

Замість посади на кухні – штурми, замість обіцяних грошей – одноразова виплата набагато меншої суми. Всього він отримав 243 тисячі рублів.

На Донеччині Лакшіте зазнав поранення через удар дроном, але евакуйовувати з поля бою його ніхто не поспішав. Аж поки чоловіка не забрали бійці ЗСУ. Йому надали допомогу та відправили до лікарні.

Історія Лакшіте: дивіться відео

"Пизд*вати на війну і довести, що ти чоловік"

Алєксєю – 20 років, він з Московської області. До лав окупаційної армії пішов добровільно. За його словами, удома на нього тиснув вітчим, тому він і вирішив піти, аби "довести", що він чоловік.

Вітчим постійно казав: "Хай пизд*є на війну". От я і пішов. Тобто, якщо ви так хочете – я піду. Коли до мене мама приїжджала у Волгоград в тренувальний табір, вітчим писав їй повідомлення, щоб вона мені показала: "Я просто хотів пишатися тобою",
– розповідає окупант.

Хоча Алєксєй думає, що наміри вітчима зовсім інші – він просто хотів позбутися хлопця, аби без проблем заволодіти квартирою його матері.

Так хлопець добровільно пішов в лави окупаційних військ. Спершу були тренування, однак бойових навчань як таких не було. Ба більше, понад місяць Алєксєй, як і чимало інших окупантів, провів у лікарні в тимчасово окупованому Шахтарську. Причиною стала підготовка до приїзду генерала, на якій командування влаштувало репетиції шикування, попри те, що на вулиці було дуже холодно та падав дощ. Як результат – кілька десятків росіян захворіли на пневмонію. Цікаво, що генерал так і не приїхав.

З лікарні на штурм без підкріплення

Після лікування пневмонії окупанта чи не одразу відправили на штурм. Однак під час першого до позицій вони не дійшли, а пізніше почалася так звана "радіогра", коли росіяни навмисно почали говорити по рації те, де вони нібито пересуваються і на якій позиції, але насправді нікого там не було. Мета радіоігор – заплутати противника і зробити так, щоб у випадку перехоплення розмови він отримав фейкову інформацію.

Наступний штурм уже був реальним. Поки окупанти дійшли до позицій – двоє зазнали поранень. Танк, який приїхав для підкріплення, ледь не одразу підбили наші воїни.

Ми в основному ховалися. У мене 9 бойових виходів, 5 з них – штурмові. Ми ховалися, бо я не хотів іти. І в цей штурм я б теж не ішов, якби наші гранатометники нас не "спалили". Ми до них в бліндаж стрибнули,
– розповідав окупант.

Алєксєй розповідає про участь у штурмах: дивіться відео

А ще Алєксєй розповів, що він з іншими окупантами ішов в штурм без підтримки авіації, дронів чи артилерії й думав, що цього просто немає. Та коли пізніше сидів у бліндажі з українськими воїнами, чекаючи на підкріплення, усе це озброєння окупанти застосовували.

Цікаво, що російським військовим з 242-го батальйону не виплачували бойові, бо окупанти "захоплюють" населені пункти на словах набагато частіше, ніж на ділі – зона їхньої відповідальності на лінії зіткнення по документах уже давно декларується як російська територія. Тому окупанти там вважаються тиловими, а відповідно бойові виплати не отримують.

Росіяни кидали своїх "на яму" і тижнями били

За словами Алєксєя, у них існував штрафбат – окупантів, які провинилися, кидали "на яму". Після того, як вони відсиділи, їх витягували звідти, били та відправляли у штурм.

Я на передовій з деякими хлопцями (зі штрафбату – 24 Канал) був, які по декілька тижнів сиділи там, бо боялися іти назад. Там били страшно,
– каже окупант.

Керував штрафбатом окупант з позивним "Буря", тому і цей батальйон називають його позивним. Підлеглі "Бурі" виконували усю брудну роботу. Потрапляли туди усі, хто провинився. Однак якщо там не вистачало людей, то особливої причини на "переведення" і не шукали, особливо якщо мова йде про штурмовиків. А також часто забирали туди артилеристів.

Локація штрафбату – селище Доля на Донеччині, де замінований кожен будинок. Якщо не знаєш, де стоїть розтяжка – дорога до села є шляхом в один кінець.

На штурми бійці штрафбату ішли в район Новомихайлівки на одну визначену позицію. Позаду штрафників завжди був командир, який у випадку, якщо окупанти чи то намагатимуться втекти, чи не захочуть іти на позиції – стрілятиме у них.

Командир полку, в якому був окупант, та "Буря" зараз у розшуку – вони самі втекли. Командира батальйону з позивним "Граніт" судили за те, що він втратив велику кількість особового складу, проте за 2 тижні він повернувся.

Поки окупант ще був у полку, були розмови про те, що скоро з'явиться новий командир. Однак він, за розповідями інших загарбників, ще гірший за попереднього і ще більше байдужий до життів загарбників.

Розповідь окупанта про штрафбати: дивіться відео

Прострелити собі коліно, щоб втекти з армії Росії

Також Алєксєй розповів, що серед окупантів набуває популярності самокаліцтво як чи не єдиний шлях законно втекти з армії. Часто росіяни стріляють в себе, або шукають окоп під кутом (наприклад, літерою Г), кидають у нього гранату і лягають так, аби їхні ноги побило уламками. Ще один варіант – підірвати запал в руці.

За день до того, як потрапити в полон, я стояв і думав кого попросити. Був чоловік, який казав, що можна звернутися до нього – він вже двох підстрелив. Він казав подзвонити йому, щоб він приїхав і зробив це, а в мене не було зв'язку. Думав прострілювати коліно або плече. Розумів, що можу не відновитися, але з важкими пораненнями можна поїхати додому,
– каже окупант.

За словами Алєксєя, багато окупантів отримали поранення в боях, однак чимало "300" саме через самокаліцтво. Раніше сам окупант просив знайомого снайпера вистрілити йому з гвинтівки в плече, але той сказав, що йому відірве руку, тому від ідеї відмовилися.

Окупант розповідає про самокаліцтво росіян: дивіться відео

Мали наказ взяти у полон бійців ЗСУ, але здалися самі

12 квітня командир відправив Алєксєя та ще кількох окупантів на позиції, стверджуючи, що та точка, як і сусідні в лісосмузі – під контролем окупантів. Коли група росіян дійшла до позиції та застрибнула в окоп, з позиції поблизу спитали: "Ви хто?". Окупанти, бувши впевненими, що це росіяни, відповіли: "Свої з 242 полку".

Виявилося, що командир або обдурив хлопців, або не був обізнаним у ситуації, бо позиція була під контролем ЗСУ. Почалася перестрілка, в якій українські бійці зазнали поранень. По рації російський командир дав наказ окупантам розстріляти фактично полонених.

Командиру доповіли, що в нас на точці гості, а він сказав всіх розстріляти. Ми не стали цього робити. Надали допомогу й думали взяти в полон. Але потім передумали, бо ми з ними в бліндажі сиділи 2 дні, а наша підтримка так і не прийшла. Я попитав у ваших хлопців, як у вас ставляться до полонених і я вирішив здатися сам. Тому що я б повернувся назад, отримав би від командира батальйону і мене б знову відправили в такий же м'ясний штурм,
– розповів окупант.

Таким чином троє окупантів здалися у полон пораненим бійцям ЗСУ.

Як Алєксєй потрапив у полон: дивіться відео

Зараз Алєксєй каже, що росіянам іти воювати в Україну нема для чого. Та визнає – його співгромадяни під впливом пропаганди не бачать справжньої ситуації.