Рецензія на серіал «Симпатик» / The Sympathizer

Наприкінці травня телеканал НВО завершив показ драми, шпигунського трилера та сатиричної комедії «Симпатик». Її сюжет заснований на однойменному романі американського письменника в’єтнамського походження В’єт Тан Нґуєна, за який той отримав Пулітцерівську премію у 2016 році. У рецензії нижче захоплюємося новими перевтіленнями екс-Залізної людини Роберта Дауні-молодшого та розповідаємо, чи виглядає симпатично ця історія загалом.

«Симпатик» / The Sympathizer

Жанр історична драма, шпигунський трилер, чорна комедія
Автори Пак Чхан Ук, Джон Маккеллар
Режисери Пак Чхан Ук, Фернанду Мейрелліш, Марк Манден
У ролях Хоа Сюаньде, Роберт Дауні-молодший, Тон Ле, Ві Ле, Алан Чонг, Сандра О, Девід Духовни, Джон Чо
Прем’єра НВО
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

1975 рік. До падіння Сайгону лишаються лічені дні. Безіменний Капітан служить у місцевій таємній поліції та є правою рукою генерала Чонга, котрий співпрацює з рудоволосим кучерявим ЦРУшником Клодом. Та ніхто з навколишніх навіть не здогадується, що Капітан — таємний агент комуністичної Півночі.

Від свого куратора та за сумісництвом одного з двох кращих друзів Муна він отримує доручення відправитись разом з генералом-втікачем до США, щоб там продовжити свою шпигунську діяльність. Попри небажання виконувати цю сумнівну місію, Капітан змушений підкоритися, що не тільки призведе до непередбачуваних наслідків, але й докорінно змінить його життя.

Новий проєкт від студії А24 та НВО «Симпатик», на відміну від попереднього великого сатиричного шоу каналу «Режим», отримав схвальні відгуки критиків. Такий вердикт в принципі справедливий, адже екранізація однойменного бестселера В’єт Тан Нґуєна пропонує інший, в’єтнамський погляд на кровопролитну війну у В’єтнамі, чого у Голлівуді, здається, до цього ніколи не траплялося.

Окрім своєї навмисної, але на диво гармонійної багатожанровості, автори серіалу, серед яких значиться і режисер видатного «Олдбоя» Пак Чхан Ук, пропонують емоційні гойдалки та нерівний оповідальний темп. Там, де існує простір для драми, рефлексії, нам можуть підсунути неприкриту сатиру. А там, де починаєш захоплюватися формою (монтажні прийоми, ракурси, композиція кадру), згодом відчуваєш і кволість оповіді, що далеко не завжди йде на користь і може навіть відмовити від подальшого перегляду.

Починається шоу, втім, захопливо. Автори знайомлять нас з дійовими особами таким чином, наче розставляють фігури на шахівницях, і це виглядає цікаво. Та найкраще дебютний епізод проявляє себе у кульмінації, коли Капітан та його оточення змушені тікати з Батьківщини на організованому ЦРУшником Клодом (це одне з чотирьох перевтілень Роберта Дауні-молодшого) літаку до США.

Найбільш потужно маховик сатири розгойдується в одному з найкращих, четвертому епізоді, коли Капітан долучається до знімань фільму на тему війни у В’єтнамі як консультант. Режисером стрічки виступає Ніко Даміанос — черговий персонаж неповторного Дауні-молодшого, і це змушує згадати про пародійний «Грім у тропіках», а сама сюжетна лінія — про «Апокаліпсис сьогодні», «Мисливця на оленів» чи «Взвод».

Поки головний герой прагне протягнути у сценарій якнайбільше реплік для в’єтнамців, цьому вперто противиться Даміанос, що означає, що у Голлівуді, та й в Америці загалом, нікому не цікава їхня думка. «Симпатик» завзято висміює цей аспект, тож тепер голос стражденних буде почуто, а історична несправедливість — частково виправлена. На додаток тут абсолютно прекрасну роль не менш прекрасно виконав Девід Духовни.

У сюжеті є цікаві та дотепні моменти, пов’язані з веденням Капітаном подвійної гри. Його дуальність проявляється не тільки у цьому, а й у внутрішніх суперечностях. В якийсь момент герой вже сам не розуміє власну ідентичність. В’єтнамець з французькою кров’ю у жилах, прибічник Півночі, який виконує завдання ворожого генерала з Півдня, він уособлює гірке роз’єднання своєї країни, протиставлення менталітету Сходу і Заходу, ідей комунізму і капіталізму.

Двоїсті, амбівалентні почуття викликає і саме шоу. З одного боку це міцна історія, обрамлена у виразні формалістські прийоми та підкріплена гарними акторськими перфомансами. Та з іншого — вона не здатна тримати увагу на одному диханні протягом усього шляху, і це явно псує загальне враження.

Очевидно, що серіал цей більше стосується США, ніж В’єтнама, дарма, що оповідь ведеться від особи персонажа-в’єтнамця. Як тут не згадати раммштайнівське «We’re all living in Amerika. Coca-Cola, sometimes war». Рядок з хіта 20-річної давнини від культових німців якнайкраще характеризує те, що в прямому сенсі відбувається на екрані.