Російська мрія про грузинських іноагентів: чому тривають протести в Грузії та як це вплине на Україну

У Грузії тривають протести проти введення в дію закону про прозорість іноземного впливу.  3 квітня 2024 року глава парламентської фракції владної партії «Грузинська мрія — Демократична Грузія» Мамука Мдінарадзе вніс на розгляд парламенту відповідний законопроєкт. 

Документ має на меті зареєструвати в окремому державному реєстрі грузинські неурядові організації, які мають фінансування іноземних донорів із наступним формулюванням — «організації, що захищають інтереси іноземної держави». Міністерство юстиції Грузії має моніторити цей процес. І в разі відмови реєстрації може встановити штраф у 25000 ларі (9400 доларів). 

Політики ЄС, США робили заяви щодо відкликання законопроєкту. Високий представник ЄС із зовнішньої політики та безпеки Жозеп Боррель разом із Єврокомісією у заяві від 15 травня 2024 року закликав відкликати законопроєкт, адже документ не відповідає нормам і цінностям Євросоюзу. 

Зрештою, 28 травня парламент Грузії, попри президентське вето, затвердив закон про іноагентів. Спікер парламенту Шалва Папуашвілі 3 червня підписав закон. 

Партія «Грузинська мрія — Демократична Грузія» перебуває при владі з 2012 року. За даними матеріалу Chatham House, упродовж минулих 12 років у державі посилилися авторитарні тенденції на шляху зближення з Росією.

Москва ще з початку 1990-х років прагнула зберегти вплив у Грузії. Це відбувалося за допомогою підтримки проросійських кіл в Абхазії та Цхінвальському регіоні. Росія завершила процес окупації цих територій під час війни у серпні 2008 року, проголошенням їхньої «незалежності». З того часу Кремль не полишав спроб отримати повний контроль над Грузією.

Свідченням проросійської політики Грузії є дії олігарха Бідзіни Іванішвілі, який і створив політсилу «Грузинська мрія — Демократична Грузія». Іванішвілі мав російське громадянство до 2011 року. За даними Європейського центру міжнародних відносин, він досі через офшори має бізнес у Росії.

Іванівшвілі отримав контроль над деякими грузинськими медіа. Як приклад можемо навести телеканал Imedi, який, згідно з дослідженням Media Landscapes про грузинське медіасередовище, вважається одним із наближених медіа до політсили «Грузинська мрія — Демократична Грузія». У 2017 році Imedi сформував холдинг з іншими каналами — Maestro та GDS. Керівником GDS був син Іванішвілі Бера. Відтак проросійський олігарх грузинського походження отримав платформи для поширення потрібних йому тез.

Уряд Грузії повністю складають представники політичної партії «Грузинська мрія — Демократична Грузія». Зі 150 депутатів парламенту 83 є урядовою коаліцією, яку складають 74 депутати з «Грузинської мрії — Демократичної Грузії» та 9 із «Сили людей». Ключову роль в урядовій коаліції відіграє саме «Грузинська мрія».

Тому нинішня ситуація з прагненням урядової коаліції впровадити «Закон про відкритість іноземного впливу» є частиною російської гібридної війни. Законопроєкт було подано до парламенту Грузії за ініціативи партії «Грузинська мрія — Демократична Грузія» в лютому 2023 року. У ньому було прописано вимоги реєстрації щодо «організацій, які захищають інтереси іноземної держави». Такими вважаються:

• некомерційні організації, які не були створені адміністративними органами Грузії;
• медіа, які мають більше, ніж 20% фінансування від іноземних держав;
• юридична організація, яка є власницею друкованого медіа, чий прибуток на понад 20% походить від іноземної держави;
• юридична особа, яка володіє інтернет-доменом та має фінансування іноземною державою понад 20%. 

Сутички щодо законопроєкту розпочалися в грузинському парламенті 6 березня 2023 року між «Грузинською мрією» та опозиційними партіями, наприклад Droa («Настав час»). Партія «Настав час» була серед організаторів протестів представників громадянського суспільства Грузії, які розпочалися 7 березня навпроти будівлі парламенту. Тоді головний лозунг протестувальників був наступний: «Я грузин, отже — я європеєць».

