Створено спеціально для війни з Росією: історія британського бомбардувальника Avro Vulcan

Невдовзі після закінчення Другої світової війни Велика Британія представила бомбардувальник Avro Vulcan, що став ключовим компонентом її сил ядерного стримування за часів Холодної війни.

Фокус переклав статтю про історію бомбардувальника Abro Vulcan.

• Перший прототип Vulcan, спроєктований компанією Avro, мав характерне дельтаподібне крило і піднявся в повітря 1952 року. Надійшовши на озброєння в 1956 році, він був обладнаний передовими можливостями ухилення від радарів і від початку призначався для несення ядерної зброї.
• Vulcan прославився під час Фолклендської війни 1982 року, виконуючи завдання з дальніх бомбардувань.
• Після обмеженого застосування в Холодній війні він почав нове життя в НАТО завдяки своїй універсальності, а також вплинув на конструкції майбутніх літаків.

Avro Vulcan: стримувальний фактор Холодної війни та герой Фолклендів

США і СРСР були не єдиними країнами, які приділяли пріоритетну увагу новому передовому озброєнню під час Холодної війни. Знаходячись ближче до Радянського Союзу, ніж США, Велика Британія також нарощувала свій повітряний арсенал.

Велика Британія презентувала свій бомбардувальник Avro Vulcan всього через кілька днів після закінчення Другої світової війни. Цей реактивний безхвостий літак із дельтаподібним крилом став ядерним бомбардувальником Великої Британії під час Холодної війни. Крім того, що Vulcan служив засобом стримування Рад, згодом він здійснив найтриваліший в історії бомбардувальний виліт під час Фолклендської війни 1982 року.

Історія бомбардувальника Vulcan

Британський літак Vulcan був розроблений у межах програми зі створення атомної зброї. У середині 1940-х років влада дозволила дослідження і розробку атомної зброї, зокрема такої, яку можна було застосовувати з висоти до 15 км. У підсумку для створення бомбардувальника, здатного нести таку зброю, обрали компанію Avro.

Головний конструктор компанії Рой Чедвік представив нетипову конструкцію, засновану на концепції дельтаподібного крила. Щоб отримати необхідні технічні дані для цієї радикально нової конструкції, було створено не один прототип Vulcan. У підсумку вибрали один із цих "мініВулканів", Type 698 VX770.

Цей бомбардувальник здійснив свій перший політ 1952 року на двигунах Avon, оскільки призначені для нього двигуни Bristol Olympus були ще не готові до експлуатації. Того ж року прототип постав перед глядачами авіашоу, під час якого бомбардувальник продемонстрував майже вертикальний крен.

У 1953 році в небо піднявся другий прототип Vulcan. Незабаром VX777 був дообладнаний двигунами Olympus 101 і продовжив випробування. Однак схильність бомбардувальника до неконтрольованого пікірування в польоті зробила його складним в експлуатації. Щоб усунути цей недолік, довелося переробити крила, а для запобігання неконтрольованому пікіруванню був встановлений автомат балансування за числом М. Пізніше 698 був перейменований на Vulcan за рішенням Авіаційної ради.

Коли Vulcan офіційно надійшов на озброєння 1956 року, для його експлуатації був потрібен екіпаж із п'яти осіб. На момент першого польоту Vulcan мав, мабуть, найнижчий радіолокаційний перетин, а це означало, що його було важко виявити ворожим літакам.

Фолклендська кампанія

Vulcan випереджав свій час з огляду на озброєння. Внутрішній відсік бомбардувальника міг нести 21 бомбу по 4,5 тонни кожна під час роботи у звичайному бойовому режимі. Крім того, Vulcan оснащувався протирадіолокаційними ракетами Shrike, які використовувалися під час Фолклендської кампанії.

Як докладно описує компанія Avro Vulcan, "у період з 30 квітня до 11 червня Королівські ВПС здійснили п'ять дальніх вильотів проти Фолклендів, використовуючи "Вулкани", перекинуті на аеродром Вайдевейк, розташований на острові Вознесіння в середній Атлантиці. Три вильоти, що отримали кодову назву "Операція "Black Buck", являли собою звичайні бомбардування злітно-посадкової смуги аеропорту Порт-Стенлі (щоб позбавити аргентинські винищувачі можливості використовувати її), а ще два – вильоти з пусками ракет Shrike проти радарних установок на островах. Ці рейди стали найтривалішими бомбардуваннями в історії повітряної війни (їхній рекорд згодом побили літаки B-52 ВПС США під час війни в Перській затоці 1990 року), і кожен з них вимагав потужної підтримки з боку парку танкерів Victor K2 Королівських ВПС. Кожен "Black Buck" здійснював політ протяжністю близько 13 тис. км туди і назад тривалістю до 15 годин".

Хоча під час Холодної війни Vulcan використовувався рідко, бомбардувальник, безумовно, довів свою цінність під час Фолклендської кампанії. Пізніше розробили його вдосконалений варіант B2, здатний нести ядерну бомбу Blue Steel. Однак після виходу зі складу сил ядерного стримування 1970 року Vulcan перейшов до ролі звичайного бомбардувальника для підтримки союзників НАТО в Європі.

Vulcan являє собою вершину британських авіаційних інновацій в епоху після Другої світової війни. Цілком можливо, що цей унікальний бомбардувальник вплинув на форми крил майбутніх літаків.

Про автора

Мая Карлін – авторка статей про національну безпеку в The National Interest, аналітикиня Центру безпекової політики та колишня наукова співробітниця імені Анни Соболь-Леві в IDC Герцлія в Ізраїлі. Її статті публікуються в багатьох виданнях, включно з The National Interest, Jerusalem Post і Times of Israel. Ви можете стежити за нею у Twitter: @MayaCarlin.