Вчені назвали найвище місце на Землі, де живуть люди

Мешканці найвищого поселення світу, Ла-Рінконада, у перуанських Андах, стикаються з унікальним набором проблем. У всьому світі понад 80 мільйонів людей живуть на висоті щонайменше 8202 футів (2500 метрів) над рівнем моря, переважно в Південній Америці, Центральній Азії та Східній Африці. 

Деякі з найвищих постійних поселень включають Веньцюань у китайській провінції Цінхай, на приголомшливій висоті 15 980 футів (4 870 м) над рівнем моря, і Корзок в Індії, приблизно 15 000 футів (4 572 м) над рівнем моря. 

Однак одне місце височіє над усіма. У перуанських Андах розташоване місто, яке називають «раєм диявола». Офіційно названий Ла-Рінконада, його 50 000 жителів живуть на висоті від 16 404 футів (5 000 м) до 17 388 футів (5 300 м) над рівнем моря, що робить його найвищим постійним поселенням на Землі. 

Життя в Ла Рінконада надзвичайно складне. Немає водопроводу, каналізації та сміттєзвалища. Їжа імпортується з нижчих районів, а електрика в місті була проведена лише у 2000-х роках.  Місто, відоме видобутком золота, виникло як тимчасове шахтарське поселення понад 60 років тому. Але ціна золота полягає в тому, що мешканці мусять жити в екстремальних умовах із тиском кисню, який вдвічі нижчий, ніж на рівні моря. 

Гірська хвороба

Якщо ви не народилися на великій висоті й ризикнули піднятися на такі висоти, як Ла-Рінконада, одна з перших змін, які ви помітите, це збільшення частоти дихання та пульсу. Це пояснюється тим, що в повітрі менше кисню, тому легеням і серцю потрібно більше працювати, щоб живити тканини.

«Коли ви перебуваєте на висоті приблизно 4500 метрів [14 763 футів], той самий ковток повітря, який ви робите тут [на рівні моря], містить близько 60% молекул кисню, тож це великий стрес», — Синтія Белл, почесний професор антропології в Університеті Вестерн Резерв в Огайо, сказав Live Science.

Спочатку відсоток гемоглобіну — білка в еритроцитах, який переносить кисень — у крові також різко впав би, сказав Белл. Чим більша висота, тим сильнішими будуть усі ці реакції, сказала вона. У деяких людей може розвинутися стан, який називається гострою гірською хворобою (ГХХ), оскільки організм намагається пристосуватися до зниження рівня кисню. Це може викликати такі симптоми, як головний біль, втома, нудота та втрата апетиту.

Зазвичай приблизно через тиждень або два на великій висоті частота серцевих скорочень і дихання людини трохи заспокоюються, оскільки організм починає виробляти більше еритроцитів і гемоглобіну, щоб компенсувати низький рівень кисню в повітрі, сказав Белл.

Адаптація до висоти

Проте жителі високої місцевості, як і ті, що живуть у Ла-Рінконаді, здається, пристосувалися до середовища з низьким вмістом кисню багатьма способами. 

«З усього світу є досить переконливі докази того, що у людей, які перебували на великій висоті, особливо до підліткового віку,  спостерігається або незначне, або дуже велике збільшення об’єму легенів», — сказав Белл.

Наприклад, у високогір’їв Анд зазвичай висока концентрація гемоглобіну в крові, що робить їх густішою. Хоча це дозволяє жителям Анд переносити більше кисню своєю кров’ю, це також означає, що вони вразливі до розвитку захворювання, яке називається хронічною гірською хворобою (ХГХ). Це відбувається, коли організм виробляє надмірну кількість еритроцитів. 

CMS може виникнути у людей, які живуть на висоті понад 10 000 футів (3050 м) протягом багатьох місяців або років і викликає такі симптоми, як втома, задишка, біль і біль. Приблизно кожен четвертий житель Ла-Рінконада страждає на CMS. 

Найкращим лікуванням CMS є пересування на невеликій висоті, сказав Татум Сімонсон, ад’юнкт-професор медицини Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, Live Science. Однак це не завжди життєздатне рішення, якщо хтось має всі засоби до існування в певному регіоні, сказала вона. Регулярне кровопускання та прийом препарату під назвою ацетазоламід, який зменшує вироблення червоних кров’яних тілець, може забезпечити деяке полегшення для пацієнтів із CMS, хоча безпека та ефективність цих методів лікування в довгостроковій перспективі все ще невідомі. 

З іншого боку, жителі тибетських горців, незважаючи на те, що вони також живуть на великій висоті, не мають підвищеної концентрації гемоглобіну, і тому мають низький ризик розвитку CMS. Натомість вважається, що вони пристосувалися до середовищ з низьким вмістом кисню завдяки більшому кровотоку через своє тіло, сказав Белл. 

Зокрема, у тибетців є мутація в гені під назвою EPAS1, яка знижує кількість гемоглобіну в крові. Вважається, що ця мутація була успадкована від наших вимерлих двоюрідних братів, Денисівців. Мутації в EPAS1 також нещодавно були виявлені у групи андських високогір’їв, які зараз вчені намагаються глибше дослідити.