Китай програє війну чіпів, — The Atlantic

Сі Цзіньпін розпочав боротьбу за напівпровідникові технології, яку він не може виграти. Про це для The Atlantic пише старший науковий співробітник Global China Hub в Atlantic Council, журналіст й автор низки книжок про Китай Майкл Шуман.

Під час телефонної розмови у квітні китайський лідер Сі Цзіньпін суворо попередив президента Джо Байдена. Заборона Вашингтона на експорт американських передових мікрочіпів та інші санкції, спрямовані на «придушення торгівлі та розвитку технологій Китаю», «створюють ризики». Якщо Байден «непохитний у стримуванні високотехнологічного розвитку Китаю», як йшлося в офіційних заявах Китаю, Пекін «не збирається сидіти склавши руки і спостерігати».

Байден був рішучий у своїй відповіді. Заборона, сказав він Сі, була потрібна для захисту американської національної безпеки. «Він сказав: «Чому?», — нещодавно розповідав Байден. «Я сказав: “Ви використовуєте їх з абсолютно неправильних мотивів, тому ви не отримаєте ці передові комп’ютерні мікросхеми”».

Уявіть на мить, яким принизливим мав бути цей обмін для Сі Цзіньпіна. Припускається, що Сі не можуть так ображати. Його пропагандистська машина зображує його як всезнаючого мудреця, який приведе Китай до нової ери глобальної величі. Його слово є практично законом, і таке попередження, яке він зробив Байдену, викликало б страх і покору серед його співвітчизників. Проте американський лідер не тільки твердо стояв на своєму; він навіть читав лекції китайському диктатору.

Сі дуже добре усвідомлює, що Сполучені Штати стоять на заваді його великим прагненням щодо китайської гегемонії. Його відчайдушне бажання звільнитися від американської глобальної влади мотивує велику частину його політики: його партнерство з президентом Росії Володимиром Путіним, його кампанія за економічну самостійність, розширення ядерного арсеналу Китаю. Проте Китай поки що не може позбутися впливу Вашингтона. Китаю все ще потрібні долар, американський капітал і система глобальної безпеки США, щоб підтримувати власне зростання.

І, мабуть, ніщо так не демонструє скрутне становище Сі, як мікрочіпи. Сі потрібні найменші та найшвидші чіпи, щоб здійснити свою мрію перетворити Китай на технологічну державу. Але Китай їх не виробляє. Також Китай не виробляє надзвичайно складного обладнання, необхідного для їх виробництва. Для цього Сі повинен покладатися на США та їхніх союзників і на їхню готовність поділитися технологіями.

Але ці нації більше не бажають ними ділитися. В умовах загострення конкуренції Байден використав американське домінування в напівпровідниках, щоб отримати перевагу та стримати технологічний та економічний прогрес Китаю. Чіп багато розповідає нам про справжній баланс сил між США та Китаєм, а також про труднощі, з якими стикається Сі, намагаючись змінити цей баланс.

Сі розраховував на те, що він може співпрацювати з Росією та Іраном, підривати очолюваний США глобальний порядок і створювати армію, покликану кинути виклик американській силі, — робити все це і при цьому отримувати користь від американських технологій, необхідних китайській економіці для просування своїх амбіцій. Можливо, він вірив, що капіталістична жадібність переважить інтереси національної безпеки, або вважав, що він може покластися на бездіяльність розділеного та занепокоєного Вашингтона. Можливо, він також недооцінив складність напівпровідникової промисловості та те, що знадобиться для розробки мікросхем, необхідних Китаю.

Якими б не були припущення Сі, він обрав війну чіпів з переважаючим його супротивником ще до того, як у нього було достатньо зброї для її ведення.

Китай наздоганяє США та інші країни з розвиненою економікою в багатьох секторах, включаючи телекомунікації, зелену енергію та високошвидкісні поїзди. Однак у напівпровідниках Китай все ще відстає. За даними вашингтонської Асоціації напівпровідникової промисловості у 2023 році, американські компанії контролюють половину світового ринку мікросхем порівняно з 7 відсотками Китаю.

Перевага США найбільш помітна у передових технологіях: потужні чіпи, які рухають індустрії майбутнього, наприклад, штучний інтелект. Найновіший чіп AI, розроблений американським гігантом Nvidia, у 16 ​​разів швидший за той, який зараз продає китайська телекомунікаційна компанія Huawei Technologies.

Перевага США та їх партнерів над Китаєм є ще більшою в обладнанні, необхідному для виробництва передових мікросхем. Найкраще обладнання, яке може виробити китайська компанія, виготовляє мікросхеми шириною 28 нанометрів; найсучасніше обладнання галузі може виготовляти 2-нанометрові мікросхеми.

Закрити цей розрив для Китаю завжди було важко. Виробництво напівпровідників дуже складне, тому лише кілька компаній у всьому світі досягають успіхів у цьому. Байден зробив це завдання ще більш обтяжливим. У 2022 році його адміністрація заборонила американським компаніям продавати Китаю найсучасніші чіпи та обладнання для виробництва чіпів без спеціальної ліцензії, фактично ізолювавши китайський технологічний сектор. Байден також переконав своїх союзників Японію та Нідерланди — два інші провідні постачальники напівпровідникової техніки — впровадити власні заборони. Контроль Байдена також перешкоджає іншим іноземним фірмам з виробництва мікросхем, які використовують американські технології, таким як лідер галузі Taiwan Semiconductor Manufacturing Co., виробляти передові мікросхеми для китайських фірм.

