Нулі із позначкою плюс. Тактичний огляд нічиї України в товарняку проти Німеччини

Вчора Україна провела перший матч у межах підготовки до Євро. Спаринг проти Німеччини показав цікаві тактичні ходи, підлаштування та експерименти Реброва. Гра завершилася 0:0, але це той випадок, коли сухий рахунок зовсім не про суху гру. OBOZ.UA розповідає про всі тактичні тонкощі та як збірна України адаптувалася під складного суперника.

Стартові склади

В обох збірних підготовка складу проходила з урахуванням того, що чимало гравців були нещодавно задіяні до вирішальних матчів - той же Лунін не виходив через святкування перемоги "Реала" в ЛЧ. Ребров для першого спарингу обрав Степаненка, Яремчука, Забарного, Циганкова та Мудрика. Німеччина збирала найкращих із доступних. Попри відсутність Рюдігера та Крооса, для старту знайшлася гарна одинадцятка: Гроос, Гаверц, Мусіала, Гюндоган і Вірц.

Перший тайм. 0:0 - цілком закономірний результат

Очікувано, німці забрали ініціативу собі. Тиск у центрі поля продовжувався активністю переважно ліворуч, із намаганням продавити зону Коноплі та Забарного. Склалося таке враження, що вчора Україна відпрацьовувала контроль поля без володіння, щоб зрозуміти, як виглядатиме вітчизняний автобус. Приємно було бачити зарядженість: навіть без м’яча кожен гравець виконував роль для оборони та страхували один одного. І чим критичніший був наступ Бундестім, тим щільнішими ставали редути жовто-синіх.

У цьому контексті, безумовно, привернув увагу експеримент із захистом: проти сильного складу Ребров одразу вирішив грати у три центрбеки із активними ролями латералів. Під час оборони наші закривалися у 5-4-1, обрізаючи можливості для Мусіали чи Гаверца з’явитися за їх спинами та отримати пас. Приємно, що захисники грали до останнього: привозили багато кутових, але не давали вдарити зі зручної точки.

А що німці? На трибуни прийшли десятки тисяч глядачів в очікуванні, що Німеччина готова повернути собі ім’я на домашньому Євро. Весь перший тайм вони грали широким флангом, постійно шукаючи простір. І яка ж потужна ця збірна попереду: Міттельштадт із неочікуваним ударом; Мусіала з коротким пасом; висока позиція Кімміха; Вірц, у якого ніби не було виснажливого сезону за "Баєр". 30 хвилин знадобилося, аби призвичаїтися до українського автобусу - і почали виникати небезпечні моменти біля воріт Трубіна.

Хоч у захисті ми трималися, в атаці виникали питання до готовності. Не увійшов у гру Зінченко - багато пасів, небезпечних для своїх, запізнілий вибір позиції. До удару не доходило майже весь тайм: за 45 хвилин на нього зміг наважитися тільки Яремчук, інші чекали кращої позиції. Ще був дальній удар Степаненка - та це все, що можна згадати із активності здалеку. В іншому слід було перестати боятися. Активна роль Циганкова допомагала Україні пресингувати на чужій половині - і тепер треба було експериментувати із атакою. Особливо конвертувати швидкість Мудрика в результативні передачі на останній третині.

Другий тайм. Порятунок замінами

У другому таймі нічого не змінилося: Україна грала другим номером, а лідерство Німеччини тільки прогресувало. Їх присутність біля нашого карного стала постійною, захист отримав випробування постійними розрізними пасами чи тосуваннями гравців попереду. В таких умовах стара схема захисту вже не працювала. Дуже низькі позиції стали проблемою, адже впритул до п’ятірки в останній лінії розташовувалися четверо півзахисників. На другий темп чи простріл із флангу не було кому реагувати, а Кімміх чи Мусіала чатували на такий момент майже весь другий тайм.

Роль Трубіна зростала із кожною хвилиною, адже щоп’ять хвилин він робив карколомний сейв. Бундестім нарощувала кількість закидань та навісів, де не встигали навіть Забарний та Сваток. Жахлива точність німців зберігала рахунок нічійним, але і наш воротар фантастично зупиняв небезпечні удари. Та під час цієї навали збірна України раптово розкрила проблему Німеччини: суперник не натренував протидію контратакам. Антон і Та чудово закривають ворота під час довгих просувань, а от на стрімких вибіганнях траплялися провали. Мудрик мав по моменту на кожен тайм, де грала саме його швидкість - і ніби хотів сам відзначитися, не шукаючи адресатів. Обидва рази самовпевненість завадила викотити на вільного Яремчука чи Циганкова.

Фінальні 20 хвилин змінили все: почали працювати численні заміни з обох сторін. У нас вийшли Довбик, Зубков, Ярмоленко, Судаков; у німців з’явилися Мюллер, Павлович, Кох, Ундав, а також - надактивний Баєр. Особливо активні були українці ліворуч - Україна продовжила свої спроби за допомогою Зубкова, який і сам прострілював, і паси розрізні видавав. 32 хвилини тиску другого тайму жовто-сині вистояли та отримали нарешті час планувати свої атаки через свіжих гравців. Те, що німці не змогли реалізувати численні власні моменти - безумовна заслуга Трубіна, але підчищали у багатьох моментах також Забарний, Конопля та Степаненко.

Ребров чудово зрегував замінами, посиливши середню лінію, через що зупиняти суперника вдалося раніше. Захист отримав більше можливостей обирати влучніші позиції, а нападники частіше тримали м’яча. Звідси момент Ярмоленка, Довбика, Циганкова та Зубкова. У цьому матчі Україна не тільки знову спробувала схему на три центрбеки. Ми побачили, що з’явилася організована та гнучка оборона. Так, є свої проблеми - перенавантажена, вона не може постійно працювати якісно. Але якщо збалансувати взаємодію між лініями - все вийде.

0:0 - класний матч завершується закономірною нічиєю. Україна точно не заслужила пропустити, а попереду нам не пощастило. Німцям теж є про що подумати - якщо вони і далі будуть так марнувати численні моменти, то навіть півфінал на Євро не світить. Наступна гра - 7-го червня проти Польщі.