Відмовитись від українців та чекати мігрантів? Яке майбутнє може чекати на Україну

Очевидно, чиновники готують Україну до нового майбутнього – без українців, зате з мігрантами із найбідніших країн світу. Поки соціологи скрупульозно підраховують, скільки українських біженців можуть залишитися за кордоном назавжди, а економісти журяться, що без них економіка просто «не вивезе» все, що на неї впало, звернення депутата до біженців у стилі «можете не повертатись» виглядає як явний перебір. Чи впорається Україна без мільйонів своїх громадян і де планує брати робочі руки? Про це – у матеріалі Коротко про.

Дефіцит кадрів

Незважаючи на безробіття, в Україні сьогодні дефіцит робочих рук, який на початок року складав 18%. Три чверті українських роботодавців вже зараз стикаються з нестачею працівників, і це питання буде серйозною проблемою для майбутнього економічного відновлення країни.

Про те, що український ринок праці у травні скидався на безлюдну пустелю, написав кадровий портал Work.ua.

«Кандидатів дедалі менше, водночас знижується конкуренція за вакансії. Водночас роботодавці розмістили на Work.ua рекордну кількість вакансій з початку повномасштабного вторгнення. Щоб упоратися з дефіцитом кадрів, роботодавці все охочіше пропонують роботу пенсіонерам, людям із інвалідністю», - повідомляють аналітики порталу.

Проблеми економіки взагалі та ринку праці зокрема величезні, але, як з'ясувалося, очевидні не для всіх. Поки одні ламають голову над тим, як повернути українців з-за кордону хоча б після закінчення війни, інші вважають, що власні біженці не потрібні країні. Нещодавно депутат Мар'яна Безугла заявила: військовозобов'язані українці за кордоном мають відмовитись від українського громадянства, якщо не стануть на облік вчасно.

Мінус 10 трлн доларів потенційного ВВП

Якщо Україна сьогодні і має якусь міграційну політику, то вона, скажімо так, ірраціональна. Від початку повномасштабної війни, коли вітчизняна демографія зайшла в особливе круте піке, експерти не втомлюються повторювати: у сучасному світі головне багатство будь-якої держави – це люди. Тож емоційно «розкидатися» мільйонами біженців, як мінімум, недалекоглядно.

- У нас багато говорять про те, що роботодавцям не вистачає співробітників, що в такій ситуації компанії та виробництва під загрозою зупинки, і це, звичайно, правильно, - зазначив Коротко про економіст Андрій Мартинюк. – Але люди – це не лише виробники товарів та послуг, а й їхні покупці. І якщо люди їдуть, то рано чи пізно в країні закінчаться не лише робочі руки, які виробляють товари, а й покупці, які ці товари купують.

За словами аналітика Олексія Куща, людський капітал – це, можна сказати, «нафта ХХІ століття». Справа в тому, пояснює експерт, що зростання ВВП забезпечується в основному через споживання.

– Кожен економічно активний мешканець країни в контексті України – це до мільйона доларів капіталізації економіки через ефект мультиплікатора, – каже експерт. – Втрата 11 млн осіб (біженці плюс українці на окупованих територіях. – Авт.) означає у перспективі 30 років втрату 10 трлн доларів потенційного ВВП. Так, не всі з цих 11 мільйонів є економічно активними, але у них народяться діти, онуки, тож величезні втрати неминучі. Тобто ціна подібних заяв Безуглої надто велика, адже компенсувати втрату 10 трлн доларів в Україні просто нема чим.

До речі, додає експерт, «втеча» людей із країни є дуже поганим знаком і для політичних еліт, причому йдеться не про моральні, а цілком матеріальні втрати.

– Якщо проаналізувати платіжний баланс України за 10-15 років, виходимо на цікаві цифри, – каже Олексій Кущ. – Наприклад, за період 2010-2021 з України було виведено бізнесом та політичними елітами 170 млрд доларів – це «гроші з України». За цей же період трудові мігранти перерахували в Україну 155 млрд доларів – це «гроші в Україну». Тобто, поки політичні еліти «заробляли» тут і витрачали там, прості українці заробляли там, а витрачали тут. Але якщо люди перестануть надсилати гроші в Україну, де політичні еліти братимуть гроші для виведення за кордон?

Щойно зовнішнє кредитне підживлення зменшиться, відсутність людей призведе до того, що виводити капітал з України можна буде лише ціною постійної девальвації, продовжує Кущ. Єдиним порятунком стане скорочення імпорту (бідне населення, що старіє, що живе з «городів», проживе і без імпорту) і сировинний експорт.

