Путін втрачає Кавказ: що означатиме вихід Вірменії з ОДКБ

У середу, 12 червня під час виступу в парламенті Вірменії у Нікола Пашиняна виникла суперечка з опозицією, внаслідок якої з’ясувалося, що керівництво країни припускає можливість остаточного виходу з ОДКБ.

Зокрема, один з опозиційних депутатів запитав у прем’єра, чому влада країни висловлює невдоволення організацією, але не залишає її.

"Вийдемо. Ми вирішимо коли вийти. А що ви думаєте? Який наступний крок? Ви вважаєте, що повернемося назад? Ні, іншого шляху немає. Не турбуйтеся, назад не повернемося", — заявив пан Пашинян, назвавши при цьому ОДКБ "мильною союзницькою бульбашкою, члени якої замість виконання договірних зобов’язань планували разом із Азербайджаном війну проти Вірменії".

Тепер, як зазначив пан Пашинян, республіка рухається до того, щоб стати "суверенною, безпечною, мирною країною з демаркованими кордонами".

За словами глави вірменського уряду, він готовий протягом місяця підписати з Баку мирну угоду — залишилося погодити лише деякі деталі.

Спрацював "детонатор" Карабаху

Нагадаємо, початок напруженості у відносинах Вірменії з ОДКБ поклала війна з Азербайджаном за Нагірний Карабах восени 2020 року. Тоді Єреван натякав, що не відмовився б від допомоги ОДКБ, але в організації відмовили. Після завершення тієї війни на недемаркованому вірмено-азербайджанському кордоні систематично відбувалися загострення. Єреван продовжував звертатися до ОДКБ, але не отримував допомоги у бажаному форматі. Паралельно вірменська сторона висловлювала невдоволення російськими миротворцями, розміщеними в Карабаху, який перебував у багатомісячній блокаді.

Ситуація вибухнула у вересні 2023 року, коли в Баку зважилися на силову операцію щодо встановлення повного контролю над регіоном. Для реалізації завдання Азербайджану вистачило одного дня: самопроголошена Нагірно-Карабахська республіка остаточно перестала існувати, а до Вірменії потягнулися десятки тисяч біженців. Пан Пашинян тоді звинуватив Москву у тому, що її миротворці не захистили мирне вірменське населення Карабаху.

У квітні 2024 року РФ почала виведення своїх миротворців з регіону, а 12 червня — саме в день гучної заяви Нікола Пашиняна стосовно неминучого виходу з ОДКБ — Міноборони Азербайджану прозвітувало про повний вихід російських військових зі своєї території.

Слід зауважити, що ще у лютому 2024-го прем’єр Вірменії різко підвищив ставки, заявивши про "заморожування" членства республіки в ОДКБ, а на початку травня влада країни відмовилася брати участь у фінансуванні організації. У МЗС РФ тоді зазначили, що бюджет військового блоку доведеться скоригувати, але нагадали Єревану, що в нього залишаються фінансові зобов’язання перед ОДКБ "незалежно від бажання однієї із сторін призупинити чи навіть припинити своє членство".

Вельми примітно, що слова Пашиняна, що вирвалися під час суперечки з опозицією, пролунали на наступний день після оголошення про підвищення відносин Вірменії та США до рівня стратегічного партнерства.

Зокрема, такої домовленості, як повідомляє вірменьске інформаційне агенство News.am, було досягнуто 11 червня під час візиту до країни заступника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Джеймса О’Браєна та його переговорів з главою вірменського МЗС Араратом Мірзояном.

Зазначається, що "підвищення відносин до рівня стратегічного партнерства дозволило Вірменії розраховувати на Сполучені Штати у питаннях зміцнення обороноздатності країни".

Крім цього, Вірменія та США підписали угоду про співпрацю митних органів, яка стала продовженням переговорів, що відбулися 5 квітня в Брюсселі між головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн, держсекретарем США Ентоні Блінкеном і прем’єром Вірменії Ніколом Пашиняном.

На брюссельській зустрічі ЄС пообіцяв надати республіці гранти на соціально-економічний розвиток у розмірі €270 млн, а США інвестувати у сфери держуправління та економіки $65 млн.

Тим часом у Росії до зближення Вірменії із Заходом ставляться вкрай негативно. Так, очільник МЗС РФ Сергій Лавров, якого цитують росЗМІ, заявив, що західні країни "залицяються до Єревану і обіцяють допомогти у всіх бідах, аби лише Вірменія порвала відносини з Росією та інтеграційними структурами у регіоні".

Експерти, коментуючи Фокусу дрейф Єревана в бік Заходу, відзначають, серед іншого, позитиви такого рішення для України.

Путін втрачає вплив на Кавказі

"Риторика вірменської влади стала більш жорсткою після того, як азербайджанська армія зуміла повернути фактично під свій контроль Карабах і Росія ніяким чином не допомогла Єревану. Більше того, в РФ було дуже багато висловів, що так, мовляв, вірменам і потрібно, оскільки вони зрадники. У російських ЗМІ постійно лунала теза, що Пашинян став прем’єром внаслідок "вірменського Майдану" і це йому не можна пробачати", — зауважує у розмові з Фокусом виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов.

