Позбавляти чи не позбавляти мільйони українських громадян за кордоном українського громадянства?

Економічна система так влаштована, що вона при зміні базових налаштувань знаходить точку рівноваги на вищій або нижчій точці рівноваги.

Безугла vs Клименко.

Позбавляти чи не позбавляти мільйони українських громадян за кордоном українського громадянства?

Зверніть увагу, привід для суперечки - відмова чоловіків за кордоном повертатися в Україну для служби в армії.

Але "вигребли" всі - "і мертві, і живі, і ненароджені", а саме 11 млн громадян, які опинилися і як біженці, і залишилися на окупованих територіях.

А це і діти, і люди похилого віку, і жінки, і інваліди, а не тільки військовозобов'язані.

Присутня на шоу Юлія Клименко спробувала не погодитися, але зробила це в якомусь "ковбасно-споживацькому" стилі.

Мовляв, не можна від них відмовлятися, вони по 18 млрд дол в Україну щорічно надсилали.

Вісімнадцять, не вісімнадцять, але 15 млрд дол до повномасштабної війни заходило, але це загальна сума, з урахуванням оплати аутсорсингу, схем з ІТ та обналу долара.

Тобто не тільки мігранти.

Тепер цих грошей стане набагато менше, але не внаслідок заяв Безуглої, а внаслідок втрати для країни позитивного сценарію майбутнього (принаймні в середньостроковій перспективі).

У негативний сценарій ніхто не хоче інвестувати.

Тому я прогнозую скорочення цієї суми з боку трудових мігрантів до позначки нижче 10 млрд дол. на рік, тобто більш ніж на третину.

У перспективі ця сума може стабілізуватися на позначці в 7-8 млрд дол щорічно і повільно рухатися вниз у міру відходу у засвіти людей похилого віку, які відмовилися виїжджати й отримують допомогу з боку родичів за кордоном.

Взагалі, нафта 21 століття - це людський капітал. Зростання ВВП забезпечується в основному через споживання, тому людей скрізь цінують.

Кожен економічно активний житель країни в контексті України - це до мільйона доларів капіталізації економіки через ефект мультиплікатора.

Втрата 11 млн осіб - це в перспективі 30 років, втрата 10 трлн дол потенційного валового продукту або близько 300 млрд ВВП на рік (потенційно можливого).

У цій цифрі і ціна грошей у часі, і можливість виходу ВВП України на рівень 500 млрд дол у перспективі 10 років. Так, не всі із зазначених 11 млн осіб є економічно активними, але в них народяться діти, онуки тощо.

І 10 трлн дол залишаться в інших країнах. Усі природні ресурси країни, у нас, нагадаю, оцінюються в 10 трлн дол.

А валове накопичення основних засобів - 1 трлн грн, а з урахуванням дооцінки - не більше 1 трлн дол. Тобто, ціна подібних заяв Безуглої досить велика - компенсувати втрату 10 трлн дол в Україні просто нічим.

Це так, цифри для розуміння масштабу процесів для політичних еліт, у яких немає математиків, але є ексцентрики, які "думають" емоцією і внутрішнім ресентиментом щодо своїх громадян.

Які за такого підходу сприймаються як кріпаки.

Пригадується Бодрійяр: феодал привласнює життя своїх підданих, при цьому самостійно вирішуючи, коли йому самому варто ризикувати своїм життям.

Для кріпака такий стан перетворюється на "відстрочену страту військовополоненого". Економічна модель, створена в Україні, давно "випльовувала" зайвих людей.

Економічна система так влаштована, що вона при зміні базових налаштувань знаходить точку рівноваги на вищій або нижчій точці рівноваги.

Продуктивні сили УРСР, включно з інфраструктурою, освітою, наукою, медициною та енергетикою, були розраховані на чисельність населення в 52 млн осіб.

Якщо цей потенціал не розвивати, а амортизувати в нуль (коштом цієї амортизації і "харчувалися" наші політичні еліти всі ці 30 з гаком років), то і чисельність населення буде амортизована майже в нуль.

Не подобається структура економіки УРСР - створіть нову модель. Але не амортизуйте стару в нуль!

Потрібно виходити на вищу точку розвитку, а не на нижчу. І цінувати людей.

Людиноцентрична політика як базова філософія і національна ідея.

Я про це попереджав у своїх статтях "День, коли "зупиниться" Україна" багато років тому, але це був глас волаючого в пустелі.

Мене називали песимістом, а я виявився оптимістом, тому що давав нам час до проходження точки неповернення приблизно у 2-3 політичних цикли або до 2040 року.

Але "втеча" людей поганий знак для політичних еліт.

В одній зі статей я аналізував платіжний баланс України з 2010 року.

За період 2010-2021 з України було виведено бізнесом і політичними елітами 170 млрд дол ("гроші з України").

За цей самий період населення (трудові мігранти) перерахували в Україну приблизно 155 млрд дол ("гроші в Україну").

Тобто, поки політичні еліти заробляли "тут" і витрачали "там", прості українці заробляли "там" і витрачали "тут".

Якщо люди перестануть надсилати гроші в Україну, то де політичні еліти братимуть гроші для виведення за кордон?

Торговий товарний баланс у нас глибоко дефіцитний (уже мінус 39 млрд дол).

Баланс послуг теж піде в мінус: сектор ІТ скоротиться (міграція, низький рівень освіти, низька народжуваність, тобто мало людей для заповнення). Транзиту газу, нафти, аміаку вже немає.

У борг давати будуть мало - держборг уже 90% ВВП.

Щойно зовнішнє кредитне підживлення зменшиться, відсутність людей призведе до того, що виводити капітал з України можна буде лише ціною постійної девальвації.

Єдиний порятунок тоді - скорочення імпорту за рахунок старіючого, бідного населення, що живе з "городів" і сировинний експорт.

Модель, за якої країна ніколи не стане багатою і привабливою.

Загалом, цінуйте людей і пам'ятайте історію славного міста Гамельна, з якого щуролов забрав усіх дітей, залишивши в місті одних старих.

Джерело