Зірка Голлівуду Вайнона Райдер: нащадок біженців із Харкова

Вайнона Райдер – відома американська кіноактриса, яка прославилася ролями у таких фільмах, як "Перерване життя", "Маленькі жінки", "Чорний лебідь", і має персональну зірку на Голлівудській Алеї слави – походить із родини з українським корінням. Родичі її батька до 1917 року проживали у Харкові, звідки й тікали від наслідків революції та громадянської війни. З України вони переїхали до Румунії, а вже звідти – до США, де осіли назавжди.

Дитинство на ранчо

Майбутня зірка Голлівуду, яку при народженні звали Вайноною Лорою Горовиць, з'явилася на світ у жовтні 1971 року у Міннесоті у родині хіпі Майкла та Сінді Горовіц. Хрещеним дівчинки став знаменитий американський психолог Тімоті Лірі, відомий зокрема й участю у дослідженні психоделічної літератури. Виросла Вайнона на ранчо, де не було навіть електрики – там панувала справжня бідність, що не заважало дівчині мріяти про кінематограф. Її батьки любили хорошу музику і кіно, тому час від часу дивилися нові фільми на старому кіноапараті, при цьому як екран використовувалася старе простирадло, яке натягувала в сараї мама. Так, за спогадами актриси, вона вперше побачила всі фільми режисерів американського Незалежного кіно Еліа Казана та Джона Касаветіса. Як наслідок, у віці дванадцяти років Вайнона почала вивчати акторську майстерність у Театрі-консерваторії у Сан-Франциско, а невдовзі стартувала і її кар'єра у кіно .

Дебют у кіно

1986 року Райдер дебютувала в тінейджерській драмі Девіда Зельцера "Лукас". Перша робота не стала, як це часто буває, для неї прохідною – на юну актрису з очима оленя звернули увагу. Тоді вона вибрала собі псевдонім, під яким стала знаменитою. Коли Вайноні зателефонували представники продюсерів і запитали, під яким прізвищем вона хотіла б бачити себе в титрах фільму, вона, замислившись лише на секунду, сказала: "Райдер", оскільки на задньому плані грав альбом авторства її батька Mitch Ryder& The Detroit Wheels.

Після другого фільму Вайнона кинула школу і склала іспити за курси, що залишилися, екстерном – тільки на відмінні оцінки. Райдер стала однією з небагатьох голлівудських знаменитостей, кому вдалося, почавши зніматись у підлітковому віці, без шкоди для своєї кар'єри перейти до дорослих ролей. Щоправда, журналісти якийсь час питали її, чому вона так довго грає дітей, але актриса жартувала: "Мені дев'ятнадцять років. Кого я, на вашу думку, повинна грати – суддю?!"

"Фільми, які мені подобаються"

Райдер була затверджена на роль Мері Корлеоне у третій частині "Хрещеного батька", але вона змушена була відмовитися, оскільки працюючи одразу над трьома картинами – "Ласкаво просимо додому", "Роксі Кармайкл" та "Русалки", перевтомилася та підхопила грип. Імовірно, на екрані ніхто б не помітив, що актриса недобре почувалася, але вона не змогла дозволити собі зробити роботу неякісно. Мабуть, у нагороду за чесність доля подарувала Райдеру роль у фільмі "Епоха невинності" Мартіна Скорсезе, якого вона вважає "найкращим режисером у світі". За цю роботу Вайнона отримала першу номінацію на "Оскар" (загалом їх у актриси дві – принаймні на сьогоднішній день), а також не менш престижні нагороди – "Золотий глобус" та BAFTA. Також завдяки цій ролі та роботам у фільмах "Дракула Брема Стокера" та "Маленькі жінки" актриса набула негласного статусу "королеви історичних сюжетів XIX століття". Сьогодні у списку її робіт є найнесподіваніші образи – від блондинки із групи підтримки у фентезі Тіма Бертона "Едвард руки-ножиці" до робота у науково-фантастичному фільмі жахів "Чужий. Воскресіння". При цьому актриса стверджує, що, вирішуючи, гратиме вона ту чи іншу роль чи ні, робить вибір не розумом, а серцем. "Я не займаюся стратегією побудови кар'єри –  спочатку знімаюся у двох великих фільмах, потім в одному маленькому та незалежному, а потім ще в одному великому. У будь-якому випадку я граю лише у тих фільмах, які мені подобаються".

