Рецензія на фільм «Гамбіт королеви» / Firebrand

13 червня в кінотеатрах розпочався прокат історичної драми «Гамбіт королеви» з Алісією Вікандер та Джудом Лоу у головних ролях. Сюжет стрічки заснований на дебютному романі англійської письменниці Елізабет Фрімантл «Ферзевий гамбіт», що з’явився на полицях книгарень у 2013 році. В рецензії нижче розповідаємо, що за пристрасті вирували у палаці короля Генріха VIII та чи варті вони уваги глядача.

«Гамбіт королеви» / Firebrand

Жанр історична драма, трилер
Режисер Карім Айноуз
У ролях Алісія Вікандер, Джуд Лоу, Сем Райлі, Едді Марсан, Саймон Расселл Біл
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Англія, 1540-і роки. Поки король Генріх VIII вовтузиться на полях битв у Франції, в королівському палаці роль регентки виконує його шоста та, як виявилося, остання дружина Кетрін Парр. В країні лютує смертоносна чума, та королева, здається, більше приділяє увагу протестантським реформаторським проповідям своєї подруги Енн Аск’ю. Що, звісно ж, спричиняє ризик їм обом опинитися на ешафоті.

Аж раптом раніше запланованих термінів у палац повертається король. Він виснажений до такої міри, що не може навіть нормально їздити верхи на коні, а поранення на його нозі добряче загноїлося і не віщує нічого доброго. Чим більше жорстокий чоловік, за наказом якого були обезголовлені дві його попередні дружини, буде гнити, тим сильніше стражденного долатиме параноя і недовіра. З огляду на його репутацію «Синьої Бороди», ця ситуація вельми небезпечна для королеви, котрій є що приховувати від свого деспотичного чоловіка.

«Гамбіт королеви» — перший англомовний проєкт бразильського постановника Каріма Айноуза. Фільм прем’єрувався на торішньому Каннському кінофестивалі та змагався за головну нагороду — «Золоту пальмову гілку», але перемога дісталася «Анатомії падіння» Жюстін Тріє.

На перший погляд, може здатися, що стрічка Айноуза становить класичну костюмовану драму із сильною героїнею на передньому плані, на долю якої випало чимало випробувань. Серед них присутні обов’язкові для жанру змови та придворні інтриги. Звісно, у картині не обійшлося без цього всього. Та «Гамбіт королеви» більше скидається не на історію про тріумф фемінізму, а в першу чергу пропонує сюжет про аб’юзивні стосунки та намагання королеви зберегти життя і гідність у цьому жорстокому патріархальному світі.

Так, в одному з численних діалогів згадується, що Кетрін Парр видала книгу та не збирається зупинятися на досягнутому. Це підкреслює її освіченість та високий інтелект. Втім, цей здобуток так і лишається усього лиш згадкою, не відіграючи надважливу роль у розвитку подій.

Власне, не буде перебільшенням сказати, що Джуд Лоу мимоволі перетягує ковдру на себе та впродовж усього хронометражу затьмарює Алісію Вікандер. Суцільна стриманість останньої, очевидно, обумовлена хитким становищем її персонажа. Та це не скасовує того факту, що мерзенний огрядний деспот, у якому важко впізнати усім відомого британського секс-символа, викликає непідробні емоції, на відміну від Кетрін Парр.

Дійшло навіть до того, що на знімальному майданчику для більшої автентичності Лоу використовував спеціальний розприскувач з рідиною, що мала запах гнилого м’яса. Тому усі навколишні навсправжки могли відчувати огиду, знаходячись поряд з актором.

Фактор автентичності у «Гамбіті королеви» дійсно заслуговує на окрему згадку. Фільмування проходили у палаці Гаддон Гол, що розташований неподалік містечка Бейквелл, графство Дербішир. Тому багато з того, що ми бачимо на екрані — інтер’єри справжньої історичної будівлі, а не студійні декорації. Приємно пестять око і місцеві костюми: помітно, що творці заморочилися і провели серйозну роботу щодо цього, безумовно, важливого аспекту.

Та попри усі старання костюмерів, акторів тощо цю історичну картину важко назвати вкрай захопливою та обов’язковою до перегляду. Загальновідомий факт, що Кетрін Парр не спіткала найбільш сумна доля попередніх дружин тиранічного монарха, тож під час перегляду навряд чи хтось відчує реальну загрозу для героїні Вікандер. Та й в цілому кіно можна порекомендувати хіба що палким шанувальникам костюмованих драм, адже нейтральний глядач елементарно ризикує нудитися.