Війна, історія, стосунки та безпека — якого контенту в медіа не вистачає дітям

Зараз дитячий контент представлений на спеціалізованих каналах, переважно з мультфільмами: «Плюс плюс», «Піксель» (ще один дитячий канал «Малятко ТВ» припинив мовлення влітку 2023 року), супутникових каналах Niki Kids і Niki Junior і часом в ефірі загальнонаціональних мовників «Суспільне. Культура», Новий канал, ТЕТ та «Світло».

Тому Національна рада з питань телебачення та радіомовлення за ініціативою мовників ініціювала дискусію «Як говорити з дітьми зрозумілою для них мовою». Вона складалася з двох блоків: як медіа готують контент для дітей та думки експертів і психологів щодо того, яких програм та проєктів дітям не вистачає. «Детектор медіа» подає її основні тези.

Контент для дітей за порадами психологів

За словами членкині Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олени Ніцко, лідерами з кількості дитячих програм на загальнонаціональних каналах, окрім спеціалізованих дитячих, є «Суспільне. Культура» (15 годин), Новий канал (11 годин), К1 (7 годин), ТЕТ (3 години) та «Світло» (2,5 години на тиждень). З радіостанцій найбільше програм для дітей — на «Країні ФМ» (10,5 години на тиждень). Однак також такі програми присутні на «П’ятниці» та «Радіо Культурі».

Олена Ніцко

Суспільний мовник теж був ініціатором цієї дискусії. Юлія Дичук, керівниця дитячого мовлення у СМ, розказала, що виробництво дитячого контенту — це виклик. Концепція розвитку у цьому напрямку в компанії з’явилась у 2020 році. Ключовим вектором цієї концепції є:

1. дитиноцентричність — контент має виходити в інтересах дитини;
2. чесноти — Суспільне намагається розвинути їх у дітях, щоб мати спільні цінності та інтегруватись у ЄС;
3. самореалізація — компанія створює контент, який має сприяти самореалізації дитини.

«Наш акцент — виробництво дитячого контенту для диджитал-платформ. Подкасти, ютуб і тікток», — пояснила Юлія Дичук. У 2021 році Суспільне запустило ютуб-канал для дітей «Бробакс». А у 2022 році створило телеграм-канал з аудіоказками. Спершу різні казки начитували, а далі Вікторія Мурована та Ірина Виговська написали власні «Хоробрі казки».

Зараз Суспільне створює власну анімацію — серіал «Тото» (про пригоди песика Тото, який пізнає світ разом із друзями). «Ми почали інтегрувати теми, куди дзвонити у разі небезпеки, під час тривоги треба йти в укриття, не варто спілкуватися з незнайомими. Ми маємо давати теми, які мають розвивати дітей», — каже Юлія Дичук. Також, на її думку, важливо давати дітям відчути приналежність до спільноти, розвивати тему інклюзивності. І при цьому попри реалії війни важливим є розвитковий контент.

«Діти хочуть знати про війну, але також їх цікавить і інформація про тварин: і про ящірку, і про їжака. Ми маємо не забувати, що дітям потрібен контент про тварин. Ми не маємо їх тримати у закритій бульбашці війни», — додає Юлія Дичук.

Дитячий контент Суспільне створює за порадами психологині Маріанни Новаковської. Юлія Дичук виокремила кілька її правил:

1. про війну й інклюзію маємо говорити чесно, не вигадувати якійсь окремий світ;
2. не транслювати зневіру;
3. давати можливість дитині прожити все;
4. не брехати;
5. емоційний стан важливіший за слова.

Іванна Найда, генеральна продюсерка «Плюс плюс», розказала, що на її каналі є розроблена редакційна політика з чіткими правилами та тезами, які регламентують виробництво контенту для дітей: «Наш основний лозунг — безпечний світ для дитини. Ми працюємо з дитячою психологинею Світланою Ройз. Усі наші продукти проходять її експертизу».

Співпраця з психологом дуже важлива, оскільки для медійників не завжди є очевидним, що саме може травмувати дитину. Наприклад, Іванна Найда розповідала, що коли створювали епізод анімації щасливої родити, де є батьки, діти, котик і собачка під слоганом «Добро завжди перемагає», психологиня заборонила його. Адже зараз багато сімей неповні, дехто втратив своїх домашніх тварин або був змушений із ними розлучитись — і така картинка може травмувати дитину.

«З 2014 наш фокус спрямований на травмочутливість. Наші герої не можуть потрапляти у ситуацію, з якою не можуть упоратися. Поряд із героями є дорослі, які беруть відповідальність, діти не стають свідками насильства. З 2022 року ключовим вектором стало постравматичне зростання та віднайдення сил. Дорослі роблять усе можливе для безпеки. Діти можуть допомогти іншим. Уникаємо кольорів і звуків, які можуть бути тригером для дітей. Дослуховуємося при виборі спецефектів до психологів. Червоний колір ніяк не може нагадувати кров», — каже Іванна Найда.

Усі сценарії власних продуктів будуються на цих правилах. Канал виробляє небагато власного контенту. Це анімація, хронометражем 5 хвилин, яка транслюється між «крутими мультблокбастерами», однак вона має на меті налаштувати дітей на відновлення. «Війна та травматизація діє на нас усіх. Але діти більш адаптивні, вони швидше відновлюються, просто інколи вони не знають, як», — додає генпродюсерка.

