Облюбований у кіно й серіалах мультивсесвіт може дійсно існувати: у всьому "винен" бозон Хіггса

А загалом Всесвітів – безліч, та існують вони паралельно. Автори теорії вважають: властивості бозона Хіггса можуть бути доказом того, що ми й зараз живемо у мультивсесвіті.

"Частинка Бога"

У 2012 році Великий адронний колайдер здійснив монументальний подвиг. Цей підземний прискорювач частинок уперше виявив бозон Хіггса – частинку, яка вислизала від фізиків упродовж десятиліть.

Бозон Хіггса – частинка, яка надає іншим частинкам їх масу і створює відмінність між слабкою ядерною силою та електромагнітною силою. Оскільки вона визначальна для решти частинок, то й отримала неформальну назву "частинка Бога".

Та от що дивно: маса бозона Хіггса становила всього 125 гігаелектронвольт (ГеВ), а це на порядки менше, ніж фізики вираховували раніше. А проте задумалися про це вчені вже після того, як відкрили шампанське та відсвяткували вручення Нобелівських премій.

Піна у ванній

І от у 2022 році група вчених сформулювала вкрай нестандартну теорію навколо цієї проблеми. Ця теорія розповідає, що є різні Всесвіти, і вони мають різні набори фізичних законів. А ще й припускає, що деякі Всесвіти колапсують та зникають, а виживають тільки ті, в яких бозон Хіггса – менший.

Навіщо потрібна ця теорія?

• По-перше, щоб спробувати пояснити, чому та звідки існує сила, яка не дає атомам руйнуватися.
• По-друге, щоб розкрити нарешті природу темної матерії – небаченої речовини, з якої складається більшість матерії загалом.

Бозон Хіггса та Великий адронний колайдер / Фото CERN

Суть нової теорії мультивсесвіту

Теорія мультивсесвіту – по-суті, вихідна з теорії інфляції (так називають в астрономії процес шаленого розширення Всесвіту у перші дні Великого вибуху – з подвоєнням розмірів кожну мільярдну частку секунди).

Ідея в тому, що Всесвіт постійно роздувається, але не прямолінійно, а бульбашками – немов піна у ванній.

• Відповідно, різні Всесвіти у мультивсесвіті мають різні значення маси бозона Хіггса.
• І всесвіти з великою масою катастрофічно руйнуються, а з низькою масою – мають стабільні темпи розширення.
• Саме тому там виникають галактики, зірки, планети й, зрештою, ми.

Щоб завершити модель, вчені припустили існування ще двох частинок: одна з них відповідає за симетрію в ядерних зв'язках, а інша – за темну матерію.

Ця дуже смілива спроба розвязати одним махом найважливіші теоретичні проблеми фізики елементарних частинок звучить дуже елегантно. Але теорію ще потрібно перевірити, а процес цей тривалий. Для вимірювань знадобляться роки, якщо не десятиліття, та у підсумку дійти можуть не до підтвердження, а до спростування.