Українська війна, китайське роздратування і голлівудська легенда

Організаторам вдалося зібрати масштабну програму, попри перепони й біди, спричинені війною: всього можна буде подивитися понад 60 картин із 34 країн світу: від Чилі до Тайваню. Друга хороша новина — українське кіно вижило й продовжує говорити на повний голос: маємо 10 національних і 9 світових прем’єр вітчизняних фільмів. Будуть і супутні події — мистецькі інсталяції та актуальні дискусії. Всього прогнозується понад 150 учасників і учасниць, з яких 25 — гості з-за кордону.

Центральна тема фестивалю сформульована настільки ж парадоксально, наскільки й точно: «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя». Так само називається й найпомітніша позаконкурсна секція. Всього в неї входять 6 фільмів, котрі так чи так торкаються питань пам’яті — як приватної, так і історичної — в контексті нелегких глобальних обставин.

Тут, звісно, хочеться виділити «Мирних людей» Оксани Карпович, котрі відкриють фестиваль — приголомшливий фільм-свідчення про злочини російських горлорізів в Україні. Тут нема ані наскрізної оповідної лінії, ані головних героїв: чисте спостереження, на яке накладаються записи телефонних розмов окупантів із їхніми рідними в Росії. Цей потік нехитрих, але ошелешливо відвертих зізнань у власноруч скоєних воєнних злочинах неможливо слухати, але необхідно почути. Світова прем’єра картини відбулася на Берлінському кінофестивалі; вітчизняних масовий глядач побачить фільм уперше.

«Мирні люди»

Інший своєрідний полюс цієї програми — режисерський дебют письменника, мистецтвознавця й ексдиректора Віденського міжнародного Австрійського музею кіно Александера Горвата «Генрі Фонду — в президенти». Фільм-есей розгортається в кількох часових і просторових планах, від Голландії 1651 року до Америки часів Вотергейту. І кожна зупинка в цій подорожі пов’язана з голлівудською легендою Генрі Фондою. Горват намагається подивитися на американську історію крізь призму образів стовідсотково позитивних хлопців, героїв без докору й страху, яких традиційно виконував Фонда.

 «Генрі Фонду — в президенти»

Ще одна позаконкурсна добірка — це, як би це пафосно не прозвучало, доволі цікавий геополітичний хід фестивалю. «Призма суспільства: тайванська документалістика у фокусі» — саме це формулювання здатне неабияк збісити посольство Китайської Народної Республіки в Києві. Диктаторський режим у Пекіні дуже ревно ставиться до будь-яких активностей, пов’язаних із бунтівним островом, що КНР вважає своєю територією. До програми увійшло 6 стрічок, які пропонують усебічний погляд і на сучасні реалії тайванського суспільства, і на історію здобуття островом фактичної незалежності. З огляду на повідомлення про те, що Китай почав чи ось-ось почне таємне постачання зброї та військових технологій Росії, вся ця програма виглядатиме особливо резонансно.

Найбільшу увагу кіноманів може привернути позаконкурсна програма Docu/Хіти, де зібрано картини, що привернули увагу на великих світових кінофорумах. Тут є й українська робота — «Фото на памʼять» Ольги Черних стала першою нашою стрічкою, що відкрила Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі (IDFA). Картина показує війну очима трьох поколінь жінок в одній родині.

  «Фото на памʼять»

А цвяхом програми безумовно є «Лазневе сестринство» Анни Гінтс (Естонія) — дуже незвична історія, повністю знята в лазні по-чорному, де героїні діляться найпотаємнішими секретами та найглибшими переживаннями.

«Лазневе сестринство»

Що ж до конкурсів, то традиційно фільми на Docudays UA змагатимуться в конкурсах Docu/Світ, Docu/Україна та Docu/Коротко. На окрему нагороду Rights now! номіновано 10 стрічок, обраних з усіх фестивальних програм. Кожний конкурс оцінює окреме журі; матимуть власний ареопаг також і студенти. Новація Docudays UA — журі Спілки кінокритиків України, яке обере власного переможця/-ницю в національному конкурсі.

Docu/Україна склали 5 фільмів, що через персональні історії змальовують шлях України до незалежності та її сучасність: «Фрагменти льоду» Марії Стоянової, «Висота» Максима Руденка (режисер стрічки наразі в ЗСУ), «Трішки чужа» Світлани Ліщинської, «Nice Ladies» Марії Пономарьової та «Все має жити» Тетяни Дородніциної й Андрія Литвиненка.

«Трішки чужа»

«Фрагменти льоду» також беруть участь у Docu/Світ разом із 9 повнометражними фільмами: «Маштат» Соні Бен Слама (Ліван), «Республіка коників» Деніела Маккейба (США — Уганда), «Невгамовна» Джейсона Ґолдмана (США), «Зачарована гора» Маріам Чачіа й Ніка Фойґта (Грузія — Польща), «Нескінченний острів» Кантена Лельґуаша, Екієма Барб’є, Ґієма Коса (Франція), «Золоте життя» Бубакара Санґаре (Буркіна-Фасо — Франція), «Більше за травму» Ведрани Прибачич (Хорватія), «Тіло» Петри Селішкар (Словенія — Хорватія — Північна Македонія), «Світ очима мого тата» Марти Коварової (Чехія — Словаччина).

 «Фрагменти льоду»

Після вимушеної перерви Docu/Коротко повернулась у повноцінному міжнародному форматі: 14 фільмів із 10 країн світу: «Наш дім» Анни Ютченко, «Під знаком якоря» Тараса Співака, «Сказання трьох вогнів» Жюльєт Мантонне, «22 квітня 2023 року з 13:05 до 13:11 в Ірпені нічого не відбувалось» Ані На, «Позиція» Юрія Пупиріна, «Гуляю» Дарії Журавель, «Найкрасивіший куточок у світі» Робо Мігали, «Кіоск» Даніеля Стопи, «Інцидент» Білла Моррісона, «Ближнє світло» Нікколо Сальвато, «Чоботи в ґрунті, руки в землі» Кароліни Ускакович, «Мусон Кат- манду» Нґіми Ґелу Шерпа, Testudo Hermanni Дж. Ентоні Сватека та «Нові фасади» Кей Ганнаган.

Закриє 21 Docudays UA прем’єра докудрами «Місія 200» Володимира Сидька. Головна героїня, успішна бізнеследі, призупинила свій туристичний бізнес після початку повномасштабного вторгнення Росії. Власним коштом вона придбала рефрижератор і почала перевозити тіла загиблих військових. Фільм Сидька — відсторонене спостереження без закадрових коментарів чи інтерв’ю в кадрі, але він тримає увагу до останнього кадру.

«Місія 200»

Фестиваль завершиться 6 червня. «Детектор медіа» інформуватиме про перебіг подій Docudays UA в режимі щоденника.

Архівне фото на головній: Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA/фейсбук