Рецензія на фільм «Погані хлопці: Все або нічого» / Bad Boys: Ride or Die

З 6 червня в кінотеатрах стартував прокат комедійного бойовика «Погані хлопці: Все або нічого» з незмінними Віллом Смітом та Мартіном Лоуренсом у ролі копів з Маямі. Це вже четверта частина комедійної екшн-франшизи «Погані хлопці» та друга поспіль, зрежисована бельгійським дуетом Аділь & Білал. У рецензії нижче розповідаємо, у яку халепу втрапили детективи Майк Лоурі та Маркус Бернетт цього разу та наскільки цікаво спостерігати за тим, як вони героїчно з неї вибираються.

«Погані хлопці: Все або нічого» / Bad Boys: Ride or Die

Жанр комедійний бойовик
Режисери Аділь Ель Арбі, Білал Фалла
У ролях Вілл Сміт, Мартін Лоуренс, Александр Людвіг, Ванесса Енн Гадженс, Ерік Дейн, Йоан Гріффідд, Джо Пантоліано
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Цей день настав! Нарешті зразковий сім’янин Маркус Бернетт дочекався того моменту, коли затятий холостяк та його напарник Майк Лоурі став розсудливим та вирішив одружитися. Втім, активні витанцьовування на весіллі коштували Маркусу серцевого нападу й подальшої короткої «зустрічі» з загиблим капітаном Конрадом Говардом у химерному потойбіччі. І вона відбулася недарма, адже останнього звинувачують у корупції та зв’язку з наркокартелями.

Не бажаючи вірити у подібні нісенітниці, Майк та Маркус беруться очистити добре ім’я свого колишнього шефа, але незабаром самі стають жертвами хитрих маніпуляцій загадкового ворога. Через це вони опиняються по той бік закону і перетворюються на втікачів (не дуже умілих, до слова). В кращих традиціях Домініка Торетто невдачливі герої можуть довіряти тільки тим, кого обов’язково покличуть на святкове барбекю у разі сонячного хепі-енду.

«Погані хлопці» завжди славилися легкою, а подекуди навіть позамежною придуркуватістю, що стало їхньою добре впізнаваною фішкою. Однак там, де Майкл Бей не завжди бачив береги, бельгійському дуету Аділь & Білал, здається, вдалося намацати якщо не ідеальну, то хоча б прийнятну пропорцію легковажної ідіотії та запального екшену, влучних жартиків і одночасно пострілів у нахабних бандитів. 

Показовою тут може бути сцена у галереї, де у самий розпал жорсткої перестрілки персонаж Мартіна Лоуренса користується моментом та у доречному слоумоушені жадібно хапає ротом розкидані від пострілу цукерки і напій, що ллється з простріляної тари. Здавалося б, напруга тут має бути максимальна, це ж ніби й вмерти від кулі можна, але ситуація розряджається вдалою комедійністю. Це чудовий локальний приклад того, як треба поєднувати екшн-складову та гумор. А ще в цьому епізоді пригадується скажена Харлі Квінн з «Хижих пташок», коли під час бійки на неї буквально сиплеться кокаїновий пил.

Візьмемо інший приклад. Бернетт, надихнувшись подорожжю у потойбіччя, змінює свою поведінку, та ще й так, ніби він дійсно активно вживає психотропні речовини. І от це уже виглядає як не дуже вдалий комедійний прийом, тому що персонаж скоріше дратує своєю грубою карикатурністю, ніж веселить.

Загалом, так можна схарактеризувати увесь фільм: якісь моменти у ньому видаються вдалими і доречними, від інших не завадило б позбутися у монтажній. Наприклад, коли ляпаси вже отримує Вілл Сміт замість того, щоб за старою звичкою їх роздавати — це кумедно. Коли камера в динаміці перемикається з анфасу героїв у first person shooter кадр і навпаки — це ефектно. А коли прямо в них летить граната, але після вибуху на хлопцях ані подряпинки — як мінімум дивно. Чи алігатор, який сюди перекочував десь з «Придорожнього закладу», все ж здається персонажем сумнівним.

Якщо в нескінченних «Форсажах» або в «Місії неможливій» автори щоразу роблять спроби дивувати якимись новими, все більш масштабними та дикими сценами і трюками, то творці «Поганих хлопців» виконують практично все те саме, що і минулого разу. Але виконують на совість, тож це якраз той випадок, коли така очевидна передбачуваність йде на користь.