За даними журналістів BBC, для протидії протестам поліція Грузії використовувала перцеві балончики та водомети. Попри те, що законопроєкт пройшов перше читання, грузинський парламент, під тиском громадськості, відкликав його 10 березня 2023 року.

• Читайте також: Викриття: як російська пропаганда зреагувала на протести у Грузії

Протести в Грузії поновилися у квітні 2024 року, коли партія «Грузинська мрія — Демократична Грузія» почала знову процес затвердження закону про іноагентів. Протестувальники блокували проспект Руставелі біля парламенту Грузії. Поліція застосувала сльозогінний газ щодо протестувальників.

8 квітня 2024 року 400 громадських організацій Грузії виступили зі спільною заявою проти законопроєкту про іноземних агентів. «Влада не хоче, щоб голоси людей у ​​регіонах, які інформують громадськість про своє становище через місцеві незалежні ЗМІ, були почуті» - йшлося у заяві.

Деякі міжнародні організації висловилися на захист демократії в Грузії, яка опинилася перед загрозою через прагнення урядової партії «Грузинська мрія — Демократична Грузія» впровадити закон про іноагентів. 

Неурядова організація Європейський центр свободи преси та медіа виступила з заявою. Там було зазначено, що в лютому 2024 року в «парламент» окупованої Абхазії було внесено схожий на російський законопроєкт про «іноагентів». У такий спосіб Москва прагне зробити так, щоб закони були аналогічними не лише в Росії, але й на окупованих територіях інших держав. Міжнародний інститут преси, Free Press Unlimited, Європейська федерація журналістів, Європейський центр свободи преси та медіа, Article 19 Europe, OBC Transeuropa засудили спроби обмеження незалежної журналістики в Грузії.

Виконавча директорка Media Development Foundation Ge, головна редакторка Myth Detector Тамар Кінцурашвілі у коментарі «Детектору медіа» розповіла про те, як закон вплине на громадські організації Грузії.

«Уряд стверджує, що йдеться про прозорість, але наше тлумачення цього закону таке. Мова про придушення критичних голосів і наклеювання ярликів на нас, watchdog-організації, медіа як іноземних шпигунів, що неприйнятно. Ніхто з нас не планує реєструватися як іноземний агент. Ми отримуємо іноземне фінансування, щоб служити власній країні, а не іноземним інтересам. Підтримка демократії в Грузії важлива для її виживання.

На жаль, наша влада розділяє суспільство. Його мета — не консолідувати громадськість проти спільного ворога, яким однозначно є Росія, а боротися з демократичними інститутами», — пояснила Кінцурашвілі.

Асоційована дослідниця по Кавказу Лабораторії цифрових кримінальних досліджень Атлантичної Ради Ето Бузіашвілі розповіла «Детектору медіа» про те як розвиваються протести в Грузії, а також про інформаційний аспект цих подій. Бузіашвілі сказала, що протест децентралізований, тобто немає якоїсь фігури, яка б керувала протестувальниками: «І протести були дуже масовими — понад 100000 людей, які вийшли на вулиці. Було багато жорстокості, яку ми бачили у фізичному та онлайн-просторі. Ми побачили, як на грузинських вулицях з’явилася не тільки поліція, а й тітушки».

Грузинський закон про іноземних агентів є в багатьох тезах копією російського оригіналу, за допомогою якого Володимир Путін прагнув знати перелік людей і організацій, які можуть виступити проти нього. У Росії правки до закону «Про некомерційні організації» було затверджено у 2012 році. Документ зобов’язував ГО реєструватися та маркувати свої публікації. Аналогічний закон, який стосувався не юридичних, а фізичних осіб, у Росії прийняли у 2019 році. У липні 2022 року було затверджено Федеральний закон «Про контроль над діяльністю осіб, які знаходяться під іноземним впливом».

