Надзвичайна нерішучість: чому Байден і Шольц не бачать Україну в НАТО

У п’ятницю, 7 червня у Парижі пройшли переговори президентів Володимира Зеленського і Джо Байдена, який анонсував новий пакет допомоги Україні у розмірі $225 мільйонів. Як зазначає агентство АР, президент Сполучених Штатів також попросив вибачення за багатомісячну затримку із постачанням американської військової допомоги, що дозволило Росії здобути певні переваги на полі бою. Водночас Байден підкреслив, що американський народ буде підтримувати Україну в довгостроковій перспективі: "Ми все ще з вами. Повністю. Цілком".

Між тим, кількома днями раніше інтерв’ю Time Джо Байден, відповідаючи на запитання про те, яким він бачить мир в Україні після російсько-української війни, зазначив наступне: "Мир виглядає як гарантування того, що Росія ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, не окупує Україну. Ось як виглядає мир. І це не означає НАТО, тобто, що вони (Україна-ред.) є частиною НАТО. Це означає, що ми маємо з ними такі ж відносини, як і з іншими країнами, куди ми постачаємо зброю, щоб вони могли захистити себе в майбутньому. Але… я був тим, хто говорив, що я не готовий підтримати НАТОвізацію України".

В той же час Джо Байден наголосив, що Захід не повинен дозволити падіння України, оскільки це означатиме нестабільність для всіх країн вздовж кордону Росії, Балкан і Білорусі.

У промові з нагоди дня висадки союзних сил у Нормандії у Другій світовій війні Байден провів прямі паралелі між нацистською Німеччиною і загрозами, перед якими сьогодні постали демократії, зокрема і в Східній Європі.

"Ми знаємо темні сили, проти яких ці герої боролися 80 років тому. Вони ніколи не зникають. Агресія і жадібність, бажання панувати й контролювати, силою змінювати кордони. Це вічні речі. І боротьба між диктатурою і свободою нескінченна", — цитує CNN президента США.

Тим часом, про те, що Україна не стане членом НАТО протягом найближчих 30 років заявив днями німецький канцлер Олаф Шольц.

"Однією з причин, названих для війни раніше, було те, що Україна нібито вступає до НАТО. Ви знаєте рішення минулих самітів НАТО — найближчим часом цього не очікується. Ймовірно, і в наступні 30 років", — підкреслив глава німецького уряду, згадуючи свою розмову з Путіним незадовго до повномасштабного вторгнення в Україну.

Він також додав, що цю ж саму думку висловлював у Києві два з половиною роки тому і тоді це нібито "було ясно всім".

На Банковій ці заяви не коментували, проте ще до повномасштабного вторгнення президент Зеленський чітко і однозначно заявляв, що саме членство в НАТО являється "єдиним шляхом" до завершення війни на Донбасі. Тепер, очевидно, що ця формула розповсюджується на всю Україну.

Втім, цілком ймовірно, що своє бачення, реагуючи, зокрема й на заяву Шольца Володимир Зеленський озвучить ближчими днями, адже, як повідомляє Frankfurter Allgemeine Zeiturg 11-12 червня він прибуде до ФРН, де пройде конференція з питань відновлення України.

Німецьке видання акцентує, що хоча це буде не перший візит українського лідера до Берліна з початку війни, він вперше особисто виступить у Бундестазі. Для цього німецькі депутати мають зібратися на спеціальне засідання.

Між тим експерти, з якими поспілкувався Фокус, вбачають у заявах Байдена та Шольца як схожі, так і відмінні причинно-наслідкові зв’язки.

Заяви Байдена і Шольца – тривожний сигнал для України

"Заяви і американського президента, і німецького канцлера, які стосуються України та НАТО є своєрідною підготовкою до липневого саміту Альянсу у Вашингтоні. Тобто, нам чітко натякають, що не варто очікувати на якийсь прорив, оскільки партнери наразі воліють зосередитися на якихось найбільш критичних потребах України з тим, аби ми не програли цю війну", — зазначає у розмові з Фокусом політолог Максим Джигун.

Поряд з тим, на переконання експерта, союзники не роблять достатньо для того, аби ми цю війну виграли: "Про те, що Україні потрібно надати таку кількість озброєння, яка дозволить вийти на кордони 91 року, ніхто навіть не задумується. Мова зараз йде про те, аби стабілізувати фронт і відтиснути ворога, принаймні з тих регіонів, де він намагається повторно наступати".

