Електроводнева одіссея не задалася

Французький суперсучасний катамаран завершує кругосвітнє плавання, що надто затяглося. Бурхливі події цієї весни відвернули увагу від історичної події – прибуття до Нью-Йорку катамарана Energy Observer. І тут йому не пощастило!

10 квітня він ошвартувався у тій самій бухточці на півдні Манхеттена, де 5 червня 2016 року я зустрічав "Хокулеа", подвійне гавайське каное, яке здійснювало кругосвітнє плавання. Цей високотехнологічний електроводневий катамаран теж обігнув Землю, але витратив на свою одіссею на рік більше, ніж "Хоку", яка збудована у старовинному стилі.

Він футуристичний і виглядає прибульцем з іншої планети, а його рубка нагадує кабіну космічного корабля. Він автономний і не потребує запасів пального (він сам виробляє пальне!) і комфортабельний, на ньому є супутниковий зв'язок, три холодильники, елегантна кухонна електрична піч, хлібна піч, мікрохвильові печі та душ з гарячою водою. Але він потрапив не на ту планету. Чи не в той час.

Справа в тому, що він вирушив у навколосвітку на самому початку пандемії ковід, та інші кораблі та події затьмарили його плавання. Спочатку це були круїзні лайнери, що залишилися без роботи через коронавірус. З квітня 2020 року вони утворили плавучі острови на Багамах – до тієї осені кількість бортів там перевалила за три десятки!

Потім Росія напала на Україну, і у фокусі новин виявилися пущений українськими ракетами на дно крейсер "Москва", а потім і судна, що везуть зерно по замінованих водах. Україна, яка не має флоту, очистила західну акваторію Чорного моря від кораблів супротивника та загнала їх у гавані східного узбережжя! Ну а зараз на слуху кораблі, що обстрілюються та захоплюються хуситами в Червоному морі, і сірий російський танкерний флот.

Невдачливий символ прогресу

Цей суперсучасний катамаран (до переобладнання він був хвацьким океанським гонщиком) вийшов у навколосвітнє плавання на початку березня 2020 року, але епідемія коронавірусу куди швидше за нього обігнула і охопила всю земну кулю. Вона і вбила інтерес до подорожі, яку планували як тріумфальну.

Хотіли побувати в багатьох азіатських портах, прийти в Токіо до початку Олімпійських ігор і зробити очікуваний "Тойотою" водневий фурор. Потім весь 2021-й відводили на вояж Тихим океаном і вздовж західного узбережжя США, а на 2022 рік намічали великий круїз Центральною Америкою та східним узбережжям штатів, щоб навесні 2023-го здійснити фінальний трансатлантичний рейд. У розкладі фігурувало 50 країн та 101 порт! Але епідемія порушила усі плани.

Стало ясно, що вона буде довгою та важкою, що олімпіада під питанням і довелося змінити маршрут зі східного на західний. Катамаран у блискучому стилі перетнув Атлантичний океан, показавши себе у найвигіднішому світлі. Але на Карибах французи зіштовхнулися з проблемами: острови інфіковані, США закрили порти, зміни екіпажу не буде й неясно, що робити далі. Токійську олімпіаду, на якій "Тойота" збиралася провести велику рекламну кампанію водневих технологій, справді було відкладено.

"Тойота" є головним спонсором проекту – запізнившись із масовим виробництвом електроавтомобілів, компанія зробила ставку на водень. На початку лютого, готуючи кораблик до далекого плавання, вона встановила на ньому нові паливні осередки, розроблені за технологією Mirai. Вони використовуються на автобусах та вантажівках – і ось настав час кораблів.

На Мартіниці та Гваделупі застрягли на півроку, зрідка роблячи вилазки, щоб підтримати увагу до експедиції. Так, наприкінці липня побували на Багамах і пірнали в блакитні води Tiger Beach, мілини, що рясніла акулами біля островів Біміні. У цей момент вони знаходилися всього за 80 миль від Флориди, я чекав зустрічі з ними, але не склалося.

Судно, яке мало стати символом третьої технічної революції, має такі параметри: довжина 30,5 м, ширина 12,8 м, вага 34 т. Команда 5-8 осіб. Гвинти обертаються двома реверсивними електромоторами по 41 кВт, їх живлять паливні ячейки, що використовують водень, вісім танків якого вміщують 62 кг стисненого Н2. Виробляють його з морської води, тому установка, що важить більше двох тонн, крім компресора та електролізера має десалінізатор. При з'єднанні водню з киснем повітря, яке виробляється в паливних осередках, знову утворюється вода – ніяких парникових і отруйних газів, екологічно чиста система.

Для покриття піків споживання (треба, скажімо, терміново дати повний хід або тримати проти сильного вітру), для загального балансування системи та зберігання енергії є літій-іонна батарея на 106 кВт (як у топових електроавто). Енергію виробляють сонячні панелі площею 130 кв. м і пікової потужністю 21 кВт, а також два вертикальні аксіальні вітряки на 1 кВт кожен. Після заряду акумуляторів енергія йде на електроліз води. Під час подорожі Північною Європою у звичайних умовах водень забезпечував до 60% енергії судна, 40% припадали на сонячну енергію. При гарному вітрі для додаткової тяги запускають кайт, великий повітряний змій – він непогано показав себе на швейцарському (!) сонячному тримарані Tûranor PlanetSolar, який у 2010-12 роках обігнув Землю за 584 дні.