Експортний контроль «націлений на всі сегменти ланцюжка створення вартості напівпровідників одночасно», — сказав мені Грегорі Аллен, директор Центру ШІ та передових технологій Вадхвані та Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Ось чому Сі вважатиме політику Байдена «надзвичайно важкою для подолання».

У Білому домі наголошують, що контроль має на меті не перешкоджати економічному розвитку Китаю, а гарантувати безпеку США. Сучасні чіпи можуть бути використані для модернізації китайських військових можливостей, що, очевидно, суперечить інтересам Вашингтона. Але контроль також матиме ширший, потенційно згубний вплив на технологічний сектор Китаю, а отже, і на економічне майбутнє країни. Вони можуть, наприклад, перешкодити розвитку ШІ, позбавивши китайські фірми найшвидших чіпів.

Попередження Сі для Байдена було лише його останньою спробою зняти контроль. Його уряд протестував проти обмежень як несправедливих і намагався зробити їх усунення умовою для покращення відносин. Через день після оголошення заборони міністерство закордонних справ Китаю звинуватило Вашингтон у «зловживанні заходами експортного контролю з метою безпідставного блокування та гальмування китайських підприємств». Представник Китаю продовжив стверджувати, що «політизуючи питання технологій і торгівлі та використовуючи їх як інструмент і зброю», США «лише завдадуть шкоди та ізоляції, коли їхні дії матимуть зворотний ефект».

Відповідь Байдена полягала в тому, що в жовтні минулого року він запровадив ще жорсткіші обмеження на продаж чіпів ШІ Китаю. Китайці можуть продовжувати протестувати, але «вони не можуть сказати нічого, що змінило б ситуацію», — сказав мені Аллен. «Цей експортний контроль не призначений для того, щоб бути частиною обміну “око за око”». Натомість, сказав він, «він створений для того, щоб спрацювати».

І цей контроль це робить. Обмеження на обладнання для виготовлення чіпів, швидше за все, завадили китайським компаніям виробляти надмалі напівпровідники в найближчому майбутньому. Втрата американських чіпів ШІ, ймовірно, також уповільнює розвиток великих мовних моделей та інших розробок ШІ в Китаї.

Чим довше ці елементи політики діятимуть, тим болючішими вони стануть. Оскільки американські мікросхеми та обладнання, які використовує Китай, застаріли та не можуть бути замінені, його компаніям буде ще важче конкурувати з американськими конкурентами за найшвидші та найкращі технології.

«Експортний контроль — це все одно, що кинути гайковий ключ у китайську індустрію мікросхем», — сказав мені Джиммі Гудріч, старший радник Rand Corporation з питань технологій і Китаю. З часом Китай зіткнеться зі «все більшою й більшою проблемою у підтримці інноваційного темпу», — сказав він, «і оскільки решта світу швидко рухатиметься по інноваційній драбині, буде все більша й більша прірва» між китайським та американським технологічними секторами.

Єдиний спосіб, яким Сі Цзіньпін може позбутися контролю Вашингтона, це те, щоб Китай сам виробляв цю технологію. Десять років тому він розпочав кампанію із заміни чіпів, привезених від американських компаній, розвитком домашньої напівпровідникової промисловості, і його уряд витратив сотні мільярдів доларів, щоб це сталося.

Проте Сі не впорався. У 2015 році він поставив собі за мету зробити Китай на 70 відсотків самозабезпеченим мікросхемами до 2025 року, і він, ймовірно, не наблизився до цієї мети. Зазвичай хвастливе інформаційне видання Global Times, кероване Комуністичною партією, прогнозувало, що 2023 року рівень самозабезпеченості мав досягти 30 відсотків.

Виробничі цілі самі по собі майже безглузді; більшим питанням є те, чи зможе Китай виробляти передові чіпи. У цьому Пекін досяг прогресу. Цього року Huawei вперше привернула увагу Nvidia, яка назвала компанію зі Шеньчженя «конкурентом». А у вересні минулого року Huawei викликала ажіотаж, представивши новий смартфон Mate 60 Pro, який має передовий 7-нанометровий чіп — прорив для Китаю. Китайська громадськість, підбурювана контрольованими державою ЗМІ, проголосила телефон тріумфом нації. У китайських соціальних мережах поширювалося зображення міністра торгівлі США Джини Раймондо (яка відповідає за впровадження експортного контролю), підроблене так, щоб показати її як посла бренду Huawei.

Власне, чіп Huawei продемонстрував, наскільки ефективними є санкції Вашингтона. 7-нанометровий чіп досі є відставанням порівняно зі світовою індустрією. Тайванська TSMC вже масово виробляє 3-нанометровий чіп. Розрекламований тріумф Huawei був навіть кроком назад. П’ять років тому компанія, яка потрапила під санкції США, що набули чинності в 2019 році, отримувала 5-нанометровий чіп у партнерстві з TSMC.