У матеріалі Civil.ge про порівняння американського закону про реєстрацію іноземних агентів 1938 року (до якого апелює російська пропаганда) та грузинського закону вказано відмінності між документами. У США йшлося про організації, які звинувачували у співпраці з нацистською Німеччиною. У грузинському випадку йдеться про організації, які отримують фінансування від США і ЄС. На відміну від російського закону, в грузинському документі згадуються навіть релігійні організації.

Атаки в соцмережах і на вулицях

Тамар Кінцурашвілі розповіла про методи владної партії «Грузинська мрія — Демократична Грузія» залякування протестувальників. У хід пішли розгром офісу, анонімні телефонні дзвінки з погрозами.

«Вони розгромили офіс MDF 9 травня, коли в Грузії був офіційний святковий день. Так, із камер відеоспостереження ми впізнали двох людей у чорному та в масках. Вони розклеювали плакати з моїм фото про те, що я виконавиця іноземних інтересів. Вони робили подібні речі (телефонували, погрожували) з журналістами-розслідувачами й іншими громадськими організаціями. Телефонують не тільки мені, а й членам моєї родини. Навіть під час поїздки в Україну (на X Lviv Media Forum — «ДМ»), мені дзвонили опівночі», — прокоментувала Кінцурашвілі.

Ето Бузіашвілі розповіла про публікацію персональних даних учасників протестів. Це можна побачити в різних соцмережах, зокрема Телеграмі та X. 

«Закон ще не діє, але голова парламенту оголосив, що створюють т.зв. базу даних, “чорний список” людей, які небажані. І незабаром після цієї заяви ми побачили, що було створено декілька телеграм-каналів. Там почали зливати особисту інформацію громадських активістів і членів ГО. І опосередковано закликають людей атакувати їх», — розповіла Бузішвілі.

Згадка про Ето Бузіашвілі в одному профілі на X, де публікують дані про громадянське суспільство Грузії

Бузіашвілі підтвердила свідчення Тамар Кінцурашвілі про телефонні дзвінки з погрозами.

«Була безпрецедентна кампанія, коли тисячі людей дзвонили з українських, мексиканських номерів тощо. І з цих дзвінків лунали грузинські голоси, які ображали та лаяли учасників протестів. Казали, що ми знаємо, хто ви, і якщо ви продовжите протестувати, то ми прийдемо за вами. Це був безпрецедентний рівень атаки», — прокоментувала Ето Бузіашвілі.

Наративи російської пропаганди про Грузію

Російський агітпроп прагне показати, що протести в Грузії інспіровані ЦРУ, США, Заходом. І що не варто Заходу вказувати грузинському парламенту, які закони приймати.

«Перший наратив такий, що Захід намагається втягнути Грузію у війну з Росією. І побачити російське вторгнення в Грузію, як було у 2022 році в Україні. І таким чином російська пропаганда намагається посіяти страх серед грузинського суспільства.

Пост у Фейсбуці, де вказано, що винуватцем протестів у Грузії є нібито ЦРУ

Крім цього наративу, є інший, що нинішні протести є недемократичними. Що протести організовані Заходом і є спробою силового повалення влади. Ними керує ЦРУ чи Захід. І знову Захід хоче бачити хаос і нестабільність у Грузії», — розповіла Бузіашвілі. 

Російські пропагандисти, зокрема телеграм-канали «Анатолій Шарій» та «Украина.ру» поширювали тезу, що Грузія має законно обраний парламент, але Захід прагне нав’язати своє бачення того, що варто робити Тбілісі. Проросійський блогер Анатолій Шарій написав відносно заяв високопосадовців ЄС щодо прийняття закону про іноагентів: «А ще грузинський народ обрав парламент, який вирішив зробити, як вирішив. А ви лізете своїми рилами скрізь, де можна і не можна. Вже одній країні допомогли у 2014, дякую, 10 років процвітання». А у телеграм-каналі «Украина.ру» писали 28 травня: «Грузинська влада показала соросятам і держдепишам, що “в цю гру можна грати удвох”».