У ніші дитячого контенту вийшов повнометражний мультфільм «Мавка» виробництва Film.ua. За словами продюсерки Ірина Костюк, українські діти отримали свого анімаційного героя, попит на якого був ще від початку війни у 2014 році. Для продакшну викликом був реліз фільму у 2022 році, коли половина кінотеатрів не працювала або зазнала пошкоджень від російських атак. Частина цільової аудиторії виїхала за кордон. Тобто умови були вкрай несприятливі для випуску у прокат мультфільму, над яким працювали 8 років і витратили на нього багато грошей. Однак, як виявилося, всі ці застороги не справдились — і реліз мав успіх ізбори. При цьому не лише в Україні, а й в усьому світі. За словами Ірини Костюк, Німеччина, Польща, Франція давали прокат місцевою мовою та мали феноменальні збори.

Працюючи над «Мавкою», продакшн не створював один фільм, а створював всесвіт. Тому повнометражним мультфільмом усе не закінчилось, а лише розпочалося. Зараз продакшн виробляє серіал «Мавка» для аудиторії 6–12 років із французькими партнерами. Готується повнометражний фільм, орієнтований на більш дорослу аудиторію (16+), попередня дата виходу — 2026 рік. Також у планах — повнометражний мультфільм-продовження «Мавки».

Окрім цього продакшн працює з Антоніо Лукичем та аніматорами з Ужгорода над новим мультфільмом, який має привабити хлопчачу аудиторію.

Як уже розказувала Юлія Дичук із Суспільного, для дитячого контенту актуальними є диджитал-платформи. І є запит на дитячий контент. У цій ніші працює проєкт «Uкраїна казок» за підтримки USAID. На порталі розміщена інтерактивна мапа України, де можна обрати певний регіон і ознайомитися з українськими народними казками, адаптованими для дитячої аудиторії. Вони доступні у текстовому й аудіоформаті. Декілька вже мають і відеоверсію.

Аліса Ліндеман, яка займається адаптацією казок на порталі, розповіла: «У дітей шалений запит саме на українське. Наші казки адаптовані для дітей. Герої борються зі злом. І можливо, не завжди мають силу, але знаходять вихід мудрістю, хитрістю, співпрацею з іншими. Це співзвучно до того, коли ми об’єднуємося, щоб перемогти».

Контент для підлітків. Поради психологів та експертів

Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук пояснює, що в українських медіа переважно присутній контент або для дорослих, або для менших дітей (мультики-казки), тоді як підліткового контенту бракує. Тому Дар’я провела опитування серед 50 підлітків і запитувала, чого їм не вистачає.

Дар’я Герасимчук

Перша ключова тема, за її словами — це війна: «Дітям недостатньо адекватної інформації про війну. Вони не володіють контекстом історії України. Їм не вистачає історичних фактів, розказаних їхньою мовою».

Друга тема — це питання безпеки. «Домашнє насилля, сексуальне насилля, булінг тощо. Контенту про ці проблеми їм недостатньо. Вони бачать інформацію, куди звернутись, але вони б хотіли зрозуміти сутність цієї агресії», — додає вона.

Третя тема — це стосунки. Сексуальне виховання та вміння будувати взаємини з людьми.

Окрім цих основних трьох тем підлітків, за словами пані Герасимчук, цікавлять питання інклюзії, а також для них важливо, щоб інформація була їхньою мовою, тобто молодіжним сленгом.

Любов Найдьонова, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та членкиня Громадської ради при Нацраді, розповіла, що медіа створюють стресори для дітей, яких і так достатньо в умовах війни. «Стрес від побаченого по телебаченню у півтора раза перевищує той стрес, який вони бачать насправді», — каже вона. Це накладає додаткову відповідальність на медіа, які мають надавати інформацію про вихід із цього стресу. «Медіа мають перетворитися на психологічну освіту. Підтримка вразливих аудиторій. Ми маємо робити більше контенту для психоедукації. Потрібно розповідати, як реагувати. Травмують не лише події, а й реакції на події. Від медіаконтенту не має виникати почуття безпомічності, безпорадності, провини. Медіаконтент повинен допомагати будувати плани на майбутнє. Бо стрес знищує лінію майбутнього», — пояснила Любов Найдьонова.

Любов Найдьонова

Надія Дятел, координаторка національної психологічної ситуації, сказала, що медіа мають допомагати дітям навчитися бути стійкими, спонукати шукати цінності та запровадити моду на небайдужість.

Надія Дятел

«Не вистачає анімаційних серіалів і мультфільмів про гендерну рівність, які б демонстрували різноманіття поведінки. Дівчата можуть керувати дронами чи трактором. Такі моменти можна показувати», — додає Юлія Чаплінська, дослідниця в Тілбурзькій школі гуманітарних і цифрових наук (Тілбург, Нідерланди). За її словами, підліткам також потрібний контент про гігієну, анатомію, емоційний інтелект, культуру згоди, прийняття себе, різноманітність у суспільстві, про повагу та толерантність.

Юлія Чаплінська