Рецензія на мультфільм «Ультрамен: Сходження» / Ultraman: Rising

14 червня на стримінговому сервісі Netflix вийшов анімаційний супергеройський фільм-кайдзю «Ультрамен: Сходження». Він став вже 44-им повнометражним проєктом в рамках медіафраншизи «Ультрамен», створеної японською компанією Tsuburaya Productions. У рецензії нижче розповідаємо, чи варто дивитися цю стрічку, навіть якщо ви пройшли повз попередні 43 і не маєте жодного уявлення, що це за супергерой такий і звідки він узявся.

«Ультрамен: Сходження» / Ultraman: Rising

Жанр анімація, супергеройський екшн, фільм-кайдзю
Режисер Шеннон Тіндл
Ролі озвучили Крістофер Шон, Гедде Ватанабе, Темлін Томіта, Кіон Янг, Джулія Гарріман, Лі Шортен
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Талановитий бейсболіст Кен Сато повертається з Лос-Анджелеса у рідне Токіо, де планує стати лідером місцевої команди. Будування успішної спортивної кар’єри Кен намагається поєднувати з не дуже бажаною супергеройською діяльністю. Річ у тім, що він, як і його батько, має здатність перетворюватися на Ультрамена — металевого велетня, що дає відсіч кайдзю, які атакують місто.

Після сутички з одним із монстрів Ультрамену дістається дивна куля, що насправді виявляється величезним яйцем кайдзю, з якого вилуплюється дитинча. Оскільки за ним полюють Сили протидії кайдзю, на чолі з непохитним головокомандуючим доктором Онда, головний герой вирішує забрати маля до себе. Але Кен не міг уявити, що це рішення не тільки приверне увагу могутнього ворога, але й переверне його і без того непросте життя догори дриґом.

Історія медіафраншизи «Ультрамен» бере свій початок з далекого 1966 року, коли японська компанія Tsuburaya Productions випустила серіал під назвою «Ультра Q». Відтоді «Ультра Серія» набрала шаленої популярності не тільки у Японії, а й за її межами. Продукт поєднував у собі супергероїку і жанр кайдзю, та, поряд з тим же «Ґодзіллою», стрімко завоював ринок. Неважко здогадатися, що за усі ці роки вийшла купа різноманітних фільмів, серіалів, коміксів, відеоігор, ТВ-шоу тощо, присвячених пригодам Ультрамена. Що вже казати про мільярдні заробітки на мерчі.

На початку перегляду вам може здатися, ніби «Ультрамен: Сходження» — це анімаційна версія «Тихоокеанського рубіжа» Ґільєрмо дель Торо. Але розбірки велетнів швидко сходять нанівець та поступаються місцем милій історії про труднощі батьківства. Кен Сато відчуває злість до свого батька, адже той був зайнятий здебільшого битвами з кайдзю, аніж власним сином. А коли у нього самого вдома опиняється немовля монстра, він на власному досвіді переконується, наскільки складною місією є батьківство.

Головний герой від початку історії і до її кульмінації встигає пройти тернистий шлях і отримати помітну еволюцію характеру. А лиходій, підозріло схожий на підстаркувату версію Альберта Вескера з іншої франшизи з японським корінням — Resident Evil, має зрозумілу нам мотивацію. Таким, на перший погляд, простим і необхідним атрибутом антагоніста не могли похизуватися, наприклад, деякі супергеройські блокбастери від Marvel.

Десь до свого екватора історія починає помітно просідати. Все-таки витирання шмарклів дитинчаті та усі складнощі догляду за нею то, хоч і добре знайома кожному молодому батьку рутина, але не найбільш захопливий контент для супергеройського екшену. Втім, це просідання явно не критичне, адже перемкнути увагу на щось інше під час перегляду навряд чи захочеться. Та й фінальна битва виглядає чудово: тут вам і реверанс у бік Мехаґодзілли, і власна варіація «Єгеря» з вищезгаданого «Тихоокеанського рубіжа», і битва на воді у дощову негоду десь звідти ж.

Не може бути якихось претензій і до якості анімації. Вона тут цікаво стилізована (особливо увагу привертає волосся персонажів), яскрава, іноді навіть відсилає до аніме. Тобто, технічне виконання в «Ультрамені» на найвищому рівні, і це не дивно, адже над цим аспектом працювала відома студія спецефектів Industrial Light & Magic.

У постановника Шеннона Тіндла, в послужному списку якого значиться робота над сценарієм до мультфільму «Кубо і легенда самурая», вийшов вдалий повнометражний дебют. Очевидно, що не без певних шорсткостей, але в цілому стрічка здатна захопити як безтурботних дітлахів, так і їхніх батьків. Бо ті добре знають, що повсякденне, безсонне піклування про малечу — то і є справжнє супергеройство.