"Молот" і "Нота": чи може Україна зробити танк, який розібʼє "Армату"

Танки у російсько-українській війні відрізняються кількома моментами: "мангалами", підривами боєукладок і їхнім знищенням за допомогою дронів та скидів. Отож Фокус поглянув на українські розробки перспективних машин "Нота" та "Молот" з точки зору актуальності машин.

До початку повномасштабної війни в Україні існували два проєкти сучасних танків Обʼєкт 477 "Молот" та Оʼбєкт 477 "Нота", які розроблялися у 1990-2000-ті роки. Два проєкти машин відрізнялися компонуванням. В межах робіт було виготовлено 10 прототипів і дослідних зразків "Молота". Три з них були в остаточному варіанті. В Україні збереглося шість прототипів і до двох з них були в остаточній версії.

Проєкт "Молот"

Розробкою Обʼєктом 477 займалося Харківське конструкторське бюро імені Морозова. Виробником в Україні мав би бути завод імені Малишева. Зауважимо, що проєкт "Нота" — це розвиток напрацювань за проєктом "Молот".

Башта та керування вогнем

Основною особливістю танка мала б стати гармата калібром 152-мм ЛП-83 й нова система заряджання з можливістю роздільного заряджання. При цьому основний недолік радянських машин у вигляді відсутності ізоляції боєприпасів від екіпажу залишився. Проте башта була без екіпажу, що було проривним рішенням.

Автомат заряджання знаходився у двох автоматизованих сховищах зліва і справа від механіка-водія всередині корпусу.

Швидкість перезаряджання мала складати всього чотири секунди, бо автомат заряджання мав 10 снарядів і був перероблений. Загалом боєкомплект складався з 34 пострілів. Перевагою такої схеми є швидкість заряджання.

Система управління вогнем мала отримати інерційну навігацію, ГЛОНАСС, можливість дистанційного управління машиною в конкретних ситуаціях. Були наміри встановити розвинуту апаратуру автосупроводження й автоматичного обміну даними про виявлені цілі. Командири машин мали б мати засоби для цілевказання для артилерії та авіації. Для цього мали обʼєднати систему обміну даними з бойовою авіацією.

Для членів екіпажу планувалося створити панорамний приціл з тепловізором, лазерним далекоміром і автотракером для командира танка. Проте це не відбулося й було створено тимчасову версію тільки з тепловізором.

Силова установка

Силова установка мала бути у вигляді дизельного двигуна 6ТД-2 або газотурбінного ГТД-1250. Кількість кінських сил оцінювали у 1500-1650 одиниць (за словами Миколи Саламахи реальна потужність 6ТД-2 складає 1400 к.с., яку штучно обмежили через нездатність трансмісії передавати таку потужність). Проте прототипи мали потужність до 1200 к.с. Танк мав отримати автоматичну коробку передач на сім швидкостей, але роботи так і не розпочалися. Попри це мобільність машин оцінювалась дуже високо.

Випробування машини йшли успішно. Прототипи Обʼєкта 477А мали піти у передсерійне виробництво у кількості 50 машин. Проте розвал Радянського Союзу все змінив. Фінансування майже зникло.

Бронювання

Маса танка мала бути 55-57 тонн. Для того, щоб маса не була більшою, використовувалися компоненти з титану. Зокрема в елементах корпусу, вхідних люків, бронюванні башти та її цитаделі. Лобова частина мала бронювання до 1300 мм без врахування ДЗ, товщина бортів — до 150 мм, а балістичні фартухи мали 130-мм. Динамічний захист мав бути новий, а поки його не розробили, то мали встановити "Контакт-5".

Спільний проєкт з РФ — проєкт "Нота"

Продовженням проєкту став спільний проєкт Києва та Москви під назвою Обʼєкт 477 "Нона". Наразі невідомо, чи це була кооперація в межах СНД, чи реальне бачення "Молота" як танка наступного покоління для ЗСУ та ЗС РФ. Проєкт розроблявся у 1994-2000-х роках.

"Нота" отримала кілька змін:

• гармату 2А83 замість ЛП-83;
• спрощену систему управління вогнем.

За 6 років було створено три прототипи, які скоріше за все були модернізацією зразків "Молота". Проєкт не відбувся через геополітику. Тодішній президент РФ Борис Єльцин вирішив розірвати з Україною всі спільні роботи в галузі бронетехніки. У Росії було вирішено зробити ставку на "Уралвагонзаводі", на якому зʼявився прототип танка Обʼєкт 195. Його особливістю було розміщення екіпажу в передній частині корпусу, а башта дистанційно керувалася. Однак пізніше проєкт замінили "Арматою", яка так і не потрапила на фронт за роки повномасштабної фази.

Відтак Харківський завод ім. Малишева і ХКБМ ім. Морозова не працювали з РФ у нових спільних проєктах. А за підсумками "Ноти" було виготовлено 11 досі секретних прототипів й дослідних зразків у двох варіантах Обʼєкт 477А "Молот" і Обʼєкт 477А1 "Нота".

Для України та СРСР це були найвисокотехнологічніші проєкти. Програми були передовими завдяки потужному бронюванню, конструкторській схемі з баштою без екіпажу, мобільність й гармата калібром 152-мм. У Defense Express "Ноту" й "Молот" назвали найкращими, що вдалося створити українським конструкторським бюро.

Зараз машини зберігаються у приміщеннях Міноборони разом з унікальними 152-мм боєприпасами.

Актуальність "Нота" і "Молот" у нинішніх умовах

Танковий експерт Микола Саламаха в інтервʼю "Мілітарному" назвав кілька важливих елементів, як обрати майбутній танк для ЗСУ:

• калібр гармати;
• розвиток боєприпасної промисловості;
• стабілізатор озброєння;
• електроніка;
• двигун.

Для цього в Україні має розвиватися хімічна, металургійна і машинобудівної промисловості. Якщо ці умови виконаються, то за 5-10 років в Україні можна буде вийти на власну бойову машину. Якщо ні, то доведеться працювати в кооперації із Заходом.

У 1990-ті роки "Нота" і "Молот" були передовими, але сучасна війна показує загрозу від FPV-дронів і дронів зі скидами. Також зростає кількість загроз для танку на полі бою. Якщо взяти дослідження американців та Abrams, то ось такі загрози для машини є на полі бою:

• просунуті гранатометні снаряди;
• гіперзвукові ПТРК;
• протитанкові ракети;
• дрони та дрони-камікаде;
• міни;
• загрози для верхньої проєкції.