З обстрілюваної Харківщини – до Львова. Як ми евакуювали собаку військового

На Харківщині вже майже місяць тривають запеклі бої, відколи росіяни відновили наступ на тому напрямку. Село Липці, що лише за кілька кілометрів від російського кордону, стало епіцентром подій - його постійно обстрілюють із різних видів озброєння. Тож саме звідти довелося евакуювати собаку породи джек-рассел, яка тепер живе у Львові, у кореспондентки Коротко про.

Джою не було ще й трьох місяців, коли його купив у Харкові військовий зі Львова Андрій Костюк. Маленький пухнастик так сподобався чоловікові, що він просто не міг пройти повз. На той час бригада, в якій служить Андрій, стояла у Липцях Харківської області. Тоді там було відносно спокійно, тож пів року пес жив разом із військовими. Та коли на Харківщині у середині травня почалися жорстокі бої, залишати там тварину стало небезпечно. І Андрій вирішив евакуювати його до рідного Львова.

Пережив обстріл і став боятися гучних звуків

Ще на початку весни Джой пережив один "приліт" ракети С-300 у Липцях - тоді росіяни влучили поруч із хатою, де жили військові. Один захисник помер внаслідок поранення, ще кілька хлопців отримали тяжкі поранення. Пес тоді дивом залишився живим та неушкодженим.

- Він був ще досить малим і навіть не дуже зрозумів, що сталося, - розповідає Андрій. - Хоча відтоді почав лякатися гучних звуків та вибухів. А вони дедалі ставали частішими.

Після того обстрілу військовим довелося шукати нове житло - скитатися по гаражах та переховуватися у підвалах. Про повноцінне вигулювання собаки не могло бути й мови.

- Над нами постійно літали російські дрони, тож, побачивши собаку, ворог швидко б вирахував, де є люди, - каже Андрій.

А коли росіяни вдруге почали наступ на Харківщину - 10 травня, залишати там собаку стало ще більше небезпечно. Та й проблемно.

- Я на той час не знав, чи ми залишимося живими, чи нас кудись переведуть, думаю, ну куди я з собакою? Їхати на позиції з ним нереально - зупинятися не можна, а він захоче в туалет, води попити… Та й обстріли не припинялися, - продовжує Андрій. - Тоді і задумався про його евакуацію.

У Львові особливо не було кому віддати Джоя - батьки Андрія вже люди похилого віку, дочка ще надто мала, щоб подбати про такого активного, грайливого собаку (до речі, кінологи говорять, що джек-рассел-тер'єр - одна із найактивніших порід собак, з ним потрібно багато гуляти і постійно займатися дресируванням). Забрати собі Джоя погодився побратим Андрія, принаймні тимчасово, на перетримку, адже вдома є кілька котів, і як вживеться це чотирилапе сімейство, ніхто не знав.

Тож хлопці почали шукати способи, як передати пса за сотні кілометрів - з Харківщини у Львів.

Майже добу у дорозі

Везти собаку самому - не варіант. Тому військові почали шукати волонтерів, які б погодилися забрати тварину.

- До нас часто приїжджають - привозять харчі, необхідні речі, тому я почав питати знайомих, побратимів, - каже Андрій. - Спочатку особливо ніхто не хотів братися, адже це ризик - дорогою можна потрапити під обстріл, невідомо, як собака перенесе таку дальню поїздку, як буде поводитися, чи не стане агресивним без господаря.

Через друзів вдалося вийти на волонтера Богдана. Хлопець разом із товаришем часто їздить на Харківський напрямок, вони привозять нашим захисникам усе необхідне.

- Того дня я саме мав повертатися до Львова. А хлопці кажуть, може, візьмеш пса? Ну дуже треба, - розповідає Богдан. - Я ніколи ще не перевозив тварин, але коли побачив цього "енерджайзера", який увесь час стрибав, бігав навколо, намагався мене лизнути, я зрозумів, що проблем у дорозі з ним не буде, і погодився його взяти.
Джоя посадили у бус зі всім "приданим" - документами, мішком корму, лежаком, мисками, іграшками, засобами гігієни і різними смаколиками. Так він вирушив у свою нову домівку.

Богдан розповідає, що дорога була досить виснажливою - спека, їхати довелося майже добу. Проте пес витримав усе гідно.

- Трохи спав, але більшість часу бавився із нами, на заправках ми виходили в туалет, перекусити, попити води. Він навіть не втікав від нас, - розповідає волонтер Богдан. - Джой дуже добрий і позитивний пес. Чесно кажучи, ми навіть не хотіли його віддавати.

У Львів пес приїхав на ранок. До нових господарів пішов з радістю - одразу скочив на руки і облизав свою нову господиню Мар'яну. З котами теж потоваришував - оскільки ще молодий, то хоче з ними бавитися. Ті ж поводяться поважно і одразу дали зрозуміти, що вони не іграшки. Тільки от корм намагаються красти один в одного - котам чомусь більше смакує собачий, а Джою, навпаки, - котячий. Ба більше, коти починають вчити Джоя поганому. Працюють у тандемі – коти, які вміють відкривати всі двері, відкрили комору на балконі, разом роздерли мішок з котячим кормом і ласували, аж поки хазяйка не побачила.

Тож Джой тепер у надійних руках (хоч і в поганій компанії) - у нього є свій власний дім, ліжко та щоденні прогулянки в лісі.