Від Бердянська до Кирилівки: як живуть окуповані курорти України

Літо на порозі, але захоплені ворогом курортні зони та міста Азовського узбережжя не виглядають готовими до пляжного сезону. Відпочиваючі не збираються їхати туди, де вулицями їздить техніка окупантів, а на пляжах розташовуються вояки, які побачили море вперше в житті і ведуть себе насправді, як «мавпи з гранатою». Окрім того, окупанти не відновлюють інфраструктуру і не будують нічого нового, вважаючи, що й так зійде.

Бердянськ

Курортний сезон тут уже третій рік відрізняється особливим сумом і сірістю. Самотні пропозиції ліжко-місць та кімнат на першій лінії моря не вражають, самі місцеві жителі кажуть, що черговий сезон уже зірвано.

- Набережну розбито – немає грошей на її відновлення, але як обіцяли! Періодично заявляють про початок якихось ремонтів, але за кілька днів до початку літа перлина Бердянська виглядає занедбаною, - пишуть жителі у соцмережі. – Маршрутки на Бердянську косу практично не ходять – максимум один раз на день. А до окупації моталися кожні пів години. Та й возити особливо нема кого – туристів немає.
Немає грошей ні на що. Ні на реконструкцію оглядового майданчика на Горі (було виділено більше 100 млн рублів), ні на ремонт фонтанів, ні на нормальні дороги.

– Якби не окупанти, оглядовий майданчик був би відремонтований у квітні 2022 року, – зазначають бердянці. За їхніми словами, маріонеткова влада постійно стверджує, що надходжень до місцевого бюджету Бердянська майже немає.

Зазнають мешканці міста труднощів і з водою: замість зниклої води Каховського водосховища у кранах шумить вода Бердянського, а також із свердловин села Азовське – низька за якістю та недостатня за кількістю.

Мешканці припускають, що до них знову приїдуть відпочивати невибагливі росіяни з глибинки, після яких Бердянськ знову вимагатиме ремонту. Напередодні літа місто виглядає безлюдним, і мало що говорить про те, що воно – курорт. Лякає потенційних відпочиваючих і близькість порту. У Бердянську він розташований у самому центрі, і в нього «упирається» все та ж набережна. У порту періодично щось вибухає, і тому люди знімати апартаменти поблизу не хочуть. Та й ціни кусаються, наприклад, «двушка» в "хрущовці" в прямій видимості порту обійдеться в 3000 руб. (1350 грн) на добу.

Частину баз відпочинку та пансіонатів у центрі міста закрито, деякі стали безкоштовними притулками для російських солдатів. Відкрито пансіонати на Далекій косі, але не всі і з цінами, наближеними до нинішніх кримських від 4000 руб. (1800 грн) за номер "стандарт".

Кирилівка

Незважаючи на загальний занепад, який видно неозброєним оком, окупаційна влада захоплених міст і сіл на узбережжі Азовського моря повідомляє про небувалі потоки туристів у минулому та позаминулому роках та про яскраві перспективи розвитку туристичної сфери.

Щоправда, росіяни чомусь не хочуть оцінити сусідство з вояками, які живуть у захоплених пансіонатах. І не радіють військовим вертольотам, що пролітають у небі над головами. Не відпочивають спокійно під гул танків, що проїжджають вулицями.

Місцеві жителі анонімно розповідають, що підготовки до літнього сезону як такої немає – багато господарів місць відпочинку вважали за краще закрити свої приміщення. За це їх намагаються покарати загарбники, які вимагають яскравої картинки прекрасного літнього відпочинку російських туристів на віджатих курортах. Пансіонати та бази відпочинку інвентаризуються, оголошуються безгосподарними, якщо власник не з'явиться в адміністрацію з документами, інакше будівлю буде передано до «державної власності».

– Також постійно риють лінії оборони, часто літають літаки. Минулого року було дуже мало людей навіть на Косі. Цього року, гадаю, буде ще менше. Нема комфорту, немає нормального відпочинку. Будинки на другій-третій лінії узбережжя, напевно, працюватимуть із розрахунку один до десяти непрацюючих, - пише місцевий мешканець.

У Кирилівці той же сум, що й у Бердянську: частина будівель зайнята російськими військовими, багато «вілл» і пансіонатів перетворено на «реабілітаційні центри для постраждалих на СВО».

Єдине, що реально могло б зацікавити людей, які не уявляють собі літа без моря, – це ціни. Порівняно з Бердянськом вони комфортні. Бази відпочинку в Кирилівці пропонують ліжко-місце за 500 руб. (230 грн).

Мелекіно та Сєдове

«Селище-курорт» та «курорт-герой», як іронічно називають їх донеччани, не уникли долі будь-якого іншого окупованого курорту. Розповіді про небувалий турпоток розбиваються про сувору реальність: кількість туристів, м'яко кажучи, не дотягує до заявлених мільйонів. Ні в Мелекіно, яке вважалося перлиною Азовського узбережжя в Донецькій області, ні в Сєдово, що жартома називали «курорт матері та дитини», окупанти не вклали жодної копійки, змусивши власників пансіонатів самостійно вирішувати питання з водою та дорогами.

- Ще торік у Сєдове в'їзд був через блокпост. Потрібно було спочатку забронювати номер, передати господарям свої персональні дані. Їх затверджували з бойовиками, і треба було виходити з автобуса чи машини, звірятись. Кого не було у списках – розвертали. Цього року ще не вирішили, що робити – прибирати в'їзд за списками чи залишити. Відпочинок у Сєдово та Мелекіно бюджетний, ніхто там не потребує особливих умов. Тому, може, не звернуть уваги ні на бур'яни у людський ріст, ні на розбиті дороги, ні на відсутність нормальної води, – каже мешканець окупованого Донецька Олександр.

Ще одна особливість нинішнього стану курортів - це віджимання у законних власників мініготелів.

- Не був у Мелекіно з початку повномасштабного вторгнення, про господарство, що залишилося там, знаю тільки зі слів сусідів по вулиці, – розповідає власник популярного до війни приватного готелю «Іспанський дворик» Сергій. – Знаю, що він працює. Нібито новим власником оголосив себе приїжджий колаборант-чиновник із Маріуполя. Звичайно, зі мною ніхто навіть не зв'язувався. У номерах ремонту ніхто не робив, навіть басейн не почистили. Просто нахабно користуються авторитетом заробленого роками бренду.

За його словами, ніхто й не очікував, що єдині більш-менш відомі місця відпочинку на узбережжі Азова в Донецькій області облаштовуватимуться під рівень хоча б нинішнього Криму.

Що стосується цін у селищах, що прилягають до Маріуполя, то вони близькі до кирилівських. Від 500 руб. (230 грн) за спальне місце із зручностями у дворі.

Висновок всього, що зараз відбувається на узбережжі Азовського моря, очевидний - окупанти геть-чисто вбили приморську туристичну сферу і перетворили курортні населені пункти на бази для військових. Інфраструктура окупованого українського узбережжя Азова повільно занепадає. Втім, нічого іншого від «нових господарів життя» ніхто й не чекав. Місцеві заспокоюють себе тим, що ЗСУ не так уже й далеко, як їх намагаються переконати, та кажуть – після звільнення відремонтують і приведуть усе до ладу за кілька днів.