Давно не актуальні і навіть дикі: звички з СРСР, які псують життя

Життя у СРСР складно було назвати простим – постійний дефіцит товарів, недоступність якісних послуг, токсичні стосунки у суспільстві спонукали людей шукати розради у часом дуже дивних речах. Це породило цілий перелік звичок, які досі видають травму радянського минулого і псують людям життя.

OBOZ.UA розповідає про сім таких звичок. А також радить, що робити, щоби позбутись їх якнайшвидше. Ви будете вражені, як відмова від цих дрібниць поліпшить ваші будні.

Звичка зберігати мотлох

"Колекціонування" поламаної техніки на запчастини, звичка зберігати обрізки мотузок, зайві цвяхи та некондиційні меблі справді могла у певний кризовий момент врятувати радянську людину. Але призводила до того, що жити доводилось з цілою купою мотлоху. Який при цьому викликав несвідоме очікування якихось побутових негараздів. Найчастіше діставалось балконам, куди зносили весь непотріб. І замість зони відпочинку у людей в квартирах виникала справжня зона лиха.

Спробуйте просто викинути все зайве. Винесіть на смітник речі, якими ви не користувались хоча б рік. Якщо вони не знадобились вам за цей час, значить не знадобляться і в майбутньому. Тим більше, що зараз немає дефіциту всяких товарів. Краще нехай у вашому домі буде більше місця для вас, ніж для мотлоху.

Звичка накривати все на світі

В домах радянських людей накривали все. На столах лежала неоковирна строката клейонка, на дивані – старий, протертий до дірок плед, на телевізорі чи радіоприймачі – серветка. Вважалось, що вони захищають меблі та техніку від пошкоджень. Роздобути подібні скарби було вкрай непросто, тому їх запопадливо берегли від подряпин, пилу і навіть сонячного світла. Деякі накривні серветки слугували прикрасою вбогого житла. Тому помешкання звичайного радянського громадянина виглядало, як сховище законсервованих речей. З часом це виродилось у такі химерні традиції, як обгортати пульти від техніки плівкою.

Якщо ви зберегли цю звичку, спробуйте поступово від неї позбутись. Почніть з того, що придбайте для обідньго стола красиві ранери (вони бувають дуже недорогими) та підставки під посуд. Поступово відкрийте все, що стоїть у вас під чохлами. І побачите, наскільки у вашому домі стане затишніше.

Звичка перейматись чужою думкою

На додачу до суворого репресивного апарату, Радянський Союз насадив своїм громадянам звичку стежити одне за одним, засуджувати близьких за все на світі і, як крайній прояв, навіть писати доноси. Цьому слугувала практика так званих товариських судів, де на підприємствах збирали колектив, щоби обговорити особисте життя співробітників. З часом люди звикли жити, озираючись на думку сусідів, колег тощо.

Це сформувало у радянських людей важку психологічну травму, позбутись якої дуже непросто. Але спробуйте почати з того, що щоразу спіймавши себе на думці: "Що подумають люди?", відповідайте собі: "Важливіше, що думаю про це я". Звіряйтесь зі своїми думками і почуттями, робіть так, щоби комфортно було у першу чергу вам.

Звичка носити вдома старий одяг

Дефіцит доступного одягу привчив радянських людей використовувати речі до останнього. Спочатку у них ходили на роботу, коли вони трошки зношувались, їх залишали для домашнього вжитку, далі вони переїжджали на дачу, а закінчували свій шлях у вигляді ганчірок. З одного боку, це досить екологічно. З іншого привчає до надмірної економії на собі.

Спробуйте придбати собі для дому комфортні футболки і штани, пухнастий халат і теплі капці. Ви будете вражені, наскільки затишніше станете почуватись в домашній обстановці. А от від практики використовувати деякі старі речі для якихось брудних робіт можна не відмовлятись.

Звичка відкладати використання речей на потім

Напевно, у ваших батьків чи бабусі з дідусем досі стоїть під склом сервіз "на потім". На питання, що саме мається на увазі під "потім", вони, як правило, відповісти не в змозі. Радянських людей держава привчала жити в очікуванні настання комунізму десь у непевному майбутньому, а поки затягувати пояси. У психології це називають синдромом відкладеного життя. Це стан, який не дає людині відчути щастя тут і зараз. Наче для нього ще не настав час, і потрібно зачекати того дня, коли доречно буде дістати цей сервіз, вдягнути ту красиву сукню чи витратити відкладені гроші на відпустку мрії.

Подумайте про те, що зараз, в умовах війни, ми живемо під постійним ризиком того, що завтра для нас може не настати. То чи є сенс за таких умов настільки завзято здмухувати пил з тих чашечок? Заваріть собі запашний чай, розлийте його у ці чашечки і відчуйте гостру насолоду від того, що те, що раніше було не можна, раптом стало для вас доступним і близьким. Речі роблять для того, щоби ними користувались. А проживати життя треба тут і зараз.

Звичка довіряти прикметам

Хороших новин радянській людині чекати було не варто – ніхто не робив щось для того, щоби поліпшити життя людей в СРСР. Тому доводилось вдаватись до магічного мислення. Люди вигадували прикмети, щоби подарувати собі хоч трошки надії. Їх навіть друкували у відривних календарях. Такі висіли у кожному домі. Насправді ж забобонність тільки підвищувала тривожність. Щоби не викликати нещастя (а вони приходили навіть без заклику), потрібно було остерігатись багатьох речей.

Спробуйте спростувати для себе хоча б якусь із прикмет на практиці. Наприклад, прийміть посилку у кур’єра через поріг або не хапайтесь за ґудзика, якщо побачите чорного кота. І не вишукуйте негатив після цього, просто буденно займайтесь своїми поточними справами. От побачите, ваше життя не розвалиться. А якщо зосередитесь на пошуку чогось хорошого, то стане навіть кращим, навіть якщо всього на хвилину.

Раніше OBOZ.UA розповідав про гігієнічні звички родом з СРСР, які були навіть шкідливими.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.