Навіщо у ЗСУ мобілізовані насильно: які нюанси розповів військовий і чому

Повірте, на практиці бачив багато історій і це набагато краще і ближче до реальності, ніж будь-які теоретичні дослідження з дому.

1 Саме собою словосполучення «примусова мобілізація» це мало масляне. Мобілізація за визначенням примусова. Добровольці, які самі пішли воювати та підписали контракт – це інше. Це ми. Нас ніхто не мобілізував. Бажаєте святкувати День добровольця? Не чекайте на повістку.

А от коли не вистачає професіоналів, а потім не вистачає й добровольців, як зараз, – починається мобілізація. Примусова, так.

2 Про полон навіть говорити не будемо - всі знають, що там чекає. Тож ніхто здаватися не побіжить. Серед своїх точно краще та більше шансів вижити. Те ж саме про стріляти в спину. Це брєд, такого жодного разу не було. За синьою справою на момент конфлікту – було. Але не «на зло ЗСУ застрелю побратима в окопі». Проїхали.

3 По СЗЧ (дезертирству) чи відмовникам. Це правда. Такі випадки є. Твій вибір. Пішов у відмову? Можуть підібрати роботу, не пов'язану із бойовими діями. Водії потрібні і за другою лінією, і у тилу. І механіки. І діловоди із фінансистами. Охорона мостів та аеродромів, вантажники, прибиральники злітної смуги. Кухарі та водовози, фотографи та взагалі хто завгодно. Не підберуть чи все одно у відмову? Тоді це вже до правоохоронців.

Пішов у СЗЧ? Плюс. Завжди можеш повернутись і тебе не посадять, якщо командир нормальний. Ставлення буде не дуже, служба не з найкращих, про відпустку та нагороди поки що забудь. Але не в'язниця. Не повернешся чи спіймають – в'язниця. Якщо пішов не з частини, а з позицій і підставив інших – надовго в'язниця.

4 Насправді відмов чи СЗЧ «з принципу – не служитиму» реально мало. Люди не хочуть іти. Бояться. У тому числі і тому, що їх накручують провокатори, анонімні автори в соцмережах, ролики в Тік-Тоці та інше. Людина не хоче йти. Дуже. Їй страшно. Але його привозять, селять у наметі-казармі-бліндажі. Видають форму, спорядження, годують тричі на день, нараховують зарплату та вчать. Спочатку місяць БЗВП. Потім буде професійна підготовка за фахом. Та й мобілізований бачить що? А нічого страшного. Поруч такі ж люди, які не народжені для війни. Навчаються. Носять піксель. Їх вчать такі самі! Такі ж хлопці, які пішли рік тому.

Це нова робота та нове життя. Без домашнього ліжка та затишної кухні чи бару ввечері з друзями. Інше життя. Зовсім не страшна. Іноді більше потрібна. Потім він потрапить на фронт. Або до тилової бригади. І теж із такими ж людьми плюс ті, хто служить давно. Різною мірою незручності побуту, різний розмір премії, якщо на фронті роботи буде більше. Іноді небезпечної. Але такого, що прям Жах-Жах нічого не буде. Він уже сам не згадає, чого боявся. Постарається забути соромний епізод. І воюватиме, як усі ми. У 9 випадках із 10 буде так.