Для дискредитації грузинського громадянського суспільства Росія залучає іноземців, які поширюють тези кремлівської пропаганди. Одним із них є військовий США у відставці, Скотт Ріттер. Він писав у мережі X: «Як Грузія може бути вільною, коли 27 тисяч неурядових організацій, які фінансуються Заходом, прагнуть нав’язати штучні європейські стандарти». Тезу щодо нібито інспірованої Заходом «кольорової революції» в Грузії, яку начебто на зразок Євромайдану в Україні організувало ЦРУ, Скотт Ріттер оприлюднив на ютубі. А прийняття закону про іноагентів Ріттер у мережі X оцінив 29 травня наступним чином: «Грузія зараз вільна від тиранії західних грошей».

Прем’єр Іраклія Кобахідзе поширює тези щодо України та Грузії, які співзвучні російській пропаганді. Так, 30 травня Кобахідзе повідомив: «До 2013 року Україна була країною з територіальною цілісністю, а її економіка становила 200 мільярдів доларів. Сьогодні ця країна — обвалена. Через стільки років її економіка значно скоротилася. Також 20% території України окуповано, загинули десятки тисяч людей. Хто несе за це відповідальність? Ніхто».

МЗС України засудило висловлювання грузинського прем’єра, назвавши їх антиукраїнськими.

Порівняння Грузії з Україною в російській пропаганді ще раз є підтвердженням, що події в Тбілісі впливають на російсько-українську війну. Це частини єдиного пазла, де Росія прагне контролювати території, а найголовніше — сприйняття людьми реальності та їхню майбутню поведінку.

Ето Бузіашвілі пояснила, на яких платформах Росія поширює свою дезінформацію про Грузію: «Фейсбук був і залишається популярною платформою номер один у Грузії. Але крім фейсбуку ми бачили в Грузії появу більше телеграм-каналів, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Основною соцмережею для молоді Грузії є тікток. Тому російська пропаганда працює здебільшого у фейсбуці, телеграмі й тіктоку».

Попри тиск влади та спроби Росії дестабілізувати ситуацію в Грузії, більшість грузинів виступає за вступ країни до ЄС і НАТО. Це показало опитування громадської думки в Грузії від Міжнародного республіканського інституту, проведеного восени 2023 року.

«У грузинському суспільстві існує лише один поділ — і це поляризація щодо владної партії. Згідно з даними опитувань Національного демократичного інституту, більш як 80% грузинів хочуть бачити свою країну в ЄС, а опитування Міжнародного республіканського інституту показало, що 65% виступають за членство в НАТО. Крім того, прийняття закону є неконституційним, тому що в нашій Конституції є стаття 78, яка говорить про те, що всі державні органи повинні забезпечити й зробити все, щоб Грузію прийняли в ЄС і НАТО» — прокоментувала Ето Бузіашвілі.

Історія з прийняттям закону про іноагентів вплинула на європейську і євроатлантичну інтеграцію Грузії. Коли в червні 2022 року Україна та Республіка Молдова отримали кандидатський статус ЄС, то Грузія — ні. Зрештою. кандидатський статус Грузії Європейська Рада надала у листопаді 2023 року.

Але заяви високопосадовців ЄС, що закон про іноагентів не відповідає нормам Євросоюзу, віддаляє від перспектив вступу цієї держави до Євросоюзу. Без демократичних процедур і відповідних реформ навряд чи можна очікувати подальшого прогресу Тбілісі в членстві в ЄС і НАТО. 20% країни залишаються окуповані Росією.

30 травня представники громадянського суспільства Грузії зробили колективну заяву про подання апеляції до Європейського суду з прав людини відносно затвердженого закону про іноагентів. Згідно з процедурою, президент Грузії має 5 днів на підписання закону. Якщо цього не відбулося, то право підпису, після якого закон буде введено в дію, має спікер парламенту.

Закон про іноагентів набуде чинності після 60 днів від дня підписання. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі є прозахідним політиком і прагне консолідувати опозицію проти «Грузинської мрії».

Нині ситуація в Грузії наступна. Громадянське суспільство прагне відстояти незалежність медіа та право надалі сприяти демократії в державі через роботу своїх організацій. Разом із тим, закон про прозорість іноземного впливу набуде чинності на початку серпня 2024 року.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»