Як говорити з дітьми про людей з ампутованими кінцівками: поради психологині

Важливо вміти правильно спілкуватися з ними, проявляючи повагу та розуміння. Розмова з дітьми про ветеранів і людей, які втратили кінцівки, може бути досить складною, про це 24 Каналу розповіла Марина Гончар, психологиня Сімейного центру ментального благополуччя "Твоя опора".

Як говорити людьми, які втратили кінцівки

Не витріщайтеся. Якщо ви зустріли людину з протезом або без кінцівки, не фіксуйте свій погляд на їхній травмі. Це може викликати неприємності та дискомфорт для такої людини.

Не ігноруйте. Намагайтеся не уникати спілкування з людьми з інвалідністю. Вони заслуговують на нашу увагу та повагу, оскільки багато з них віддавали своє здоров’я для захисту країни.

Не запитуйте про травму. Багато людей з інвалідністю не хочуть розповідати про свої травми. Якщо вам потрібна інформація, краще спитайте, чи їм зручно розповідати про це.

Не жалійте, але співчувайте. Важливо не висловлювати жалю, але проявляти співчуття. Коли ми жаліємо людину, ми наголошуємо на тому, що вона втратила, і це може викликати незручність. Співчуття допомагає виразити повагу до сили та витривалості цієї людини.

Не надавайте допомогу без дозволу. Ніколи не допомагайте людині з інвалідністю або не торкайтеся їхніх протезів без їхнього дозволу. Питайте, чи вони потребують допомоги, і дійте тільки за їхньою вказівкою.

Поговоріть з дітьми. Важливо навчити дітей бачити в людях з інвалідністю спершу особистість, а інвалідність розглядати як одну з ознак. Розмовляйте з дітьми про правила спілкування та поведінку в присутності людей з інвалідністю.

Пам’ятайте, що всі люди різні. Кожна людина має свої унікальні реакції та досвід. Немає єдиного правила для всіх. Питайте, що комусь зручно чи ні, та дійте відповідно до їхнього вибору.

Як говорити з дитиною про людей з інвалідністю

Дуже важливо розмовляти не в присутності людини, якої це стосується. Тому краще поговорити заздалегідь, ще до того, як діти виявлять цікавість. У розмові потрібно використовувати правильний термін – "людина з інвалідністю" – і пояснювати дитині доступними для її віку словами вищенаведені правила.

Зустріч дітей та їх батьків з ветераном російсько-української війни Андрієм Хом’яком / Фото "Твоя опора"

Створіть комфортну атмосферу для обговорення. Перед тим як розпочати розмову, важливо визначити час і місце, коли дитина вільна для сприйняття нової інформації. Створення довірливої атмосфери допоможе дитині відчути себе комфортно. Вони повинні відчувати, що їхня думка важлива, що вони можуть вільно висловлювати свої питання та думки.

Покажіть приклад толерантного ставлення. Діти навчаються багатьох речей, спостерігаючи за своїми батьками та дорослими. Ваш власний приклад говорить більше, ніж тисячі слів. Показуйте дітям, як має виглядати толерантне ставлення, емпатія і розуміння інших.

Використовуйте просту мову, зрозумілу дітям, і надавайте позитивний приклад. Для дітей дошкільного віку це можуть бути казки, для молодшого шкільного – короткометражні соціальні ролики на цю тему, старшим дітям можна надати більше докладної інформації.

Поясніть суть ветеранів. Дітям важливо розповісти, що ветерани – це люди, які служили в армії та брали участь у важких ситуаціях, де стали жертвами серйозних травм. Зауважте на тому, що ці воїни проявили великий героїзм та сміливість, служачи нашій країні та захищаючи кожного її жителя.

Розкажіть про індивідуальність і потреби. Важливо пояснити дітям, що не всі люди мають однакові історії і потреби. Це сприятиме формуванню чіткішого розуміння того, що взаємодія з такими людьми може бути різною. Поясніть, що реакція ветеранів на пропозицію допомоги або підтримки може бути різною, і це теж повинно сприйматися з розумінням.

Відповідайте на питання та надавайте інформацію. Після розмови будьте готові відповідати на питання дітей та надавати більше інформації, якщо вони будуть проявляти інтерес. Діти можуть мати багато питань, і це нормально. Точні відповіді та додаткова інформація допоможуть їм краще зрозуміти ситуацію.

Як виховати толерантну дитину

Чим менша дитина, тим безпосереднішою буде її реакція при зустрічі з людьми, які втратили руку чи ногу. Ми можемо говорити з нею на цю тему, довго пояснювати, як поводитися з людьми, які втратили кінцівку, але дитина відреагує по-своєму.

Дуже важливо, щоби дорослі не відчували ніяковіння та провини перед людьми, які втратили кінцівки, адже діти швидко це зчитують. Не забороняйте дітям говорити на цю тему та дивитися на людину, адже це ще більше привертає увагу.

Краще сказати: "ми з тобою говорили, що зараз є багато чоловіків та жінок, які втратили ногу чи руку. Серед них є військові, які втратили кінцівку, коли нас захищали. Тепер вони носять протез, щоб мати змогу пересуватися".

Не потрібно змушувати дитину дякувати військовим без кінцівок. Можна показати дитині жест подяки, коли прикладаємо руку до серця, якщо вона ніяковіє підходити. Проте дитина має це робити за власним бажанням.

Дитина боїться, що може теж втратити ногу або руку: що казати

Діти з 5 років знають, що в Україні триває війна. Вони чують від дорослих, що умовно безпечні міста обстрілюють.

Якщо бачимо, що дитина перелякалася, коли побачила людину без кінцівки, ми кажемо: "я бачу, що тобі страшно. У нас йде війна, але ж ти пам’ятаєш, якщо чуємо сигнал повітряної тривоги, то йдемо в укриття або коридор за правилом двох стін. Ми робимо все для того, щоб бути у безпеці. ППО та військові захищають нас.

Дітям можна розповідати про "Ігри нескорених", де люди з інвалідністю виборюють свої нагороди. Так у дітей виховується повага до таких людей.

Книги та мультфільми для дітей про людей з інвалідністю

• "Таємні історії маленьких та великих Перемог" Тані Стус. У розділі "Історія, яку розповів біль" головні герої – військовий і його біль;
• "Кожна грудочка землі" Ольги Войтенко. Батько головної героїні повертається після поранення на війні додому та учиться заново ходити на протезах, а потім бере участь в змаганнях з бігу;
• "Різдвозавр" Тома Флетчера. Головний герой Вільям – на колісному кріслі;
• "Світ без меж" Анастасії Степули – для дітей і дорослих про різноманіття й рівність;
• "Сміховисько" Світлани Ройз – про дівчинку, що відновлюється після випробувань війни.

Також діти можуть переглянути:

• мультиплікаційні серії "Як приборкати дракона", де головні герої – Гикавка з протезом ноги та Беззубик із протезом на частині хвоста – стали вожаками для людей і драконів;
• короткометражний мультфільм "Скарлетт", де йдеться про дівчину, у якої після хвороби ампутували ніжку, і яка знову почала танцювати й стала допомагати іншим;
• короткометражний мультфільм "Подарунок" – про те, як мама подарувала синові песика з трьома лапками, і як песик зміг допомогти хлопцю;
• короткометражний фільм "Циркметеликів" для дітей від 12 років;
• мультсеріал "Вулиця сезам";
• мультсеріал "Щенячий патруль" (7 сезон);
• мультсеріал "Мопсики-приятелі".