"Перерване життя" – майже автобіографія

Одним із таких близьких Вайноні проектів став фільм Джеймса Менголда "Перерване життя", заснований на реальних подіях – історії молодої жінки, яка потрапила до лікарні після спроби самогубства. Зіграти цю роль актриса погодилася після того, як сама лікувалась від депресії. Вайнона назвала картину, на роботу над якою у неї пішло сім років, "способом вийти з підліткового віку": попрощатися з тим періодом життя та тими ролями, які були в неї на той час.

Чорна смуга: професійні невдачі та крадіжка

Чорна смуга почалася в житті Райдер на початку 2000-х років. Спочатку провалилися у прокаті два фільми за її участю – "Осінь у Нью-Йорку" та "Загублені душі". Потім погане самопочуття не дозволило їй зіграти в малобюджетному британському фільмі "Лілії", про зйомки в якому вона мріяла. Ну, а вишенькою на торті стала історія з крадіжкою в магазині Saks Fifth Avenue, коли Райдер, купивши кілька речей, вкрала цілу купу дизайнерських капелюхів, сумок, шкарпеток, аксесуарів для волосся і розкішну білу сукню Gucci, що коштувала понад тисячу доларів. Тоді суд визнав актрису винною у крадіжці та вандалізмі, після чого вона, буквально зацькована пресою, надовго – багатьом здавалося, що назавжди – зникла з публічного простору. Але через п'ять років знайшла в собі мужність повернутися, і сьогодні її кар'єра знову набирає обертів: серед ролей, зіграних після її повторної появи на екрані, роботи в таких фільмах, як "Зоряний шлях", "Покажіть мені героя", "Як одружити холостяка" та "Чорний лебідь".

"Донжуанський список"

Журналісти приписують Райдер бурхливе особисте життя, складаючи цілі "донжуанські" списки, але, за словами самої актриси, її успіхи в цій галузі сильно перебільшені. Серед шанувальників Вайнони, про яких можна говорити з упевненістю, числяться Джонні Депп, про розставання з яким вона шкодує досі ("він був першим у всьому і залишиться в моєму серці завжди"), Девід Духовни та учасник рок-гурту Soul Asylum Дейв Пірнер, роман із яким тривав три роки. З 1998-го по 2000 рік Вайнона зустрічалася із зіркою серіалів "Вілл Гантінг" та "Борн" Меттом Деймоном. З 2011 року актриса у стосунках із модельєром Скоттом Маккінлі Ханом, якого вважає спорідненою душею, незважаючи на те, що під вінець пара не поспішає. За словами самої Вайнони, вона не хоче виходити заміж, щоб згодом не розлучатися. "Не можу сказати, що розлучення – найстрашніша подія в житті, але для мене вона, напевно, стала б такою", – каже вона.

Дітей у Райдер немає: за її словами, вона була не проти народити, але, як кажуть, не склалося. Вибираючи між появою в її житті дитини та кар'єрою, вона – з різних причин – щоразу зупинялася на кар'єрі. До того ж, за словами актриси, вона сама досі вважає себе дитиною, тому конкуренція їй у цьому сенсі не потрібна, якщо ж її накриває материнський інстинкт, вона реалізовує його у стосунках із племінниками – дітьми свого брата Урі, якого назвали так на честь першого космонавта Юрія Гагаріна.

Цікаві факти із життя

Можливо тому, що українські предки Вайнони мали безпосереднє відношення до літературної творчості, у фільмах їй часто дістаються ролі людей, які пишуть, – репортерів, журналістів, письменників або просто тінейджерів, які ведуть щоденник.

Вайнона відома своїм почуттям стилю і часто з'являється на червоних доріжках та світських подіях у вінтажному вбранні від знаменитих дизайнерів, що привертає до неї увагу не лише журналістів, а й публіки.

У Райдер зібралася ціла колекція безцінних речей, що належать зіркам минулого, які вони їй подарували. Серед них – барабани бонго Луї Армстронга, чорна куртка Расса Тембліна ("Вестсайдська історія"), сукня Леслі Карон ("Американець у Парижі"), сукня Клодетт Кольбер ("Це трапилося одного разу вночі"), блузка Олівії де Хевілленд ("Віднесені вітром"), бікіні Сандри Ді ("Теммі") та безліч речей з гардеробу Одрі Хепберн.

Актриса страждає на безсоння: раніше вона годинами безперервно могла розмовляти по телефону з Аль Пачіно, який теж не спить ночами.