Влада не відмовляється від ідеї законодавчо змінити роль президента у питанні призначенні суддів — експертка ЛЗІ
Роль президента України у призначенні суддів має бути виключно церемоніальною, про що однозначно зазначила Венеційська комісія у відповідних рекомендаціях. Однак з огляду на певні події в політичному житті нашої країни, не для всіх ті рекомендації виявились однозначними, пише Каріна Асланян у статті «Судова реформа. Що відбувається з конкурсами до судів?»
Авторка пише, що ще під час розроблення змін до Конституції України щодо правосуддя, які ухвалили 2016 року, Україна двічі зверталася до Венеційської комісії. Зокрема, у ВК просили проаналізувати відповідні зміни. Венеційська комісія тоді досить однозначно відповіла, що роль президента має бути виключно церемоніальною, а всі рішення щодо суддів має ухвалювати Вища рада правосуддя.
«Наведемо одну з цитат ВК: «Президент України відіграє церемоніальну роль: він призначає кандидатів, поданих Вищою радою правосуддя, пропозиції якої будуть обов’язковими для президента. Закон повинен буде регламентувати можливі затримки чи «глухі кути» у призначенні суддів президентом України». Все доволі однозначно. На жаль, не для всіх», – зазначає авторка.
Так, у травні Верховна Рада намагалася ухвалити законопроєкт №9439, який би вносив зміни до Закону «Про судоустрій і статус суддів». Якби ВРУ ухвалила цей законопроєкт, то президент отримав би повноваження повертати до ВРП подання про призначення суддів у разі отримання від Служби безпеки України чи Національного антикорупційного бюро інформації щодо відповідної особи, яка дії якої можуть загрожувати нацбезпеці або завдати шкоди національним інтересам.
Законопроєкт все ж таки не ухвалили, він набрав 216 голосів із 226 необхідних. Попри це голова комітету правової політики Денис Маслов зазначив, що такий або схожий по суті законопроєкт можуть внести повторно під час наступної чергової сесії ВРУ. І тут, як зазначає авторка статті, постає лише одне запитання: для чого?
Асланян пояснила, що і Вища кваліфікаційна комісія суддів і ВРП перевіряють суддів та кандидатів через НАБУ, СБУ та ще майже 20 органів. І якщо немає зауважень, про які йшлося в законопроєкті №9439, президенту вносять подання про призначення.
«Напевно, неможливо сьогодні уявити ситуацію, коли б СБУ надала інформацію про співпрацю якоїсь особи з РФ, а пленарний склад ВККС та ВРП її просто взяв і проігнорував. А разом із ними проігнорувала б таку інформацію Громадська рада доброчесності, яка перевіряє кандидатів до апеляційних судів, чи Громадська рада міжнародних експертів, яка перевіряє кандидатів до Вищого антикорупційного суду», – пише Асланян.
Тож за її словами якщо президент і його офіс почнуть призначати суддів у 30-денний термін, як це рекомендувала Венеційська комісія й установив закон, то від останнього кола перевірок до моменту призначення минатиме не більш як два місяці.
«Отже, просте виконання вимог закону всіма залученими до процедур призначення суддів органами свідчитиме про успіх судової реформи, про готовність України до вступу до ЄС та, безперечно, сприятиме незалежності судової влади», – підсумувала авторка.
Нагадаємо, у травні президент Володимир Зеленський призначив 114 суддів до судів першої інстанції, 70 з яких – призначені за поданнями вже оновлених Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. Ті ж подання, які надійшли офісу президента до оновлення ВККС та ВРП зависли в ОПУ, і така ситуація виглядає дивною. Адже їх не призначають, не відмовляють у призначенні, дехто вже пішов на другий конкурс і самостійно написав відмову від суду, який обрав 2019 року, аби отримати призначення в суд, який обрав 2023 року. І через цю ситуацію здається, що церемоніальна роль президента вже набула якогось іншого, не передбаченого Конституцією змісту – перетворилася на ключову. Але проблема також і в тому, що на це ніяк не реагує ВРП, чиї подання, власне, й розподілили на «кошики».