Підкресливши, що саме через заяви Байдена та Шольца ми зараз не маємо шансів отримати на липневому саміті НАТО "довгоочікуване запрошення", Максим Джигун констатував: "По решті країн є, або стовідсоткова згода, що запрошення Україні слід надавати саме зараз, або, як у випадку, наприклад з Угорщиною, можна домовлятися взамін на підтримку про якісь кредити, транші гранти та інші програми. Тобто, навіть Угорщина нині не є такою перепоною вступу України до НАТО, як Німеччина і Сполучені Штати".

Політолог зауважує, що позиція Байдена зрозуміла з тієї точки зору, що "це людина, яка зараз заходить в активну фазу передвиборчої кампанії і тому переорієнтовується на внутрішні проблеми американців, попутно пригальмовуючи міжнародний порядок денний і відсуваючи його на другий план".

"Річ у тім, що саме міжнародну політику критики діючого американського президента вважають однією з найслабших ланок його чотирьохрічного правління. Тому республіканці за найменшої нагоди намагаються "вколоти" Байдена за провали у підтримці України, провали на Близькому Сході, за активізацію посилення Ірану, посилення і віддалення Китаю, тощо. Тут справді не має чим глобально пишатися. Тим більше, якщо пригадати прийняття ленд-лізу для України, то варто відзначити, що абсолютно в руках Байдена була можливість швидко надати нам ту зброю, яка дозволила б мати лінію фронту не на Дніпрі на Херсонщині, а, ймовірно, під Кримом. І це теж поразка Байдена", — наголошує політолог.

Він також зазначає, що, намагаючись віддалитися від теми України та інших конфліктів, Джо Байден "уникає якихось рішучих кроків на нашу підтримку".

Що ж стосується заяв Олафа Шольца стосовно євроатлантичних перспектив України, то експерт, звернувши увагу на те, що нинішній канцлер ФРН прийшов у політику зі сфери економіки та бізнесу, зазначив наступне: "Шольц, який звик рахувати кожен цент, так само рахує голос кожного виборця, спостерігаючи за настроями німецького суспільства, яке, на жаль, є дуже консервативне. І якщо німці не проти виділення підтримки України на 8 млрд євро цього року, то в контекстi бiльш рiшучих крокiв, як, наприклад, надання ракет Taurus чи прийняття України до НАТО — тут не пахане поле роботи і Шольц зважає на ці настрої".

Крім того, за словами експерта, Німеччина нерідко у прийнятті власних рішень орієнтується на Сполучені Штати: "Так було і з наданням артилерійських установок та боєприпасів, так було і з танками, коли мав вийти Байден і перед камерами сказати, що ми, мовляв, даємо Abrams, щоб Шольц врешті ухвалив рішення про надання нам Leopard. Такий самий підхід Берлін застосовує і в питанні розширення Північноатлантичного Альянсу — постійно озирається на США. Здавалося б, це усього дві країни, але це ті країни, які дуже суттєво впливають на порядок в НАТО і ЄС".

Власне тому, на переконання Максима Джигуна, для нас заяви Байдена і Шольца — це "тривожний сигнал, адже скільки б вони не змінювали б риторику з "глибокої стурбованості" до "всеосяжної підтримки" і відкриті для України двері в НАТО, з практичної точки зору це — ніщо".

"Очевидно, що до липневого саміту НАТО ми отримаємо двосторонню безпекову угоду зі США і, можливо ще з якоюсь країною-членом Альянсу. Також ми бачимо, що Столтенберг наразi активно торпедує рішення про надання Україні $100 млрд. Сто мільярдів — це, звісно, прекрасна цифра, але є два нюанси. Перший — що буде входити в ці 100 млрд. Тому що можна отримати ракети дальністю 100 км, а можна — 500 кілометрів і дозвіл бити ними по Росії", зазначає експерт.

Другий нюанс, на його думку, полягає в тому, коли саме нададуть ці кошти і в якому вигляді.

"Тому що одна справа отримати $100 млрд. тут і зараз у вигляді конкретної номенклатури зброї, а інша справа — розтягнути цей процес на 5-10 років, що дасть змогу для росіян мобілізувати ще більше ресурсів і зробити це набагато швидше", — підсумовує Максим Джигун.

Надзвичайна нерішучість західних еліт

Своєю чергою політолог Іван Ус у розмові з Фокусом зазначає наступне: "Рівень сучасних еліт у США і європейських країнах і близько не дорівнює як тому рівню, який був у часи Другої світової війни у Черчіля та Рузвельта, так і в часи завершення Холодної війни у Рейгана та Маргарет Тетчер. Зараз ми спостерігаємо надзвичайну нерішучість західних еліт. Все відбувається якось дуже обережно, вони не хочуть робити якихось різких рухів і, складається таке враження, дуже бояться помилитися. Є влучний вислів, який характеризує нинішню глобальну політику: "Зараз дуже багато політиків і дуже мало державних діячів".

