Коваленко: енергетичний терор України не пов'язаний із ударами по російських НПЗ. Що насправді його спричинило

Останнім часом у зв'язку з відключеннями електрики в інформаційному просторі стала спливати версія, що удари по українській енергосистемі – це відповідь ворога на удари по російських нафтопереробних заводах. Однак це не має нічого спільного з об'єктивною реальністю і є похідною від наративів, які виправдовують терор російських окупантів проти України. І ось чому.

Що передувало ударам

У жовтні 2022 року командувачем Об'єднаного угрупування російських військ в Україні було призначено командувача Південного угруповання російських військ генерала Сергія Суровікіна. Його вступ на нову посаду супроводжувався двома вкрай радикальними рішеннями.

Перше – це визнання патового становища угруповання РОВ на правому березі Херсонської області та необхідності його залишити. Друге – пропозиція вищому військово-політичному керівництву РФ завдати поразки Україні не через зону бойових дій, а паралізацією тилової зони, позбавивши її енергетичної функціональності.

Саме коли окупанти почали тікати з правого берега Херсонщини, по українській енергетиці стали завдавати масованих ракетних ударів. Цю поразку ворог спробував розбавити в інформаційному порядку деякими акціями терору, які приводять споживачів подібного контенту в екстаз. Ну і, звичайно, виконуючи задумані завдання.

Тобто не наприкінці 2023 року чи на початку 2024, а саме восени 2022-го розпочався енергетичний терор України, що й близько не має нічого спільного з ударами по російських НПЗ.

Удари по енергетиці та зерновий терор 2022-2023

Кінець 2022 року та початок 2023-го були складними для України, але не настільки, наскільки могли б. Пам'ятаю, як тоді ми обговорювали тактику російських окупаційних військ завдання ударів по нашій енергосистемі і доходили висновку: так, болісно, складно і неприємно, але не критично. Однак ніхто не озвучував того, що не так у цій дефективній російській тактиці.

У якийсь момент РОВ розчарувалися в ударах по енергетиці і в травні-червні 2023 року намагалися знищити ЗРК Patriot у Києві, розгорнувши гарячково-конвульсивні удари по столиці у спробі уразити омріяний комплекс. Але тоді окупанти зганьбилися, оскільки підтвердили той факт, що Х-47М2 "Кинджал", який "не має аналогів у світі", для зенітного ракетного комплексу Patriot – це як насіння, і що роки розвитку умовно гіперзвукової зброї в РФ пройшли задарма.

Але в той самий період Росія вирішила показати силу диктату та розірвала зернову угоду, після чого розпочався зерновий терор – насамперед Одеси та Одеської області. Декілька місяців поспіль регіон обстрілювали ракетами Х-22/32, КРМБ "Калібр", П-800 "Онікс", 9М723, Х-59, дронами-камікадзе Shahed-131/136 тощо.

Власне виникає запитання: а ми завдавали в той період ударів по російських нафтопереробних заводах? НІ.

Новорічний терор 2023-2024

У ніч на 29 грудня була наймасштабніша ракетна атака у 2023 році, яка припала на Одесу та область. Російськими окупантами було задіяно 110 ракетних засобів ураження.

А в ніч з 30 грудня 2023 року на 1 січня 2024 року російські окупанти застосували рекордну кількість дронів-камікадзе Shahed-136 по Україні – 90 одиниць і переважно по півдню, зокрема, знову по Одесі та області.

Виникає закономірне запитання: а чим був викликаний цей терор? Ударами по російських НПЗ? НІ!

Весна 2024 року

Цієї весни відновилися регулярні російські удари по території України саме по енергетичній інфраструктурі.

Про те, що Росія мала намір це зробити в зимовий період, повідомлялося неодноразово. Проте жага терору українців на Новий рік виснажила засоби, якими ворог міг би бити по енергосистемі в грудні 2023 року, січні та лютому 2024-го. Після цього був період накопичення, який і відсунув удари на початок весни.

По суті, нічого дивного і все досить прогнозовано. Але саме в цей період Сили оборони України стали системно виносити НПЗ росіян.

І тут слід розуміти, якщо ми говоримо про систематичні удари, то це заздалегідь запланована операція, яка розраховується в коротко- або середньостроковій перспективі. Саме тому удари по українській енергетиці були сплановані ворогом наперед і ніяк не корелювалися з ударами по російських НПЗ.

Для росіян це взагалі було початковим планом – занурити Україну в тотальний та непробудний блекаут, але Сергій Суровікін діяв максимально незграбно та примітивно. Зараз цим процесом оперують явно не такі дилетанти, як генерал, який звик бомбардувати беззахисні квартали, але не планувати дещо більшого та масштабного. На жаль, зараз ми маємо справу з тими, хто знає свою справу. АЛЕ!

До чого призвели удари по НПЗ

Удари Сил оборони України по нафтопереробних заводах Росії вже зменшили їхній експорт більш ніж на 20%. І якщо така динаміка збережеться, то до кінця 2024 року Росія може втратити понад 40% експорту, а також отримає екстремально неприйнятний для неї дефіцит палива для внутрішнього споживання. Іншими словами, те, що Росія розпочала восени 2022 року, а саме удари по енергосистемі України, ми зараз намагаємося компенсувати ударами по їхніх НПЗ, від яких безпосередньо залежить можливість ворога продовжувати агресію проти нашої країни.

При цьому енергосистему України за допомогою наших друзів ми відновимо, а Росія свої НПЗ – ні. І в цьому різниця – у можливості відновлення.

Тобто чим частіше і чим більше ми знищуємо їхні НПЗ, тим краще для нас. Не кажучи вже про те, що в зоні бойових дій у РОВ починають виникати проблеми з пально-мастильними матеріалами.

На сьогодні Росія максимально вразлива перед Україною, але всіляко намагається це нівелювати, зокрема запускаючи в наш інформаційний простір наративи про те, що удари по енергетиці – це відповідь на удари по НПЗ… Серйозно? А що було у 2022 році? Відповідь на те, що українці хотіли кращого життя, яке відрізняється від російського тоталітаризму?

Останній аспект – "помста"

Завершуючи цей матеріал, хочу звернути увагу, що в умовах війни такого поняття, як помста, не існує. Це стосується як російських пропагандистських майданчиків, так і наших. Є відпрацювання цілей 24 на 7, але не помста. Наведу приклад.

Вчора у вашій роті загинув ваш близький друг і сьогодні ви побачили на його позиції загін ворога, який явно і вбив його. Виникає запитання: чи ви наведете артилерію на цю позицію тому, що там противник, чи тому, що там тіла, які вбили вашого друга?

Ось і відповідь на запитання, яке будь-яка раціональна і здорова людина може дати собі сама. Саме тому, коли я бачу відео, що наш дрон не скинув боєприпас на окупанта, що молить про пощаду (і це поширюється з припискою, що це демонстрація нашої людяності), мені хочеться поставити запитання: ви що, зовсім? Або коли дроном розносять Т-90М "Прорив" і пишуть, що це помста за наш Т-64БВ... Тобто якби наш танк не роздовбали окупанти, то Т-90М, який проривався на наші позиції, ніхто б не атакував?!

Запам'ятайте раз і назавжди: на війні немає місця помсти, є лише одне – планомірне та раціональне знищення та полон ворога. Немає емоцій. Є лише дії, що наближають перемогу. З обох сторін. Якщо ви вірите в щось інше, тоді ваше місце у світі райдужних однорогів.

Матеріал підготовлений у межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".