В плані переозброєння України є вибухонебезпечний недолік – The Economist

Про це пише впливовий щотижневий англомовний журнал The Economist.

Поки Україна опиняється під тиском на полі бою - Європа намагається збільшити своє незначне виробництво артснарядів і ракет.

На початку року Євросоюзу визнав, що блок не виконав свого зобов'язання надати Україні 1 мільйон снарядів до березня цього року. 

Вже в березні ЄС виділив 500 млн євро на нарощування виробництва, але вузьким місцем стало тете, що донедавна думали в останню чергу: нестача вибухових речовин. 

Схема називається "Закон про підтримку виробництва боєприпасів" і три чверті фінансування, або близько 372 млн євро, направляють на виробників товарів, які переживають бум. Європі потрібні вибухові матеріали, аби досягти своєї мети з виробництва 2 млн снарядів на рік до кінця 2025 року. 

Кожен артилерійський снаряд начинений 10,8 кг фугасної вибухової речовини, як-от тротил, октоген чи гексоген. 

Для пострілів снарядів на десятки км теж потрібні додаткові заряди. Інші ж боєприпаси вимагають ще більше. 

Наприклад, фугасна боєголовка ракети Storm Shadow важить близько 450 кг і проблема в тому, що виробники вибухових речовин не впевнені, що виробництво можна наростити, і побоюються, що особливості галузі перешкоджатимуть зростанню, яке потрібне Україні. 

Після закінчення холодної війни попит різко впав на зброю, що змусило багатьох європейських виробників вибухових речовин згорнути свою діяльність, злитися або просто закрити свої підприємства. 

Британія закрила свій останній завод з виробництва вибухових речовин ще в 2008 році. 

На сьогодні останній великий виробник тротилу у Європі розташований на півночі Польщі. В решті країнах багато державних об'єктів були або приватизовані, або законсервовані.

"Протягом 2000 їхнє виробництво було орієнтоване на ефективність мирного часу, а не на промислові масштаби" - сказав професор Університету Бундесверу в МюнхеніЙоганн Хехерль.

Тому в ланцюжку поставок залишається дуже мало резервів для задоволення попиту, що зростає.

Всього кілька компаній досі виробляють високоенергетичні матеріали, які відповідають стандартам НАТО. 

Одна з них це Chemring Nobel, що займає великий завод у Сетрі, Норвегія. 

Ще одна компанія - французька Eurenco, яка керує таким же величезним підприємством у Карлськогу, Швеція. Портфель замовлень обох фірм збільшився після вторгнення. Завод Eurenco буде перевантажений до 2030 року, а завод Chemring у Саетрі працюватиме на повну потужність.

Тім Лоуренсон з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, аналітичного центру, вважає, що для відновлення роботи законсервованих заводів потрібен час, враховуючи необхідність переоснащення та ремонту підприємств.

Субсидії для снарядів наштовхнули на те, щою компанії вкладали гроші в розширення потужностей. 

Проте одне джерело у галузі повідомляє, що будівництво заводу з нуля може зайняти 3-7 роки. 

Показовий приклад компанія Rheinmetall - постачальник боєприпасів, будує комплекс із виробництва вибухових речовин в Угорщині; але виробництво розпочнеться лише в 2027 році. Багато правил безпеки та охорони навколишнього середовища можуть перешкоджати розширенню потужностей, говорить Крістіан Меллінг з Німецької ради з міжнародних відносин.

Через труднощі постачальники боєприпасів шукають свої вибухові речовини за межами країни. 

Індійські та японські виробники вибухових речовин частково заповнюють цю прогалину. 

Але експерти стурбовані тим, що імпортована вибухівка має найгіршу якість і тому може зашкодити обладнання.

Уряди ЄС оптимістично вважають, що щорічне виробництво снарядів у масштабах блоку досягне щонайменше 1,4 млн до кінця 2024 року порівняно з приблизно 500 тисяч рік тому.

Закладаючи 11 квітня першу цеглу для заводу з виробництва палива Eurenco у Бержераку, президент Франції Еммануель Макрон захищав ефективність французької "військової економіки".

За його словами, завод відкриється в рекордно короткий термін до 2025 року. Проте, оскільки літній наступ рф вже у розпалі, цього недостатньо, щоб допомогти Україні, пише The Economist.