Каминг-аут по-крестьянски

Название/автор: Величественный век. Веселое / Сергей Кулибышев

Театр: Театр Золотые Ворота

Режиссер: Алексей Гладушевский

Международный месяц прайда Театр Золотые Ворота открыл блестящей к бурлеску комедией "Великий век. Веселое". Спектакль Алексея Гладушевского по пьесе Сергея Кулибышева – это еще один урок толерантности и равенства. Но прежде всего это зрелищная комедия о молодом сельском голове, который отважился признаться, что он гей. Глубокая и трогательная история.

Далее текст на языке оригинала

Веселе – типове поствоєнне українське село, зовні настільки нудне, що здається навіть щасливим. Після перемоги над рашистами життя у Веселому майже зупинилось. Все так і лежить у руїнах остов Будинку культуру. Все так і множаться між нечисленними мешканцями непромовлені образи та напівприхованні таємниці. Але на публіку тут переважно живуть не власними проблемами, а співчувають героям серіалу "Величне століття"". Бо там "про великих людей, красиві вчинки, єдність, гідність та честь". Де таке знайти у веселівському Валькіному генделику?

Та одного разу пасторальну ідилію порушує молодий голова (Роман Муленко). Толік - уродженець Веселого, батько двох дітей та брат полеглого героя, без тижня святого Семена - на сільських зборах заявляє, що він гей. І цей камінг-аут призводить до такого зсуву місцевих тектонічних плит, що куди там турецькому серіалу?

Веселовський блогер та качок Яків (Артем Пльондер) переосмислює власні сексуальні вподобання, і тепер мучиться: а чого ж до нього ніколи не приставали геї? Піп (Андрій Поліщук) переймається за зрив канонізації Семена - полеглого героя, який виявися (Боже! Боже!) - братом гея. Комерс Денис (Богдан Буйлук) бачить в зізнанні Толі нову можливість ("схемку"), і дуже засмучується, коли сільський голова відмовляє посприяти в отриманні спільного гешефту. Сусідка - "без мила в душу" - Оля (Анастасія Бабій) вже смакує з Толіною дружиною деталі розлучення. І лише сама дружина Настя (Ірина Гришак) знов перезакохується в чоловіка, що несподівано відкрився.

Невесело в цьому Веселовському водевілі те – що наказав Толіку "вийти з шафи" його покійний брат Семен (Роман Кучерявенко). Тепер Семен привид і закриває прижиттєві гештальти через брата. Хоч єдиний дипломований психолог Веселого (та знаний триндяр) Матвій (Роб Фельдман) стверджує, що привиди - то лише проєкції нашої свідомості; покійний Семен своєю мовчазною присутністю вмовляє Толю на зізнання. Чим запускає ефект доміно.

Кожна сцена тягне за собою іншу, щоб - як в якісному трилері - скласти пазл давньої, ще прижиттєвої, довоєнної історії Семена. Викриваються давні образи, підліткова та доросла брехня, систематичні зради й медичні діагнози. З’являються нові подробиці старих таємниць. Все йде до того, що б у кінці замість крапки поставити питання без відповіді: "Якщо ви воювали, щоб Україна була нормальною: чоловік, дружина, діти, віра; то за що тоді Семен поліг?"

Не дивлячись на комедійний жанр, пристрасті тут й справді Шекспірівські. Окрім реготливих сцен є декілька ліричних вставок зовсім мінорного настрою. Одна з яких - у виконанні талановитої Христі Люби про дівчину-копа, її віртуального коханця та двох ненароджених дітей – точно не залишить сухими глядацьких очей. А фінальний дует Романа Муленко та Наталі Телли (в ролі Валі, шкільної коханки Толі) наближає присутніх до класичного Катарсису. Коли глядач покидає виставу духовно переродженим; не таким, яким прийшов на неї.

Та попри всю філософічність, "Величне століття. Веселе" не повчає, а розважає глядача. І для цього використовується як оригінальний діалоговий гумор Кулибишева, так і вже фірмовий стиль режисера Гладушевського. Акценти та конфлікти, що розмічені в п’єсі - зради та щирість, гламур та село, гріх та святість, - режисер накручує до пікових значень. Задля підсилення емоцій Олексо сміливо використовує костюми, пластику, сценічне світло. І невдовзі помічаєш, що саме ця, доведена майже до кітчевості, символіка створює на рівні співпереживань не тільки гумористичний, але й глибинний контексти. Тому на кінець другого акту відчуваєш себе зануреним в історію, ніби пірнув у літню річку: звісно, страшно, але й виринути в реальність, щоб ковтнути кисню, не хочеться.

Щоб заманити глядача на власний урок толерантності Гладушевський та Кулибишев використали всі доступні засоби: чудову історію з багатьма загадками та твістами, сильний акторський склад театру Золоті ворота, оригінальну, дуже смачну подачу. Звісно, глядачеві доведеться відповідати для себе на ті чи інші моральні питання. Та вистава не опускається до повчань чи моралізаторства. "Величне століття. Веселе" - це перш за все елегія, про те, яким буде життя в Україні після війни. Світла до наївності мрія, як велична трагедія навчіть нас, українців, чути та розуміти один одного, а не шукати - поки ще живі - зайвих приводів для внутрішніх розбратів.