На переконання експерта, зміна курсу вірменського уряду напряму пов’язана з втратою Карабаху, "тому що саме карабаський клан тривалий час дуже серйозно впливав на політику у Вірменії і забезпечував міцну прив’язку до Росії".

"Вірменія досить жорстко орієнтувалася на РФ, при тому, що у цієї країни є дуже і дуже потужні діаспори у США та Франції. І за рахунок цих зв’язків вірмени могли б забезпечити собі досить швидке просування на Захід. Зараз саме це, власне і відбувається. До речі, не лише США, а й Франція теж вже заявила про допомогу Вірменії. Отже, фактично після втратою Вірменії Карабаху, втратив свій вплив карабаський клан, а у вірмен є чітке враження, що Росія їх зрадила. І на цьому тлі Нікол Пашинян має певний карт-бланш, щоби розвернути країну на Захід", — наголошує Олександр Леонов.

Зауваживши, що заява Пашиняна про вихід з ОДКБ є невипадковою, політолог додав: "Подейкують, що було, скажімо так, дуже величезне прохання від Кремля, щоб всі заяви про вихід з Організації договору про колективну безпеку були зроблені вірменською владою після виборів президента в Росії, а не раніше. І це цілком зрозуміло, адже йдеться про достатньо серйозну геополітичну поразку Москви. Більше того, мова йде про фактичну втрату РФ впливу на Закавказзі".

Росія, акцентує експерт, зараз дійсно втрачає Вірменію "і на щастя для Вірменії у неї не має спільного кордону з РФ".

"Вочевидь, зараз постане питання про російську базу в Ґюмрі , оскільки з фактору, який забезпечує безпеку країни вона перетворюється у фактор небезпеки. Все це сумарно свідчить про те, що і в ОДКБ, і в СНД, і на Кавказі наразі відбуваються достатньо серйозні, я би навіть сказав, тектонічні геополітичні зрушення", — підсумовує Олександр Леонов.

Вихід Вірменії з ОДКБ: що це означає для України

Своєю чергою політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом робить наступний акцент: "В той час, коли Китай посилив свій вплив на Центральну Азію, наприклад, прибравши до рук стратегічне партнерство з Казахстаном, Росія втратила свій вплив на Південному Кавказі. І найбільше це зараз проявляється у зворотному русі Вірменії від РФ".

Зауваживши, що Вірменія зараз активно шукає новий рівень геополітичного партнерства з країнами Заходу, експерт констатував наступне: "Альянс Туреччини і Азербайджану і неспроможність Росії забезпечити інтереси одного з членів ОДКБ – угрупування, сформованого під егідою РФ — об’єктивно штовхають Вірменію в бік стратегічних відносин з США та Європейським Союзом. І тут дуже помітно, що ЄС готовий простягнути руку Вірменії, пришвидшивши її євроінтеграцію. В даному випадку дуже корелюється ситуація з Грузією, яка навпаки втрачає динаміку відносин з Європейським Союзом через закон про іноагентів".

"Якщо Вірменія вийде з ОДКСБ, а така ймовірність існує в перспективі одного-двох років, то, звісно ж там будуть згорнуті усі російські військові бази, якщо це не буде передбачено якимись окремими угодами з РФ. Втім, гадаю, що Пашинян не робитиме різких кроків і рухатиметься подалі від Росії поступово, акуратно і маневрено. Але, тим не менше, ці кроки поступово зменшуватимуть вплив Росії на Південному Кавказі", — підкреслює Олег Постернак.

Відповідаючи на запитання Фокусу про те, яким чином зближення Єревана з Заходом відіб’ється на українсько-вірменських відносинах, політолог зауважив наступне: "По-перше, у нас сформовані досить непогані відносини з Азербайджаном, який надає хоч і не військову, але гуманітарну допомогу Україні. По-друге, ми маємо стратегічні відносини з Туреччиною (зона вільної торгівлі, багато проектів оборонного характеру, тощо). Тому, питання про те, чи готові ми ризикувати рівнем наших відносин з Анкарою і Баку заради Вірменії, яка тривалий час займала недружню позицію по відношенню до територіального суверенітету України і її прагненню його захистити від РФ, достатньо дискусійне".

Поряд з тим, за прогнозом Олега Постернака, в українсько-вірменських відносинах "буде спостерігатися потепління, але без суттєвих проривів, оскільки Туреччина, яка знаходиться в напружених стосунках з Єреваном, для України набагато важливіша".

Загалом, зближення Вірменії з Заходом, резюмує Олег Постернак, дуже не подобається Росії, "яка, серед усіх інших важелів, активно влаштовує чужими руками різні акції протесту задля тиску на уряд Пашиняна".

Арешт Путіна – під питанням

До речі, нещодавно прем’єр Вірменії Нікол Пашинян в інтерв’ю The Telegraph відмовився повідомити, чи діятиме тамтешня поліція за ордером, якщо Володимир Путін приїде на територію країни. Так він прокоментував ситуацію з виконанням Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), норми якого у Вірменії набрали чинності 1 лютого поточного року. "Щодо юридичних тонкощів… Я не можу зараз проводити юридичний аналіз, тому що це робота юристів", — зауважив Пашинян. Російське МЗС назвало ці слова вірменського урядовця "недружнім кроком".