Нинішні західні політики, зауважує експерт, більше думають про свій рейтинг і те, як вони будуть перебувати при владі, ніж про те, як їх рішення можуть вплинути на хід історії.

"В історії про Україну і НАТО теж бояться сказати, що так, це відбудеться і Україна отримає гарантії. Всі усіляко прагнуть обійти це питання. Тобто, забагато червоних ліній, які вони самі малюють у своїх головах і які, як показали повномасштабної війни в Україні, є не лініями, а пунктирами, що потрохи навіть зникають. Вже навіть людина, яка 7 місяців затримувала нам військову допомогу, я маю на увазі спікера Палати представників США Майкла Джонсона, заявляє, що, мовляв, не варто займатися мікро менеджментом і коли надається зброя, то не слід вказувати, куди можна бити, а куди — ні", — зауважує Іван Ус.

Принагідно експерт підкреслює, що відмінність республіканців від демократів полягає у тому, що демократи безумовно підтримують Україну, але при цьому в них купа обмежень, тоді як республіканці мають набагато більший спектр позицій, від тих, що Україні взагалі не потрібно допомагати, до таких, що потрібно не просто допомагати, а й не встановлювати жодних обмежень.

"Наприклад, Байден днями заявив, що не можна бити по Кремлю, а республіканці можуть задати питання, а чому, не можна, адже йдеться про повномасштабну війну і якщо питання стоїть про підрив світоустрою, то Україна повинна захищатися, як тільки може. Але, повертаючись до НАТО, зазначу важливий момент, який, як на мене, впливає на заяви і Байдена, і Шольца. І цей момент полягає в тому, що радники кажуть їм, мовляв, у НАТО вступають не ЗСУ, а вся Україна, до якої є багато питань по корупції, свободі слова, тощо", — констатує політолог.

На його переконання, навіть з того, що була викрита спроба замаху на Зеленського , яка планувалася Державною службою охорони, наші партнери роблять висновки, що Україні довіряти не можна, оскільки там дуже багато шпигунів.

"Плюсуючи усі ці моменти, партнери не можуть сказати, що, умовно кажучи, завтра Україну візьмуть до НАТО, оскільки це буде підрив ідеології, на якій базується Альянс щодо країн-членів", — підсумовує Іван Ус.

Членство України в НАТО – лише питання часу

"Джо Байден сказав, що для досягнення миру членство України в НАТО є не обов’язковим. І ми, до речі, теж більшою мірою розраховуємо, що мир буде ще до нашого членства в Альянсі, тому що дуже низька вірогідність того, що у стані війни нас туди приймуть. Ну, це хіба що, якщо війна масштабується, розшириться на кілька країн. Тоді вже НАТО буде безпосередньо залучено до війни і зникнуть будь-які перешкоди членства для нас", — зауважує у розмові з Фокусом політолог Максим Несвітайлов.

З тієї міжнародної кон’юнктури, яку ми наразі бачимо, підкреслює експерт, Україна, підписуючи безпекові угоди, отримує гарантії стосовно своєї підтримки на 10 років або до того моменту, як ми станемо членами НАТО.

"Таким чином, 10 років — це приблизний орієнтир, на який ми можемо сподіватися. Але це за умови, якщо за цей період завершиться війна, на що ми дуже сильно сподіваємося. Я думаю, що це трапиться швидше, хоча напевно ніхто знати не може, прогнозує політолог.

Слова Олафа Шольца про щонайменше 30 років шляху України до НАТО, Максим Несвітайлов прокоментував наступним чином: "Насправді, дуже важливо розуміти контекст. Термін у 30 років німецький канцлер вперше озвучив під час розмови з Путіним напередодні повномасштабної війни. Тобто, він таким чином, вочевидь, намагався його заспокоїти і сказати, що це, мовляв, перспектива в кращому випадку тридцяти років. На той період, я думаю, це було дуже близьким до правди, бо ми тоді теж особливо-то й не рухалися у напрямку Альянсу".

Між тим, політолог, особливо відзначивши, "швидкий прогрес" заяв наших партнерів, резюмував: "Останній кейс в цьому плані стосується дозволу ударів по території РФ. Слід зазначити, що ще два тижні тому нам взагалі цього не дозволяли. У світлі цього, в тому числі будь-які моменти, які стосуються перспектив в НАТО, то це лише питання часу".