Забуті аерофотознімки 1937 року розкривають антарктичну аномалію

Дослідження з використанням забутих аерофотознімків китобоїв 1937 року показує, що лід Східної Антарктиди був стабільним і навіть виріс, незважаючи на деякі ранні ознаки ослаблення. Екстремальна погода, танення льодовиків і підвищення рівня моря — все це свідчить про те, що клімат і льодові маси світу перебувають у критичному стані. Однак нове дослідження Департаменту наук про Землю та управління природними ресурсами Копенгагенського університету виявило позитивну аномалію.

Використовуючи сотні старих аерофотознімків, датованих 1937 роком, у поєднанні з сучасними комп’ютерними технологіями дослідники відстежили еволюцію льодовиків у Східній Антарктиді. Ця територія, яка охоплює приблизно 2000 кілометрів берегової лінії, містить стільки ж льоду, скільки весь льодовиковий щит Гренландії. Порівнюючи історичні аерофотознімки з сучасними супутниковими даними, дослідники визначили рух льодовиків і зміни їх розміру, виявивши, що лід не тільки залишався стабільним, але й дещо виріс за останні 85 років, частково через збільшення снігопадів.

«Ми постійно чуємо про зміни клімату та нові рекорди танення, тому спостерігати за областю льодовиків, яка залишалася стабільною протягом майже століття, приємно», — каже докторант Мадс Домгаард, перший автор дослідження.

Ранні ознаки змін

Незважаючи на загальну стабільність, дослідження також виявило перші ознаки змін у морському льоду, що оточує льодовики, що вказує на те, що ці стабільні льодовики Східної Антарктики можуть зменшитися в майбутньому.

«Наші результати також вказують на погіршення стану морського льоду, що робить плаваючі крижані язики льодовиків більш вразливими та нездатними вирости до таких розмірів, як це видно на ранніх аерофотознімках 1937 року. З інших частин Антарктиди ми знаємо, що океан відіграє надзвичайно важливу роль і спричиняє масове та зростаюче танення, яке ми спостерігаємо, наприклад, у Західній Антарктиді», — каже Домгаард.

Прихований від нацистів

Більшість зображень, використаних у дослідженні, були зроблені під час експедиції 1937 року, організованої та оплаченої норвезьким китобоєм Ларсом Крістенсеном. Місія мала на меті створити перші карти цієї частини Східної Антарктиди, але карти так і не були опубліковані через німецьке вторгнення до Норвегії. Відтоді зображення зберігалися в Норвезькому полярному інституті в Тромсе і були забуті.

Коли дослідники з Копенгагенського університету прочитали про експедицію, вони зрозуміли, що цінні зображення, ймовірно, були заховані в архіві в Норвегії. Вони поїхали в Тромсе і переглянули всі 2200 зображень, зроблених під час експедиції. Вони доповнили норвезькі аерофотознімки зображеннями тих самих льодовиків з австралійських досліджень, проведених між 1950 і 1974 роками.

«Порівнюючи історичні аерофотознімки з сучасними супутниковими даними, ми отримали важливі знання про льодовики, яких інакше не мали б. Я вважаю фантастичним те, що ці старі зображення можна використовувати для створення нових результатів досліджень майже через 100 років після того, як вони були зроблені», — каже доцент Андерс Бьорк з Копенгагенського університету, який очолює групу, що працює з історичними зображеннями.

Можливість швидкого підвищення рівня моря

Антарктичний льодовиковий щит привертає все більше уваги дослідників через його потенціал надзвичайно великого та швидкого підвищення рівня моря. На відміну від Гренландії, про льодовики Антарктиди було відомо дуже мало до 1990-х років, коли стали доступними перші якісні супутникові спостереження.

«Ранні спостереження за льодовиками надзвичайно цінні, оскільки вони дають нам унікальне уявлення про те, як лід еволюціонував у змінному кліматі та чи поточні зміни льоду перевищують нормальний цикл просування та відступу льодовиків», — пояснює Домгаард.

Покращення прогнозних моделей

За словами дослідника, надійні довгострокові дані мають вирішальне значення для отримання точних прогнозів щодо майбутньої еволюції льодовиків і підвищення рівня моря, і це дослідження дає нове уявлення про величезну територію Східної Антарктиди.

«Довгий часовий ряд льодовиків покращує нашу здатність створювати точніші моделі майбутніх змін льоду, оскільки моделі тренуються на основі історичних спостережень», — підсумовує Бьорк.

Висновки нещодавно були опубліковані в Nature Communications, результатом спільних зусиль за участю дослідників з Університету Копенгагена, Норвезького полярного інституту, Арктичного університету Норвегії та Інституту наук про навколишнє середовище у Франції.

Детальніше про дослідження

• З 2200 знімків, зроблених з гідролітаків у 1937 році, для аналізу було відібрано 130.
• Дослідники поєднали історичні фотографії з сучасними супутниковими даними, щоб створити 3D-реконструкцію льодовиків.
• Норвезькі аерофотознімки були доповнені 165 аерофотознімками тих самих льодовиків з австралійських досліджень, проведених між 1950 і 1974 роками. Це дозволило дослідникам вивчити еволюцію льодовиків протягом різних періодів і розрахувати історичну швидкість потоку льоду для вибраних льодовиків.
• Порівняно з сучасними даними, швидкості течії льоду не змінюються. Хоча деякі льодовики стоншувалися протягом коротших проміжних періодів у 10-20 років, вони залишалися стабільними або незначно зростали в довгостроковій перспективі, що вказує на баланс системи.