Але тепер, відрізана від послуг TSMC, Huawei була змушена виробляти мікросхеми нижчої якості у китайських цехах, які не в змозі виготовляти більш просунуті мікросхеми. У відповідь на мої запитання компанія не прокоментувала специфіку своїх операцій з чіпами, але визнала, що «у нас все ще є серйозні виклики попереду», і зазначила, що «технологічні обмеження та торговельні бар’єри продовжують впливати на світ».

Зіткнувшись із цим дефіцитом технологій, обтяжуючі державу методи Сі не гарантують прориву. Одна з головних інвестиційних програм, відома як Великий фонд, була втягнута в корупційні скандали — кілька її менеджерів є об’єктами дуже незручного антикорупційного розслідування. Крім того, субсидії спонукали китайські компанії будувати заводи, які виробляють застарілі чіпи, використовуючи старші технології, і призвели до побоювань, що Китай може затопити світовий ринок дешевими чіпами, що змусило Байдена оголосити в травні, що США подвоїть мито на китайський імпорт напівпровідників з 25 до 50 відсотків до наступного року.

Мабуть, найбільш руйнівною помилкою переконання Сі Цзіньпіна щодо переваг державного контролю є підрив інновацій у приватному секторі Китаю. У своєму прагненні консолідувати владу Сі переслідував відомі технологічні компанії та підприємців, у тому числі засновника Alibaba Джека Ма. Це вороже середовище в Китаї Сі конкурує з багатою на таланти, міцно встановленою та добре оплачуваною екосистемою в США, де інноваціями керує підприємницький запал.

Натомість Сі сприяв створенню бізнес-клімату, у якому «ви не хочете бути надто успішним», — сказав мені Ендрю Гарріс, заступник головного економіста британської дослідницької фірми Fathom Financial Consulting. «Завжди існує така прихована можливість, що держава може реквізувати вашу технологію», і це діє як «великий стримуючий стимул» до творчості.

Китай може ніколи не зрівнятися зі Сполученими Штатами за кількістю вироблених чіпів, не кажучи вже про те, щоб їх перевершити. Поки китайські компанії досягають однієї мети, їхні іноземні конкуренти просуваються далі. «Це постійна конкуренція, з якою доводиться мати справу кожному, хто запізнився», — сказав мені Гудріч з Ренда. «Ви намагаєтеся закрити розрив, але розрив постійно рухається вперед».

У нещодавньому звіті Асоціації напівпровідникової промисловості та Boston Consulting Group прогнозується, що в 2032 році Китай вироблятиме лише 2 відсотки передових мікросхем у світі. «Десять років тому вони відставали на два покоління. П’ять років тому вони відставали на два покоління, і зараз вони все ще відстають на два покоління», — сказав мені Г. Ден Гатчесон, віцеголова дослідницької фірми TechInsights. «Незалежно від того, як швидко вони біжать, вони просто залишаються на місці».

За словами Пекіна, дії Вашингтона — це дії багатого гегемона, який тримає свій чобіт на горлі біднішої нації, яка прагне власного розвитку. Але реальність, з якою стикається Сі, полягає в тому, що США не зобов’язані ділитися своїми технологіями з іншими країнами, і це особливо вірно щодо Китаю, який стає все більш і більш ворожим суперником.

Тепер перед Китаєм постало складне завдання побудови єдиного національного ланцюга постачання мікросхем в індустрії, яка в інших випадках дуже глобалізована. Те, що китайська економіка може досягти успіху в кожній ланці цього ланцюга, виглядає вкрай малоймовірним. Гудріч вважає, що вартість спроби зробити це може досягти 1 трильйона доларів. Не маючи обладнання та досвіду своїх конкурентів, китайські виробники працювали б з вищими витратами та меншою ефективністю, а отже, могли б експортувати лише за умови постійної, значної державної субвенції. За оцінками Гатчесона, виробництво передових чіпів у Китаї коштує в п’ять разів дорожче, ніж виробництво у тайванської TSMC.

Стратегія Сі має мало економічного обґрунтування — насправді він зробив економічний прогрес Китаю складнішим, ніж він мав бути. «Це має сенс з погляду національної безпеки», — сказав Хатчесон. Але це правда лише тому, що передумова Сі полягає в тому, що співпраця зі США суперечить національним інтересам Китаю. Наявні на цей момент докази війни чіпів свідчать про те, що продовження зростання Китаю було б швидшим, якби Сі підтримував партнерські відносини з Вашингтоном.

Натомість Китай повинен нести величезний фінансовий тягар відтворення вдома того, що він міг придбати за кордоном, і навіть тоді він навряд чи отримає таку вигоду, як міг би отримати від нових технологій порівняно з іншими великими економіками, які мають доступ до найкращого, що може запропонувати світ. Сі не тільки перешкодив досягненню Пекіном статусу великої держави, але й фактично домігся зворотного: обравши Китай, який вороже ставиться до США, він тепер очолює слабший Китай.