І це та модель, за якої країна ніколи не стане багатою та привабливою, підсумував експерт.

Ким будемо замінювати?

Сьогодні в усьому світі йде конкуренція за людей, яких потрібно "захопити" вже зараз. Практично у всіх європейських країнах спостерігається скорочення чисельності населення, яке уряди намагаються нівелювати завдяки певної міграційної політики. Для таких країн українці – дуже бажані мігранти. Особливо ті, хто готовий працювати і жити за свої гроші.

З огляду на те, що, за прогнозами, Україна навіть після закінчення війни не дорахується мільйонів своїх громадян, потрібно думати вже зараз, як і чим залучати до країни іноземців. Очевидно, що європейці до нас на роботу не поїдуть – надто нерівні умови життя та роботи у нас і у європейських сусідів. А хто ж поїде?

«Аналізуючи, в яких регіонах світу зараз надлишок населення, до того ж досить бідного, бачу кілька сценаріїв, – написав на своїй сторінці у фейсбуці журналіст Сергій Лямець. - Мігранти можуть їхати в Україну з Африки, Індії, бідних країн довкола Індії та Китаю. Чому бідних? Тому що в Україні немає великих прибутків. До нас їхатимуть низькокваліфіковані кадри, ще й без знання мови, напевно, це супроводжуватиметься кримінальною активністю, соціальними зрушеннями. До нас не поїдуть іноземці з гарною освітою, оскільки вони знайдуть собі застосування у розвиненому світі: на Заході, Китаї, Південній Кореї. Останнім часом стрімко розвивається Індія, отже, можливо, індійців ми також не побачимо».

Крім того, Лямець не виключає, що Україну можуть використовувати як «буферну зону», куди перекидатимуть мігрантів, які останніми роками «атакують» Європу.

У будь-якому разі, каже автор, перше покоління мігрантів – це суцільна проблема. Щоб «переварити» їх, Україна має стати іншою, побудованою за міжнародними стандартами.

Про те, що нашій країні потрібно готуватися до масштабного переселення мігрантів, перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко сказав ще у лютому.

– Недостатньо ще ми до цього готові, – цитували Корнієнко ЗМІ. - Тому що треба розуміти, що ці люди будуть не схожі на нас. Вони будуть не з Європи, вони будуть у кращому разі із Середньої Азії. З Росії, можливо, якщо вона почне розвалюватись. До цього теж потрібно готуватись, і це буде величезний виклик.

До речі

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова вважає, що в ситуації, що склалася, іммігранти – не найгірша ідея, але готувати до неї українське населення потрібно заздалегідь.

- Ми не можемо відмовитись від іммігрантів. Нам не вистачатиме будівельників. Прийдеться інвестувати в робочу силу ззовні. До цього слід підготувати населення. Я не знаю, як бабуся в українському селі сприйматиме зовсім іншу зовні людину з іншим способом життя.

Також потрібно розробити політику, яка б змусила емігрантів сприйняти українську систему цінностей. Інакше ми матимемо багато проблем. Як я завжди говорю, еміграція – це проблема бізнесу. А імміграція – проблема уряду. Щоб утримати населення на рівні 30 млн, нам потрібно щороку залучати близько 300 000 мігрантів. Це багато. І це будуть, ймовірно, не поляки чи білоруси, а люди з найбідніших країн, – цитує Forbes виступ Елли Лібанової на Регіональному економічному форумі.

Думка

«Мобілізація не покращується, демографія погіршується»

Треба сказати, що заява Безуглої не залишилася поза увагою і в Кабміні. Зокрема, на неї одразу ж відреагувала міністр із реінтеграції Ірина Верещук.

«Так, зараз багато українців перебувають за кордоном. Так, багато хто з них з різних причин не хоче або не може зараз повертатися. Так, серед них багато чоловіків, які бояться мобілізації, – написала Верещук на своїй сторінці у соцмережі. - Не даватиму рецептів, що робити, щоб люди поверталися. Але можу сказати, що зараз робити точно не варто. Це я звертаюся до колег по владі та інших політиків. Не треба розмовляти з людьми, начебто вони зрадники чи злочинці. Не треба загрожувати людям різними заходами, особливо щодо їхніх документів».

За словами чиновниці, такі публічні заяви і кроки реальної користі не принесуть. Ніхто не повернеться, бо злякався чи тому, що совість заїла. Але при цьому кожна така публічна заява збільшує кількість українців, які вирішать будувати майбутнє своє та своїх дітей не в Україні. Тобто подібні «лякалки» мобілізацію не покращують, а демографію та економіку погіршують. То навіщо це робити?