Крым после окончания войны: с чего нужно начинать

Сейчас, когда реальное окончание войны выглядит все еще недостижимой перспективой и мы вряд ли представляем даже условия перемирия, не то, что условия мира, обсуждать условия деоккупации Крыма все еще кажется нам скорее политической фантастикой, чем реальной политикой, пишет Виталий Портников. для "Крым. Реалии".

Далее текст на языке оригинала.

Як забезпечити повернення Криму до політичного простору України? Якими будуть громадські настрої на Кримському півострові, де українська мова та культура на момент окупації перебували у справжній цивілізаційній резервації навіть у порівнянні зі східними та південними регіонами країни? Усі ці питання постійно порушуються та дискутуються, причому аж ніяк не лише в Україні.

Тим часом починати треба з іншого – із зобов'язаннями України перед корінними народами Криму, передусім, перед кримськими татарами. Причому навіть якщо Україні не вдасться силовим шляхом відновити свій контроль над Кримським півостровом і доведеться роками, а, можливо, й десятиліттями чекати на політичне вирішення питання про відновлення територіальної цілісності країни, моральних зобов'язань це не скасує в жодному разі.

Україна може допомогти етнічним українцям півострова, які вирішують переселитися до інших регіонів країни. Але "землею обітованою" для кримських татар все одно залишиться сам Крим.

При цьому ми повинні розуміти, що Російська імперія для виправдання своєї політики витіснення корінних народів Криму та заміни їх лояльним населенням фальсифікувала історію Криму приблизно так само, як і фальсифікувала історію українських земель.

В імперських та радянських підручниках історії Крим поставав жорстокою рабовласницькою державою, яка пригнічувала слов'ян. І це при тому, що справжньою такою державою, "країною рабів, країною панів" була сама Російська імперія, влада якої "посадила на ланцюг" власних співвітчизників, які залишалися в становищі робочої худоби аж до середини ХІХ століття, а потім перетворилися на заручників землевласників і голів колгоспів.

У тіні цього російського наративу залишилася сама непроста історія кримськотатарської державності та взаємин Криму і [Запорізької] Січі, без яких, можливо, не було б української етнічної та політичної ідентичності. Але якщо українцям вдалося зберегти більшість на землях свого проживання, то кримських татар виганяли з перших днів після вторгнення катерининської "орди", а 80 років тому було вигнано остаточно – спробуйте після цього відновити цивілізацію, неодноразово зруйновану та маргіналізовану!

І хіба не дивно, що зараз, коли погляди світу – до речі, насамперед, мусульманського світу – прикуті до того, що відбувається на Близькому Сході та до пошуку варіантів миру і розвитку для Гази, ніхто й не згадує про те, що буде з кримськими татарами у Криму, навіть український президент на конференції в Сінгапурі!

Впевнений, саме тому відновлення прав корінних народів Криму має бути не просто частиною політичних і моральних зобов'язань України після закінчення війни. Воно має бути частиною наших уявлень про справедливий мир – коли б цей мир не настав.