Установка дозволяє розвинути швидкість 4-5 вузлів та ще кайт може додати до трьох вузлів. Практика показала, що за добу Energy Observer долає в середньому близько 110 миль.

Довгий шлях на захід

Лише через 11 місяців після старту, 3 лютого 2021 року Energy Observer залишив Мартінику і подався на захід. Гарний вітер та яскраве сонце дозволяли тримати середню швидкість до 7 вузлів, а часом вона перевищувала 10 вузлів! Карибське море перетнули у чудовому темпі, потім дві доби пішло на проходження Панамського каналу, і катамаран вийшов у Тихий океан. Два тижні команда присвятила унікальному світу Галапагоських островів, а у квітні нарешті досягла берегів США, відвідавши Сан-Дієго, Лос-Анджелес та Сан-Франциско. У середині травня рушили на Гаваї, кинувши якір там 29 травня. На Оаху довелося міняти пошкоджені сонячні панелі.

У цей час у Японії запровадили жорсткий карантин, тому рушили на південь, у французькі володіння, змирившись із крахом рекламної кампанії. 29 серпня, здолавши за 25 днів 3366 миль, прийшли до одного з островів Нової Каледонії. Поспішати стало нікуди і знову рушили в дорогу лише 20 вересня. Не заходячи до Австралії, що обмежила доступ через ковід, на початку грудня досягли індонезійського острова Тимор, але й там на них (після 24 днів у морі!) чекав 10-денний карантин.

Далі почалася російсько-українська війна та остаточно вбила інтерес до подорожі. 10 березня 2022 року прийшли до Сингапуру і провели там більше місяця, ведучи рекламну кампанію, у квітні відвідали Таїланд, у другій половині червня побували у В'єтнамі, а потім три місяці з 21 липня по 20 жовтня провели у Малайзії. 10 листопада прибули до Індії, побувавши там у єдиному порту, а 29 листопада рушили до Африки. 16 грудня (водню в баках залишалося 10%) прийшли на Сейшельські острови, де зайнялися ремонтом. На стані обладнання далися взнаки довге перебування в морі, спека і шторми.

Це була 76-а зупинка, наступну зробили лише 14 квітня 2023 року на французькому острові Mayotte у групі Коморських островів та знову з технічних причин. Безвітря і спека призвели до перевантаження систем, частим блекаутам та втраті ходу. Довелося знову лагодитись і лише 22 травня, рятуючись від шторму, катамаран зробив непередбачену зупинку в Мапуто, Мозамбік. 1 червня прийшли до Дурбана – це вже ПАР, там їх відвідали представники Тойоти. Штаб-квартира компанії у Південній Африці розташована у цьому місті.

11 червня після важкого штормового переходу зайшли до Кейптауну, надовго. 23 вересня був захід в один з портів Намібії, але світ у ці дні був схвильований подіями в Карабаху. Далі з 10 до 18 жовтня стояли на острові Св. Олени, місці заслання Наполеона. У цей час Хамас напав на Ізраїль, і повідомлення з Гази витіснили все інше з стрічок новин. Я теж перестав стежити за плаванням, хоч опублікував не одну статтю про нього.

6 листопада прибули до Форталези в Бразилії, але саме тоді всі обговорювали невдачу українського наступу, потім переключилися на проблеми затримки допомоги Україні з боку США. З Бразилії, зазирнувши на день у Куру у Французькій Гвіані, пішли на Мартінику, куди й прибули 19 грудня, замкнувши таким чином навколосвітку. У планах все ж таки був рейс до Гвіани, але там поряд теж мало не спалахнула війна – Венесуела претендувала на частину Гайани.

У результаті лише 26 лютого 2024 року прибули у Форт Лодердейл, Флорида. На жаль, я не зміг зустріти катамаран, як зустрічав "Хокулеа" на річці Матанзас, коли вона йшла на південь. 4 березня Energy рушив на північ і 14 березня ошвартувався у Вашингтоні! У столиці він провів тиждень та відбув 20 березня. Куди? У Нью-Йорк, зрозуміло. Кудись і прибув 10 квітня. Не скажу, що його візит викликав ажіотаж – у США вирували заворушення в університетах, у Конгресі вирішувалося найгостріше питання про допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню, а в Нью-Йорку розпочинався суд над Трампом.

22 квітня "Енерджи" залишив NY, 26-28-го стояв у Містік Порт, Коннектикут, який відомий своїм морським музеєм (там зберігається розкішна репліка драккара вікінгів, яка брала участь у Операції Вітрило 2012), а потім попрямував до Бостона. Там він пробув з 1 по 5 травня, а потім через канадський Галіфакс і французькі острівці Сен-П'єр-Мікелон (99-а зупинка) попрямував на батьківщину, до порту Сен-Мало.

На момент написання цих рядків (вечір 1 червня за часом східного узбережжя США) він подолав приблизно половину Атлантичного океану. За попередньою інформацією, його також хочуть поставити до музею.